Минулого четверга івано-франківська група «Фліт» відіграла великий концерт в облмуздрамтеатрі разом із класичним струнним ансамблем. На такі експерименти в Україні з рок-виконавців мало хто наважується. На думку спадає хіба «Океан Ельзи». Такі виступи - виклик для музикантів і для фанатів будь-якого колективу. Адже мова йде про якісно новий рівень музикування, коли за дисторшеном не сховаєш невправність. У «Флітів» це вже другий досвід. Словом, серед місцевих музикантів в цьому напрямку «Фліт» є хедлайнером.

Про професійність, досвід музикування з класичними музикантами, шоубіз і рідне місто «ГК» розмовляє з барабанщиком і менеджером «Флітів» Ігорем Озарком.

- Чому взялися за концертування із струнним ансамблем?

Кожна група працює у своєму напрямку, але коли колектив починає трохи рости і хоче урізноманітнитись, то чому б і не спробувати... Тим більше, що в нас у Франківську є музиканти, колективи класичного плану. Спробувати і для себе, і для них, і для народу, і для історії, бо ми ж видамо скоро DVD того концерту, що був у червні, - подвійний диск.

- Це був комерційний проект чи іміджевий?

Взагалі-то, перша думка була показати людям іміджевий продукт. Комерція була по інший бік. Ми працюємо на перспективу. За першими відгуками - всі в захваті!

- Можна сказати, що вас облагородив струнний ансамбль?

І вони нас збагатили, і ми їх. Всі задоволені, всі отримали новий і цікавий досвід. Ми усвідомили, що може бути щось інакше, можемо грати інакше.

- Скільки часу займали репетиції програми?

В нас насправді було мало репетицій. Просто нашому гурту доводилося адаптуватися до інших учасників проекту. Тому випадало нелегко.

- А були на концерті імпровізаційні моменти?

Ні. Це не той випадок. Тому що цілий колектив не може імпровізувати. В нас був написаний сценарій і все-все продумано. Ми хотіли зробити все дуже якісно і професійно. Тому що надворі - 2010 рік!

- Ви робили титри DVD українською, російською і англійською мовами. Маєте якісь плани на Росію?

Нам давно вже пишуть, щоб ми туди приїжджали. Але в нас немає промоутера там. Ми зробили кавер-версію на пісню «Я дивлюсь на них» російської групи «Таракани», і їх соліст нам писав на мейл подяку, йому дуже сподобалося. Ми тим не живемо, але розширення ринку - це нормально і правильно. Стосовно Заходу, ми певний час поїздили Польщею, але зараз там більше популярна етно-музика, тому буваємо тільки тоді, коли конкретно хочуть послухати саме нас.

- Ви вже досить сильні професійно, не виникає думок грати якийсь більш дорослий стиль?

«Фліт» видав третій альбом. Вже маємо напрацювання на нову програму. І якщо проаналізувати з першого до третього, можна побачити ріст і дорослішання. Якщо перший альбом - це панк-рок, то другий вже чисто роковий. А третій вже поп-рок. Тобто зміни є.

- Ви вже який рік стримуєтесь від тенет шоу-бізнесу. Ви свідомо це робите?

Ми не тікаємо. Нам були пропозиції від продюсерів. Але в контракті ледь не прямим текстом було написано, що ми будемо в кайданах і нам будуть казати, що грати на концерті, а що ні. Люди народжуються бути вільними. А музика - це мистецтво. І якщо так, то я вважаю, що ніхто не має диктувати, яку пісню писати, а яку ні. І виконувати треба її з таким задоволенням, щоб це передавалося глядачеві і слухачеві. На жаль, не все ми можемо зробити, бо не все в нашій владі.

- Думаєте продовжити цей проект іншими містами?

Я хотів зробити тур на підтримку DVD. Але фінансово це дуже важко. Просто розривався телефон і наш сайт з проханням приїхати. І, що дивно, пишуть і дзвонять з Донецька, Харкова, Кривого Рогу, Черкас, Одеси, Дніпропетровська. Люди приїжджали зі Сходу на наш концерт, тепер запрошують нас до себе.

- Перед виходом на сцену якось зігріваєтесь? Як у вас, наприклад, з алкоголем?

Приписів нема, але ми не вживаємо перед концертом. Ми себе вільно почуваємо без цього, ми кайфуємо від своєї музики. Вважаємо, що наша музика не п'яна. Крім того, більшість наших прихильників прислухаються до текстів, а тексти наші вчать.

- А чому вчать ваші тексти?

На загал, це тексти про людські стосунки, у яких - позитив і оптимізм. А ще - боротьба за життя. У наш час дуже багато песимізму в людей, а песимізм - це зло. Хочеться, щоб люди більш позитивно ставились до життя.

- Як ваші батьки ставляться до вашої творчості?

У кожного вдома є наші плакати. І взагалі, батьки нас підтримували, хоча ми вже самі дорослі, самостійні люди. Цього разу всі наші батьки були присутні на концерті вперше. Їм було дуже приємно. Це такі емоції... всі плакали!

- Зараз вистачає на життя з музики?

Ну, якщо би були діти в нас, то не вистачало б. І криза вдарила. А на музринку тенденція така, що більше етномузика популярна. І фестивалі зараз проходять в основному фолькові, етнічні. Ми теж туди не попадаємо і це спокійно сприймаємо. Ми не підлаштовуємося під цей жанр, щоб не загубити себе.

- У вашій команді є стилісти, піар-менеджери?

У нас є, але ці люди не у штаті. У нас є штатний звукорежисер, якого ми вважаємо найкращим в Україні. Ще маємо водія і в тій же особі і адміністратора, і менеджера. В нас є кравець, який нам шиє сценічні костюми і якому ми довіряємо. Завжди розуміє, що нам потрібно.

- Чому ви не переїхали до столиці, коли стали популярними?

Є плюси і мінуси такого переїзду. В першу чергу, це психологічний настрій і комфорт у групі. Якщо ми переїжджаємо в Київ, маємо там на перших порах жити разом. Це означає постійно бачити один одного. Концертів від цього не збільшується, тому може піти розлад у групі. А у Франківську ми маємо кожен своє житло, деякі хлопці одружені, сім'ї тримаються купи - це дуже важливо. А Київ недалеко. Якщо там є якась подія - сів у машину і вже там.

Галицький кореспондент