Місто Івано-Франківськ попри всі численні асоціації: літературні, архітектурні, туристичні має ще одну — музичну. І це беззаперечно гурт «Фліт», адже уявити музичне життя Івано-Франківська без їх упевнених акордів і, звісно, такого рідного «Їжачка» вже неможливо. І власне про нього моя знайома школярка Софійка розповіла, що на уроці музики на запитання вчителя «які ви знаєте народні пісні?» один п’ятикласник відповів: «Їжачок»! Тут коментарі зайві.
Цю команду впевнено можна назвати старожилами, адже тримаються на плаву вже майже десять років. Свій ювілей хлопці разом зі своїми прихильниками святкуватимуть десь через півроку. А поки що спілкуємося з гітаристом та бек-вокалістом «Флітів» Андрієм МАРКІВИМ про те, як усе починалося, що найбільше запам’яталося і що буде далі...
- Напевне, вас неодноразово запитували про назву гурту. Але все ж чому «Фліт»? Який зміст приховує ця назва?
— Її запозичив з англійської мови наш перший барабанщик Юра Чорний — засновник гурту. Він шукав якесь влучне слово, котре швидко запам’ятовується, просто гортаючи словник. Коли дійшов до букви «f» — знайшов «to flit» — дієслово, яке означає пурхати, перелітати, не сидіти на місці, насправді в нього є дуже багато значень. У нас на сайті ігор Озарко десь місяць чи два тому знайшов цікаві постери різних років. В Англії, наприклад, це був і засіб проти тарганів, і навіть якийсь мийний засіб. Це досить таке багатозначне слово, але ми в нього вкладаємо свій сенс — не сидіти на місці.
- Як починався «Фліт»?
— Особисто я в групу прийшов 2001 року, коли вже команда була заснована. У першому складі грали Влад Марцинковський (сьогодні — група «The Stens»), Олег Мороз (група «The Stens» і «Пан пупець»), там ще був гітарист Андрій Сметанюк. Коли Олег Мороз пішов, Юра Чорний передзвонив до Михайла Копієвського — нашого теперішнього бас-гітариста. Я вже був з Михайлом знайомий, тож саме він мені запропонував: «Не хочеш спробувати?». І з того часу ми разом граємо в гурті «Фліт». А десь з червня 2001 року до нас прийшов Володимир Новіков — вокаліст. Тоді Володя грав у групі «Стрибок через Стікс» разом Віталіком Бєляковим — другим бек-вокалістом. 2003 року Юра вирішив, що не буде продовжувати свою діяльність у групі, і ми запросили ігоря Озарка. Ще одна зміна була через рік, від нас пішов Віталій Бєляков, адже знайшов роботу — тоді музика не приносила жодного прибутку.
- А от нині музика доходи приносить?
— Це просто, як кажуть, «підтримка штанів». Це не ті доходи, з якими можна жити і планувати своє майбутнє, вони лише дозволяють триматися в цей день на плаву. Не сказав би, що ситуація є надто перспективна. Про це ж свідчить те, що недавно від нас поїхав в Америку Ігор, не з бажанням повертатися назад.
- Стиль своєї музики називаєте «інтелігент-панк-рок». Що означає у цьому випадку «інтелігент»?
— Якщо повернутись до 2001 року, то однією з перших пісень була «Вийди, моя люба». Саме її найпершою записали на студії звукозапису, першою видали на радіо та одну з перших почали виконувати на концертах, рок-«вибухах». Ми записували кілька концертів на відеокамеру і бачили, як на них люди просто слухали, а після того, як пісню запустили на радіо, почали реагувати з перших акордів, перших нот. Тоді ми зрозуміли та побачили, що ротація на радіо й справді впливає на популярність музичних композицій.
Так ось, з того часу ми ніколи не задумувались над назвою тієї музики, що граємо. Ми мовчали, люди самі озвучували свої варіанти. Через «Вийди, моя люба» нас називали фолк-панк-роковою командою. Потім під час інтерв’ю, причому це було десь на східній Україні, чітко пригадую, що запитання було російською мовою, сказали нам так: «Ребята, вы вот играете такую музику, панки — они же грязные, а у вас слова культурные, без использования матов, прям как интеллигенты какие-то». Ми це послухали і подумали: нехай буде інтелігентний панк-рок. Насправді ми граємо рок-н-рол.
- Ваш гурт асоціюють з «Їжачком». Зізнайтеся, досі любите цю пісню, вона вам ще не набридла?
— Це та річ, з якою я пробув уже практично десять років. Хочу чи не хочу, люблю чи не люблю — це моє, рідне. Як можна не любити свою дочку чи сина в десятирічному, двадцятирічному чи в п’ятдесятирічному віці?! Пісні — як діти. Як їх можна не любити?! Як вони можуть набриднути?! Ми не виконуємо її на репетиціях, навіть не згадуємо про неї, тому що до такого автоматизму дійшло, що з закритими очима, хоч ногами її вже можна заграти.
Коли ми лише починаємо грати «Їжачка» і бачимо бурхливу реакцію людей, то це саме те, що підтримує життя цієї пісні. Ми будемо грати те, що подобається людям. І слава Богу, що у нас є такі пісні.
- У творчості гурту є композиції, яким уже близько десяти років. Чи немає відчуття, що таких текстів тепер уже ніколи не написали б?
— Є таке відчуття. 95% творчості групи «Фліт» — це тексти Вови Новікова, тому повністю за нього не можу відповідати, але скажу те, що чув від нього неодноразово. Створення лірики пісні — це відтворення тої ситуації, в якій ти живеш. Двічі в одну ту саму воду не ввійдеш, те, що було колись, викликало одні асоціації та емоції, те що є нині — зовсім інші. Тоді були шкільні роки, студентство... Тепер це доросле життя, ми зіткнулися з зовсім іншими проблемами, про які навіть не здогадувались, і тому з’являються цілком інакші пісні.
- Чи могли б ви виділити якісь знакові події у житті гурту за десять років його існування?
— Знакових подій було дуже багато. Якщо говорити хронологічно у зворотному порядку, то це є той самий акустичний концерт, що відбувався в облмуздрамтеатрі. Це був другий DVD, який ми зняли. Особисто від себе скажу: це був третій концерт за всю історію групи, коли, виходячи на сцену, я страшенно переживав, у мене ноги підкошувалися. Слава Богу, що там були стільці і я цілий концерт сидів. Таке саме відчуття було під час теж знакової події — зйомки нашого першого DVD. Тоді першу пісню заграли «Там був я». Теж пригадую свої відчуття: якщо б зробив крок вліво чи вправо, міг просто впасти на сцені. Переживав через те, що робимо той продукт, який до того ніколи не робили. І, звісно, — мій перший концерт. Я його пригадую як сьогодні. А зйомка кожного кліпу — це також знакова подія.
Відкрию малесенький секрет, що планується відео на «3 Студії», якщо дасть Бог, що все буде добре, всі будуть живі-здорові, і, звичайно, знайдеться фінансування, то до Нового року Івано-Франківськ побачить продукт всеукраїнського рівня, якщо не вище.
- Ти згадав про перший концерт, де він відбувся?
— Перший концерт у нас проходив на міському озері, це було влітку 2001 року на фестивалі «Едельвейс». Тоді вперше «Фліт» у складі Володимира Новікова, Віталія Бєлякова, Михайла Копієвського, Андрія Марківа і Юрія Чорного вийшов на сцену. Тобто не початковим складом, а тим, що зібрався. Тоді зіграли три пісні: «Такий самий», «Вийди, моя люба» і «Може, ти знайдеш» — отримали гран-прі. Це для нас було надзвичайно приємно, тому що до того часу не брали участі в жодних концертах, конкурсах...
- Чи є якась творча група, яка працює над іміджем гурту?
— До цього хист має ігор Озарко, і до цього часу керував він. В кінці 2004 року перевидали свій перший альбом у київській рекординговій компанії «Укрмюзик», і ми там зробили презентацію. Тоді ми попросили допомогти нам модельєра Романа Гусака. Ми сказали: «Даємо тобі повну волю в експерименті, щоб цей одяг гармоніював з нами, щоб не був пафосним, а поєднував концертний та повсякденний стилі». і він створив костюми, які нам дуже сподобалися. То була перша допомога модельєрів у створенні нашого іміджу. Потім Григорій Лаврук створював нам кілька концертних костюмів, для акустичного концерту також. А так, то ми вже, маючи якісь свої надбання за всі роки, стараємось компонувати, обновлювати свій гардероб, але тримаємось практично одного й того самого стилю. Ми старалися з самого початку щось виділяти, експериментувати, комбінувати, але, зрештою, зрозуміли, що чим простіше, тим краще. Геніальне завжди просте.
- Останнім часом багато експериментуєте зі звучанням. Що варто чекати наступного разу?
— Не можу сказати, що буде наступного разу, все ж таки від’їзд ігоря позначився на загальній ситуації в групі, і я думаю, що найближчим часом буде такий собі маленький творчий відпочинок. Недовго, тому що на носі десятиріччя, і ми його обов’язково зробимо.
- Як відзначатимете десятиріччя?
— Сумніваюся, що воно буде в Івано-Франківську. Можливо, в рідному місті виступимо в маленькому клубі, влаштуємо такий собі «квартирник» лише для найближчих прихильників. Щось більше і грандіозне, думаю, будемо робити в Києві. У голові вже є вималюваний сценарій подій, але нічого не казатиму, наразі це таємниця.
- Що гурт хотів би отримати в подарунок на ювілей?
— Хочемо, щоб просто прийшли друзі, близькі люди і гарно відпочили, це б запам’яталось усім.
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Життя:
21 Січня 2018, 18:12
30 Грудня 2016, 17:20
30 Грудня 2016, 16:57
30 Грудня 2016, 16:31
30 Грудня 2016, 16:03
30 Грудня 2016, 15:42
30 Грудня 2016, 14:31
30 Грудня 2016, 14:05
30 Грудня 2016, 13:40
30 Грудня 2016, 11:48
30 Грудня 2016, 10:57
30 Грудня 2016, 10:33
29 Грудня 2016, 22:12
29 Грудня 2016, 21:21
29 Грудня 2016, 20:56
29 Грудня 2016, 20:34
29 Грудня 2016, 20:05
29 Грудня 2016, 19:45
29 Грудня 2016, 18:29
29 Грудня 2016, 17:42
29 Грудня 2016, 15:40
29 Грудня 2016, 14:55
29 Грудня 2016, 14:30
29 Грудня 2016, 13:13