Жодного тижня без акції протесту... Ще трохи і подібні слова будуть сприйматися як своєрідна аксіома. І хоча про новий майдан, до чого все частіше підштовхують місцеві ЗМІ, вести мову наразі не доводиться з цілої низки як об’єктивних, так і суб’єктивних причин, рівень протестних настроїв серед населення поволі зростає. Звичайно, що можна вести про «штучність», технологічність подібних акцій, використання їх як іще одну технологію в політичній боротьбі, однак саме страйки, пікети та демонстрації стають звичною моделлю поведінки та способом висловлення власної позиції в такий різко кричущий спосіб.

Так, лише минулого тижня в області протестувала «Свобода», що розпочала акцію протесту під назвою «Ні виборчим фальсифікаціям та політичному злодійству!», яка, незважаючи на статус безстрокової, тим не менше «згорнулася» практично одразу після завершення візиту Віктора Януковича на Прикарпаття.

Цього ж тижня на площі вийшли представники малого і середнього бізнесу. Причина – новий Податковий кодекс, законопроект якого саме проходив друге читання у парламенті. Акція розпочалася у вівторок й носила характер загальноукраїнської. В обласному центрі на «майдан» вийшли «базарники», інші приватні підприємці, таксисти. Однак, ані рулони туалетного паперу, гнилі помідори та пластикові пляшки, якими закидали територію навколо Верховної Ради, ані транспаранти «Ні податковому рабству», «Уряд Азарова-Тігіпка у відставку» не вплинули на позицію нардепів. Караван іде собака гавкає...

Прикро лише, що в ролі «собак» опинилася значна частина суспільства, для якої нова податкова система може виявитися своєрідним зашморгом. Владний «бульдозер» в черговий раз продемонстрував, яким чином слід продавлювати необхідні їм рішення. Належне слід віддати й регіоналу Чечетову, який в умовах відміни норми про обов’язковість голосування особисто депутатом, справляв  враження вмілого диригента владного оркестру, який із наближенням сутінків все більше нагадував «трупу» одного актора. Тепер, гіпотетично, на сесії взагалі можна не з’являтися, достатньо лише передати картку й забрати в кінці місяця «тяжко» зароблені гроші, сплачені тими ж платниками податків – віртуальне депутатство офіційно узаконене…

Губернатор Михайло Вишиванюк, який вийшов до протестуючих в обласному центрі, хоч і зауважив, що подібного роду акції більше схожі на політичні акції, однак визнав, що люди прийшли справедливо. Мовляв, місцева влада підійшла до процесу обговорення та роз’яснення положень нової податкової «конституції» доволі халатно. Власне, як зауважив Михайло Вишиванюк, «формально та безвідповідально». Варто зауважити, що громадські обговорення попередніх законодавчих ініціатив влади, хоча й проводилися, однак відбувалися доволі неординарно – варто було лише губернатору, якщо він був присутній, покинути залу, одразу ж можна було почути доволі ґрунтовну критику, за інших ж умов критика ініціатив була скоріше винятком, аніж закономірністю.

Голова ОДА пообіцяв зустрітися з всіма бажаючими на наступному тижні в облмуздрамтеатрі й ще раз обговорити положення кодексу. Втім, тепер така зустріч виявляється просто неактуальною. Як і за великим рахунком вимоги, які Вишиванюк запевнив, що передасть Януковичу. Якщо напередодні ще можна було сподіватися на те, що Віктор Янукович накладе вето й відправить закон на доопрацювання, перетворившись на своєрідного національного героя, рятівника малого бізнесу, то в призмі його позиції щодо протестуючих, такий розвиток подій виявляється малоймовірним.

Власне, слова Президента в черговий раз були взяті на озброєння опонентами в особі місцевих бютівців. Юрій Романюк зібрав прес-конференцію, на якій висловив не лише власне критичне ставлення до законопроекту, але й дав оцінку позиції Глави держави. «Це позиція жлоба, який вважає народ бидлом. Хоча посада Президента й не передбачає кандидатського ступеня, однак думати, що говорити, потрібно… Я тішуся, коли він таке говорить. Це підтверджує, яка влада цинічна і тупа», - зауважив Романюк Перехід на особисті образи, незважаючи на неетичність їх використання, є доволі часто застосовуваним методом в політичній боротьбі. Красномовність ж Юрія Романюка добре відома… Разом з тим, такого характеру порівняння та алегорії ще раз продемонструваи рівень авторитету інституту Глави держави в суспільстві, уособили інтелектуальність вітчизняної політики й вкотре яскраво засвідчили – народ обирає ту владу, на яку заслуговує…

Що стосується безпосередньо «Батьківщини», то одержаний партією результат на місцевих виборах було розцінено як незадовільний, що спричинило написання заяви Дмитром Шлемком. Втім, Тимошенко заяву прогнозовано не прийняла. Та й заміни рівноцінної Шлемку, відверто кажучи, в середовищі партії наразі немає. Однак, такий хід дозволить «білосердечним» з чистою душею провести «чистки» й поставити «мат» головам окремих районних партійних організацій, посилаючись на незадовільні результати. Мовляв, винні штаби, бо не дійшли до людей. Можна прогнозувати, що кілька показових звільнень таки відбудуться, як своєрідна реакція на результат. Хоча, відверто кажучи, й ті показники, яких вдалося досягти, є більше наслідком колишніх заслуг, особистого рейтингу Тимошенко та черговим карт-бланшем, аніж результатами конкретної роботи, зокрема у виборчий період. Звичайно, що слід зробити посилання на тиск, в якому доводилося вести боротьбу, особистий тиск на Тимошенко, однак партія в області прийняла рішення здобути мандати малою кров’ю, а тому одержаний результат можна розцінювати не лише як незадовільний, а як очікувано незадовільний.

Черговий «розбір польотів» влаштував й Михайло Вишиванюк. Судячи з тенденцій, для місцевих чиновників кожна наступна колегія ОДА перетворюється на своєрідний  «судний день». Цього разу під гарячу руку губернатора, якому Президент після свого візиту адресував понад три десятки доручень, потрапили головні архітектори кількох районів на чолі з Василем Рудницьким, начальник облспоживспілки Мирослав Ціхонь , донька якого за акційною ціною придбала один з готелів в обласному центрі, та начальники управлінь Пенсійного фонду в області. Голова ОДА як завжди був лаконічним й категоричним: «Або працюй, або звільняй місце. Третього не дано». Звільнень могло б бути й більше, якщо б доповідаючі встигли дочитати власні доповіді до кінця, однак, на їх щастя терпець губернатора уривався дещо швидше. Разом з тим, Малофія, до прикладу, який заявив, що Прикарпаття повністю готове до можливих епідемій, незважаючи на продовження ремонтних робіт в окремих медичних закладах та наявність цілої низки проблем, звільнено не було. Варто зауважити й те, що дещо дивує чому окремі посадовці були звільнені лише зараз, адже в цілому значна частина проблем, які існують в кожній окремій сфері, як і індивідуальні якості переважної більшості керівників, з окремими із яких губернатору вже доводилося неодноразово працювати, мали б бути добре відомими Михайлу Васильовичу. Таким чином, символічна «мітла» губернатора продовжує мести, то наводячи лад у хаті, то лише піднімаючи пил…

Наступного ж тижня відбудуться перші сесій у переважній більшості новообраних місцевих рад області. Відповідно, громада отримає новопризначених голів, секретарів рад, нові виконкоми, стануть відомими й інші кадрові ротації у владних ешалонах. Доволі цікавою виглядає ситуація в Івано-Франківській міській раді. Руслан Марцінків, який вже однією ногою в кріслі секретаря міської ради, нещодавно оголосив ініціативи, які «Свобода» планує втілювати в наступній каденції. Це і новий регламент міської ради, і відкритість в управлінні містом, і перші вагомі результати вже через півроку. Однак, чи реалізовуватиме «Свобода» їх власноруч, чи розділить відповідальність з кимось із партнерів наразі невідомо. За словами Марцінківа, наразі переговори тривають, але в жодному разі не з Партією Регіонів. Тим часом «Фронт змін», який тривалий час розцінювався як чи не найбільш реальний партнер «Свободи», в особі Андрія Пишного зауважив, що партія не збирається вести перемовини ані з «Партією Регіонів», ані зі «Свободою». Втім, це позиція з центру, а на місцях, судячи з усього, місцеві партійці ва якості виключення не проти зробити виняток... «Свобода» має більшість, однак зважаючи на можливі посади та вичерпність партійного списку, даній більшості необхідно ще буде забезпечити стабільну стійкість. З приводу ж молодості значної частини депутатів-свободівців, за що партії так часто наразі закидають опоненти, доцільно зауважити, що ми, на жаль, й надалі мислимо старими шаблонами. Визнаючи  необхідність радикальних змін та важливість проведення системних реформ, ми тим самим доручаєм їх здійснювати «старим» кадрам, які втілити необхідні зміни вже не можуть апріорі, навіть за наявності відповідного бажання. Коли ж приходить молодь, ми замість того, щоб підтримати, допомогти, дати шанс «неспаскудженому», нескомпроментованому поколінню себе проявити, починаєм заживо ставити на них хрест…

І це не лише в політиці…

Ігор Дебенко, політолог