Нині стало модним навчати своїх дітей в елітних школах, хоча ніхто не задумується над тим, якими саме вони повинні бути. Існує стереотип, що елітні школи можуть бути лише в містах. Проте я переконана, що це не так, і звичайна сільська школа, наприклад, Парищенська школа Надвірнянського району, може бути елітною, адже вона дає ррунтовні знання, виховує особистість та цікаво заповнює будні учнів.

Історія Парищенської школи розпочалася 1910 року. Просторою і світлою школа стала 1973 року, нове приміщення будували всім селом. Нині в закладі здобувають освіту 280 учнів, колись навчалось 400, а помістити в школі, як зізнався директор Микола Левицький, можна і 600 дітей. і з сумом додав, що кожного року випадає один клас.

Школа протягом трьох років брала участь в експерименті під егідою Академії педагогічних наук зі створення навчально-виховного середовища сільської школи. Педагогічний колектив працював над тим, щоби їхній навчальний заклад максимально розвивав особистість. «Що нам це дало? В умовах сільської школи створили середовище, де кожна дитина може розвинути свої потенційні природні задатки й обдарування. Маємо філіал музичної школи, який працює з класу скрипки і народних інструментів. Тут займаються діти не лише з нашої школи, а й з сусідніх, адже маємо складне сполучення з районним центром — Надвірною. Донедавна мали свій духовий оркестр, тепер хочемо його відновити, принаймні повний набір духових інструментів є. Також на базі школи функціонує 13 гуртків та сім спортивних секцій», — розповідає Микола Левицький.

Учні школи мають можливість відвідувати потужну секцію лижних перегонів, де демонструють високі результати, зокрема виконують дорослі розряди, та є чемпіонами області з цього виду спорту.

Учні п’ятих-восьмих класів відвідують театр ляльок, яким керує вчитель образотворчого мистецтва Володимир Петрик. Найцікавіше, що ляльки для театральних постановок дітки виготовляють самі з тих матеріалів, що є під руками: тканини, вати, паперу... Самостійність на цьому не закінчується, адже сценарії теж пишуть самі.

У Парищенській школі працює високопрофесійний колектив, із 35 педагогічних працівників понад 70% — вчителі з вищою кваліфікаційною категорією та педагогічним званням. «Це досить високий показник, тим паче для сільської школи», — зазначив директор. А також розповів, що свої звання вчителі підтверджують на олімпіадах, адже практично з кожного предмета мають призерів. «З біології вже п’ятий рік нам рівних у районі немає. Недавно відбувся обласний турнір юних математиків, команда району складалася з наших учнів та зайняла третє місце, хоча математика у нас не профілюючий предмет», — похвалився успіхами своїх школярів Микола Іванович.

Профільна освіта в старшій школі реалізується за технологічним напрямом. Уже п’ятий рік заклад співпрацює з Надвірнянським міжшкільним навчально-виробничим комбінатом, тому старшокласники на базі школи освоюють дві професії: хлопчики — різьбу на дереві, а дівчата — спеціальність «секретаря керівника». Успіхи юних різьбярів важко приховати, адже  школу прикрашає чимало їхніх робіт, найбільше вразив годинник у формі скрипки, який я побачила в учительській. Директор переконаний, що хоч і невідомо, чи стане різьбярство майбутнім фахом його випускників, але вони вчаться творити прекрасне своїми руками, і це головне.

Нині багато хто нарікає, і вчителі зокрема, що діти стали іншими: розбещеними, неслухняними, самовпевненими, безвідповідальними, надміру дорослими, невихованими... Тут так не кажуть, можливо, саме в цьому полягає секрет їхнього успіху. А я б назвала Парищенську школу елітною, адже саме тут звернула увагу на вишколеність її учнів, з котрої насправді і починається імідж навчального закладу.