Обласний центр виявився замалим для масштабного музичного фестивалю?

В Івано-Франківську передчасно завершується другий міжнародний джазовий фестиваль «Jazzbez». В той час, як в інших містах України «Jazzbez» вітають повними залами, франківські організатори змушені скасувати кілька концертів. Люди чомусь не захотіли прийти на джаз. Замало продано квитків, не дотримались обіцянок спонсори. Найкращим сучасним джазовим музикантам, які вперше і, ймовірно, востаннє приїхали до нашого міста з Польщі, Німеччини, Росії, Швейцарії, немає чим заплатити за дорогу. Невже аж така криза?

«Jazzbez» - це передовсім можливість пізнати нове. Усі з запланованих в Івано-Франківську 8 концертів пропонують надзвичайно широкий асортименту джазу: від інструментального фюжну, який важко назвати джазом, до радикального авангарду, який важко назвати музикою. Джаз-концерти одночасно відбуваються у 13 містах України та Польщі, а музиканти кожного дня переїжджають з одного міста в інше. Така схема існує з 2000 року, коли відбувся перший «Jazzbez» у Львові та Перемишлі. Ювілейний, десятий, «Jazzbez» цього року, окрім Франківська, відбувається у Львові, Харкові, Севастополі, Тернополі, Луцьку, Рівному, Ужгороді, Любліні, Сенковій, Новіцах, Саноку та Перемишлі.

Перед концертами у кафе «Чикаго» щодня відбуваються перегляди фільмів на джазову тематику. Переважно це документальні фільми про історію джазу. Кілька людей, які зібралися в обідню пору подивитися кіно про джаз, є знайомими організаторів. «За три дні фестивалю подивитися кіно прийшло десь 10 нових людей, які не є нашими постійними клієнтами», - розповідають власниці «Чикаго».

«Мене дуже шокувало ставлення до цього фестивалю студентів-музикантів. Ясно, що їм йдеться про гроші, але якщо є бажання, то завжди можна потрапити на концерт. Вони не ходять, навіть якщо мають запрошення. Вони просто лабухи, а не музиканти, і музикантами бути не хочуть. Закінчили вчитися і відразу на роботу в оркестр», - організатор «Джазбезу» у Франківську Роман Рось не приховує свого розчарування, адже «це музика перш за все для музикантів. Те, що робить завтрашній день музики. Вона інтелектуальна, дуже точна. Мозок відпочиває працюючи, коли слухачі ловлять кожен рух музиканта, що думає музикант у цей момент, що його розриває».

Фестивалі рівня «Джазбезу» можуть відбутися лише за підтримки меценатів, адже джаз - це не розкручена музика типу Пономарьова чи Тіни Кароль, яка збирає повні зали.

Музика, яку пропонує «Джазбез», нова і незвична, деколи дратує, бо не може бути фоном. Джаз потребує уваги і певних інтелектуальних навичок, щоб могти його сприйняти і полюбити. На жаль, стверджує Рось, меценати не дотримали своїх обіцянок. Коштів від проданих квитків організаторам вистачає лише, щоб оплатити звук та світло. Вибори скінчились, можна вже й не розщедрюватися на культурні заходи? Показово, що з місцевих владців, політиків та чиновників від культури на джазі не було нікого, крім Зіновія Шкутяка.

Публіка, яка приходила послухати джаз під час фестивалю, доволі стабільна і невипадкова. Це активна мистецька тусовка Івано-Франківська, яка потребує нових вражень і регулярно відвідує прогресивні мистецькі заходи. Про обмеженість кола слухачів дуже влучно висловився художник Мирослав Яремак, який не пропускав жодного концерту: «Для Івано-франківська така мала кількість людей на таку музику - це більш, ніж достатньо. Це жива, справжня музика, яка може бути цікава людям, які є креативними і мають творчу роботу. Ця музика вимагає передовсім співтворчості, тому на таких концертах очікують людей творчих професій, і то не всіх, а тих, хто вміє співтворити і бути уважним».

Хтось ходить на всі концерти і з нетерпінням чекає наступного дня, бо завтра знову джаз. Хтось вибирає для себе найцікавіших музикантів. Але найголовнішим досягненням таких концертів є нові люди. Коли хтось приходить вперше, часто випадково, і з першої ж композиції розуміє, що це його. Нарешті знайшов те, чого завжди потребував, але не знав, що щось таке взагалі можливе. Такі люди стають дуже вдячними слухачами. Нехай на концертах у філармонії та «Люм'єрі» сиділо менше половини залу, але для цих людей джаз - ковток свіжого повітря. «Я слухаю джаз з 30 років, зараз мені 57, і я ніколи не сподівався побачити і почути найкращі зразки авангарду, - захоплено розповідає Олександр Пронін. - Несподівано для себе потрапив на авангардний джаз Юрія Яремчука та Романа Рося у кінотеатрі «Люм'єр». Надзвичайно вразила дружня музична атмосфера у залі, яка ніби поріднювала душі любителів джазу».

Цьогорічний «Джазбез» запропонував дуже різноманітну програму. Фестиваль розпочався 3 грудня з виступу російського гурту «Перове солнце». Цей абсолютно спокійний напівкласичний фюжн сподобався усім. Це був не зовсім джаз, пригадує Рось, але та рідкісна ситуація, коли «вперло всіх». Цього ж дня виступав місцевий гурт «Арт-престиж». Потім святкування відкриття перенеслось у кафе «Чикаго» і продовжилось зімпровізованим дуетом саксофоніста Олексія Качанова та співачки Зоряни Рось.

На другий день виступали «The second Approach Trio», також із Росії. Унікальна вокалістка, учасниця відомої групи циган «Ромен» Тетяна Комова, майстер фортепіанної імпровізації Андрєй Разін та один з найцікавіших контрабасистів Росії Ігор Іванушкін просто зірвали зал. В одній із композицій Тетяна Комова своїм голосом виконувала партію кларнету. Голос співачки навіть у спокійних композиціях такий сильний, що вона тримає мікрофон нижче грудей. Тетяна не співає, а виконує так звану звукову імпровізацію, яка нагадує лепетання дитини. Немовлята у залі, здається, розуміли її мову і лепетали у відповідь, Тетяна підхоплювала ці дитячі звуки й імпровізувала від них. Для Франківської джазової сцени виступ «The Second Approach Trio» - це унікальна можливість послухати найкращих представників нового російського джазу зі світовим іменем. Музика цього гурту виходить за рамки стандартних визначень, музиканти поєднують етно, вільний джаз та сучасну музику.

Третій концерт наблизився до радикального авангарду. Один з найкращих саксофоністів і кларнетистів України та світу Юрій Яремчук та організатор фестивалю, унікальний скрипаль Роман Рось відіграли програму під назвою «Фольклор?». За задумом, музиканти спільно з ві-джеями групи «Куб» імпровізували на тему фольклору, намагаючись уникнути прямих музичних цитат. Якщо у композиції «Чотири танці» в імпровізаціях Яремчука з Росем відчитувалися спільні ритми для усіх танців світу, від гуцульських до африканських, то інші композиції були, швидше, запереченням мелодійного фольклору. У хаотичному і жорсткому «Житті механізму» музиканти досліджували природу народження звуку і показували, що музика живе в усьому - міксерах, електробритвах, заводних дитячих машинках, кришках від баняків. Така музика декому зіпсувала уявлення про джаз.

У четвертому концерті під назвою «Ідеальні фрази» одним з музичних інструментів став екран кінотеатру «Люм'єр». Юрко Андрухович писав на комп'ютері фрази, які висвічувалися на екрані. Роман Рось імпровізував з прочитаного. Таким чином, як зауважив письменник, музичні фрази у якийсь момент перетнуться з літературними і тоді може виникнути якась ідеальність. «Наш тато пішов у баню і цілком змився», - писав Андрухович фразу своєї мами. Або ж «Ця земля збатогована уміє бути вічною». Наче хотів загнати музиканта в глухий кут і збити з пантелику. Але Рось дуже природно імпровізував, передаючи свої емоції від прочитаного з допомогою скрипки, джіджеріди та сопілки.

Концерти «Фольклор?» та «Ідеальні фрази» з Юрком Андруховичем відбулися лише у Франківську. За наповненістю програми та кількістю концертів Франківськ мав би стати другим після Львова, але організаторам довелося внести корективи. Цієї середи ще очікують легенду світового фрі-джазу Петера Брьотцмана, який розкріпачив джаз, ставши класиком. 70-річний Петер кілька днів тому дізнався, що потребує негайної операції і тримається, за словами музикантів, лише на уколах. Петерові майже 70 років, тож іншої нагоди почути зірку джазу у франківчан може більше не бути ніколи. В п'ятницю у готелі «Надія» виступить українсько-вірменський проект «KRUNK», і на цьому фестиваль планують зупинити. Під загрозою зриву - виступ польського колективу «New Trio» у четвер та закриття фестивалю 11 грудня з заключними концертами квартету фаготистів «Bombardini», дуету «Діалоги» та «Alex Maksymiv Projekt» (Канада-Нідерланди-Польща).

Івано-Франківськ виявився замалим для такої форми музики. Для джазу потрібні більш сконцентровані зали. Минулого року майже всі концерти «Джазбезу» відбувалися у «L-club-I». Сьогодні на ньому висить табличка про здачу в оренду. Один з небагатьох джазових майданчиків у місті закрився, і місць для джазу стало ще менше. Втім, все не так зле, переконаний Роман Рось. Його фестивалі «Jazzbez» та «Старе кіно по-новому» за останніх два роки помітно сколихнули містечкову франківську культуру. Попри фінансові проблеми, від ідеї робити в Івано-Франківську третій «Jazzbez» він не відмовляється: «Якщо розхитувати далі, щось із того вийде. У Франківську є потенціал, тут можуть відбуватися речі, яких не зробиш ніде. Але до того, щоб він став справжнім культурним центром, ще довга дорога».

Галицький кореспондент