Тиждень, що здавалось б мав носити такий  собі передноворічно-святковий характер, перетворився на тиждень доволі гучних скандалів та взаємних звинувачень  у політичному переслідуванні, корупційних  схемах й елементарній нефаховості. Склалося враження, що місцеві політики та чиновники,  перш ніж піти на «зимові» вакації, вирішили гучно гримнути дверима. Щоб бува не забули…

     Роздавши  у зв’язку з Днем святого Миколая  подарунки, місцева «еліта» з  понеділка, не покладаючи рук, взялася активно цькувати один одного у намаганні відновити справедливість та навести необхідний порядок.

     Так, головним політичним промоутером тижня  виступила «Батьківщина». В цілому, позиція й дії партійних функціонерів та активістів є не лише зрозумілими, але й виправданими. Партія намагається в доступний їй спосіб хоча б якось захистити власного лідера, депутатів, засвідчити громадське несприйняття та можливість масових акцій протесту у відповідь на подальші дії влади, яку сьогодні все більше порівнюють з бульдозером, що винищує українську демократію.

     «Батьківщина» прийняла резолюцію до Генерального прокурора, в якій вимагає припинити  в Україні згортання основ  демократії, припинити будь-які політичні  репресії, ігнорування думки опозиції та притягнути до кримінальної відповідальності депутатів від більшості, які взяли участь у, як заявив Юрій Романюк, «цинічному побитті інтелігентних високоосвічених депутатів від партії «Батьківщини».

     Власне, що стосується моральних якостей  депутатського корпусу, то така однозначна характеристика народних обранців одного «табору» й різка, категорична оцінка опонентів, як «бандюків» з регіонів, що перетворили сесійну залу на поле битви, на гірничо-збагачувальні кар’єри, в яких вони свого часу розправлялися з бізнесменами» є не до кінця щирими та виправданими.

     Різко засуджуючи дії депутатів «Партії  Регіонів» та категорично не сприймаючи будь-які прояви насильства, і не лише в головному колегіальному органі країни, в середовищі депутатського корпусу по різні сторони барикад є достатня кількість людей ницих та аморальних. Взяти хоча б всім відомого Лозинського, якому на думку не спало нічого кращого, як звинуватити власноруч вбиту ним людину у наркозалежності… Вітчизняним депутатам перш, аніж вносити пропозиції про початок роботи з молитви, не менш доречно було б покаятися та сходити на сповідь. Хоча, не судіть і не судимі будете.

     Опозиційні політичні сили сьогодні активно намагаються посіяти в свідомості суспільства страх перед новою владою, страх перед її натиском та односторонньою вседозволеністю і на цій хвилі спровокувати можливу хвилю громадського невдоволення, яка й так знаходиться на достатньо високому рівні, змусити владу, якщо не здатися, то принаймні відступити…

     У свою чергу «Партія Регіонів» своїм «бульдозером» не лише намагається остаточно модифікувати країну під себе і для своїх, але й по можливості усунути з шахової дошки вітчизняної політики фігури основних своїх опонентів. Перша в цьому списку Юлія Тимошенко. Втім, саджати Юлію Володимирівну за грати сьогодні надто небезпечно як з огляду суспільної реакції, так і з точки зору реакції Заходу. Скоріш за все постраждає якась другорядна політична фігура. Юлію Тимошенко набагато доречніше просто не допустити до виборів. Згідно Конституції (ст. 76), «не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку». За таких обставин Юлію Володимирівну достатньо засудити умовно, років так на п’ять. Це не лише не дасть можливості Тимошенко взяти участь у найближчих парламентських виборах, але й унеможливить її участь у наступних виборах Президента. Усунувши ж Тимошенко, не важко спрогнозувати, що в результаті станеться й з очолюваною нею політичною силою. Хоча, можливий ще й третій варіант – опозиціонерів просто залякують…

     Два інших гучних скандали хоча й носили локальний характер, однак за своєю  суттю є притаманними для країни в цілому.

     Так, ще жоден конкурс на право обслуговування міських автобусних маршрутів не обійшовся без різного роду звинувачень у корумпованості чиновників та численних порушень законодавства. Щоразу міські чиновники заявляють про взяття ситуації під контроль та недопустимість відповідних порушень в майбутньому. Однак, віз і нині там. Точніше «пижик»…

     Цьогорічні  так звані «конкурси» вже охрестили  чи не найкорумпованішим за всю історію , всі знають про найбільш характерні порушення, винуватців цих порушень, однак винних знайти, як завжди не в  змозі. Класика жанру, як для вітчизняних  реалій.

     Втім, цього разу, схоже, що «затерти» скандал вже традиційним для місцевих чиновників чином не вдасться. Причина – Роман Харук та депутатський склад «Свободи» в цілому. Та й спущення по гальмах справи, що набула надто широкого резонансу, для «Свободи» не є доречним ані з іміджевої сторони, ані з точки зору майбутньої політичної боротьби.

     Михайло Вишиванюк, повернувшись до виконання  своїх обов’язків, не лише потрапив у п’ятірку найвпливовіших регіональних лідерів країни за результатами експертного  опитування, підвів короткі підсумки року, що минає, але й серйозно взявся за наведення порядку в обласній медицині. На думку голови ОДА, охорона здоров’я є однією з найбільших проблем в області на даний час. «Складається таке враження, що саме вона хвора і її слід негайно лікувати», – зауважив губернатор.

     Проблема, яку підняв Михайло Васильович, є  надзвичайно гострою й давно  наболілою. Прикро лише, що приводом для  її безпосереднього винесення на порядок денний став інцидент із зволіканням у визначенні діагнозу. А якщо б Михайло Вишиванюк із цим не зіштовхнувся? Скільком б ще хворим поставили неправильний діагноз, приписали неправильне лікування і здерли при цьому чималі гроші? Чи відомі губернатору випадки, коли до пацієнтів, яким важлива турбота та невідкладна медична допомога, лікар може не підходити доти, доки його не вмотивуєш відповідним чином? Система охорони здоров’я сьогодні хвора і хвора безнадійно. Сьогодні необхідно покращувати не лише матеріальну базу, але й докорінно змінювати, ламати саму систему, принципи на яких вона функціонує. Взяти б приміром пересічного студента медуніверситету,  одного з найкращих до речі в країні, й поцікавитися в нього у скільки йому в середньому обходиться одна сесія…

     Понеслися й перші голови. Михайло Вишиванюк  таки звільнив «прогульщика» Любомира Малофія з посади начальника головного управління охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА. Втім, заміну йому, схоже, довго шукати не доведеться. Ще донедавна головного медика країни Зіновія Митника Віктор Янукович таки відправив у відставку. Для Зіновія Миколайовича, що ще нещодавно претендував на посаду голови обласної ради, посада головного в області у сфері охорони здоров’я була б не найгіршим варіантом. Окрім того, Митник володіє непоганими шансами очолити вже згадуваний медуніверситет.

      У суботу ж в Івано-Франківській обласній федерації футболу відбулася чергова звітно-виборна конференція. На хвилі того протистояння, яке сьогодні розгорнулося в Федерації футболу України між групами Суркіса-Коломойського та Ахметова-Ярославського, події, що відбуваються в обласних федераціях футболу відходять далеко на задній план. Однак, війна не так за футбол, як за розподіл сфер впливу у футболі та не тільки активно розгортається й на нижчих щаблях вітчизняної навколофутбольної ієрархії.

      Власне, знаковість конференції полягала не так в тому, що на ній мали б обрати нового голову федерації, як протистоянням чинного голови Віктора Анушкевичуса та Миколи Палійчука, кандидатуру якого підтримала Яремчанська міська федерація футболу. Третій кандидат – колишній арбітр національної категорії Тарас Клим свою кандидатуру прогнозовано зняв на користь міського голови вже під час самої конференції. Тарас Петрович сьогодні веде активну бізнес-діяльність в обласному центрі й різноріччя з міським головою йому як такі не потрібні.

      Варто зауважити, що Микола Палійчук у справах  футбольних особа явно не чужа. Саме з його імя’м пов’язують відродження  ФК «Карпати» Яремче – команди, що кілька разів поспіль виборювала золоті нагороди обласної першості. Однак, варто було лише Миколі Васильовичу залишити посаду голови ОДА, як з вершини п’єдесталу зійшли й «Карпати». Своєю любов’ю до футболу відомий й Віктор Анушкевичус, щоправда ФК «Дністер-РІТАС» Побережжя, який тривалий час перебував під опікою Віктора Андрюсовича, особливих досягнень в обласній першості не здобув. Натомість, Віктор Анушкевичус у 2006 році був обраним головою обласної федерації футболу. Щодо підопічної команди, то так і не зумівши скласти належну конкуренцію, ФК «Дністер-РІТАС» уже через кілька років свої виступи в обласній першості припиняє…

      Закулісна гра, яка розгорнулася між Анушкевичусом  та Палійчуком, нічим не поступалася будь-яким політичним протистоянням. Для перемоги була необхідна така знайома місцевим політикам відносна більшість й саме над її досягненням активно працювала кожна з команд. Кандидатуру Віктора Анушкевичуса підтримувало чинне керівництво федерації футболу та низка колективних членів, яких все задовільняло й вони були налаштовані на подальшу конструктивну співпрацю з міським головою. Натомість Миколу Палійчука підтримувала група функціонерів, які з його особою пов’язуювали численні зміни як у структурі федерації, так і в самих підходах у функціонуванні.

      Втім, визначальним, за великим рахунком, мав стати спосіб голосування у який б обирали голову. В разі відкритого – перемогу скоріш за все б здобував Віктор Анушкевичус. Якщо ж таємне – шанси різко зростали у Миколи Палійчука.

      Голосування було відкрите й перемога більш аніж впевнено дісталася Віктору Анушкевичусу. Він став новим-старим головою й одержав можливість «продовжити розпочате» не лише в міській господарці, але й в обласному футболі. В обласній федерації вже стало традицією, що міський голова обласного центру «керує» й футболом. Так було попередні 12 років. Так буде й надалі. Щоправда, як засвідчує практика, встигнути усюди неможливо…

      Втім, чи можна пояснити таку «пристрасну» боротьбу за крісло голови обласної федерації  футболу виключною любов’ю до гри мільйонів? Посада голови обласної федерації – це зокрема і значний  прагматичний розрахунок. Не варто забувати, що у 2012 році країну очікує головна спортивна подія з часів незалежності – європейський континентальний форум. А це – і мільйонні інвестиції, і доступ до їх перерозподілу, і ріст авторитету та впливовості, і необхідні зв’язки з столицею й владою зокрема, яка так активно «хворіє» футболом. Окрім того, не варто забувати про чергові парламентські вибори, які вже на порозі. Посада голови обласної федерації футболу – непоганий плацдарм як для агітації, так і для очікування допомоги збоку…

      Неможливо не відзначити й чергову річницю від дня народження В’ячеслава Максимовича Чорновола. В’ячеслав Максимович став одним із символів Української незалежності, незламної боротьби за її здобуття. На жаль, сьогодні постатей, які б могли стати в один ряд з Чорноволом, стає все менше. Натомість, в Україні все більше зростає кількість тих, які бажають припіднести себе за Його рахунок…  

гор Дебенко, політолог