У новорічно-різдвяному часі селом Верхнім Струтином на Рожнятівщині активно поширилися чутки, що нову школу в селі  зводитиме ТОВ «Карпатнафтохім»: присутність калуського підприємства-інвестора, яке заявляло про свої наміри будівництва розсолопромислу на Верхньострутинському родовищі кам’яної солі і господарську присутність у регіоні якого 2010 року не підтримали ні сільська громада, ні депутати районної ради, вже подається як доконаний факт. Мовляв, хочете нової школи — прийде інвестор і збудує, а не влаштовує інвестор — на державні кошти не розраховуйте. Тож, закономірно, за коментарями ми звернулися до заступника керівника апарату Рожнятівської райради Володимира Пасічника — голови торішньої і новоствореної тимчасової депутатської комісії районної ради, одним із завдань якої і є контроль ситуації навколо намірів калуських  нафтохіміків реалізувати свої виробничі плани на Рожнятівщині.

- Володимире Дмитровичу, я розумію ситуацію так: якщо і новий депутатський корпус райради, і сільські депутати Верхнього Струтина та Нижнього Струтина вирішили на своїх перших же сесіях створити тимчасові комісії щодо намірів ТОВ «Карпатнафтохім» реалізувати свій виробничий проект з будівництва розсолопромислу в регіоні, то питання з потенційним інвестором і далі на часі?

— Проблема з розробкою Верхньострутинського родовища кам’яної солі й досі залишається невивченою. Тож ми повторно створили тимчасову комісію, до якої ввійшли шестеро депутатів райради і залучено до 30 науковців різних рівнів і напрямів. Вивчаємо проблемні питання — нема гіршого, як працювати наосліп. Річ у тім, що ділянку у Верхньому Струтині, яку свого часу було досліджено для добування харчової солі й затверджено в державному реєстрі, нині частково забудовано житловими будинками, на ній розташовані кладовище, дорога  тощо.  Якщо нині «Карпатнафтохім» веде розмову про ділянку, де хотів би збудувати розсолопромисел, то ця ділянка тільки частково стосується розвіданої площі, а решту її зовсім не вивчено. Бо кілька його пробних свердловин тільки підтверджують наявність соляних пластів, і не більше.

- То  виглядає, що у потенційного інвестора наміри є щодо однієї ділянки, а  мотивуються вони результатами дослідження іншої, частково дотичної?

— Так, ідеться про площу, яку не затверджено в Державному кадастрі. Її ще треба вивчити й дослідити, зокрема особливості залягання солі. Але ж ідеться про мільйони тонн, які мали б добувати методом підземного вилуговування. Треба знати однозначно, чи можливі утворення карстів, витікання ропи на поверхню і т. д. Тож ми й вимагаємо — не працювати навпомацки. Комісія не ставить собі завдання просто заперечити — сказати «ні», але хочемо бути певні, що техногенна небезпека регіонові не буде загрожувати і розробка родовища можлива. Надра — державне багатство, і просто так на них сидіти — не вихід із ситуації. Але щонайперше потрібно всебічно вивчити ситуацію, а відтак уже вести переговори з калуськими нафтохіміками.  Ми ж неодноразово інформували керівництво ТОВ «Карпатнафтохім» про ті завдання, які вони мали б виконати. і передусім ми висували  умову: довивчення площі солеродовища, яку підприємці мають намір розробляти.

- І  вам такі результати надали?

— Не цілком. Площу вони відзначили, але її не зареєстровано в кадастрі. Це означає, що її не вивчено. Ми ж звернулися до вчених НАН України ім. Б. Патона, і вони підтвердили необхідність комплексного довивчення параметрів Верхньострутинського родовища кам’яної солі. Без такого всебічного дослідження, наголошують у висновках науковці, не тільки промислова, а й навіть дослідна експлуатація родовища є недопустимою. До речі, це підтверджують як фахівці інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України, так і академік НАН України, секретар Відділення наук про землю НАН України  Шестопалов. Зрозуміло, що потенційний інвестор мав би вкласти необхідні кошти у таке дослідження. А вже далі вести мову про будівництво розсолопромислу і розсолопроводу. Та попри те нині іншими засобами «пресується» входження інвестора у регіон.

- Чому з такою обережністю чи, можливо, недовірою сприймають у районі інвестиційні  наміри інвестора?

— Бо ми бачимо, як господарює «Карпатнафтохім» у Калуші чи в нашому районі. То добре, що держава опікується наслідками діяльності хімічних підприємств на Калущині. Знаємо також, що запаси солей Домбровського кар’єру — такі ж, як і у Верхньому Струтині — під час розробки  використали всього на два відсотки. Бо треба досліджувати — вкладати кошти. Погодьтеся, що  екологічно більш небезпечно будувати 32 кілометри розсолопроводу, ніж експлуатувати запаси на місці. Тож громада села обурена, бо проти роботи наосліп. Окрім цього, «Карпатнафтохім» орендує Чечвинське водосховище в нашому районі — його не очищають, воно замулюється. І наслідки не забарилися — частина села Нижнього Струтина під час паводків вже підтоплюється, вода знесла міст на річці Чечві, зруйновано перехід  кілька років тому і в Підмонастирі. Калуські підприємці упродовж чотирьох років відмовлялися платити за оренду землі і водного плеса, і тільки недавно у зв’язку зі своїми інвестиційними намірами в регіоні уклали договір і почали розраховуватися згідно з законом.

- То «Карпатнафтохім» не є для Рожнятівщини, як кажуть, «чорною інвестиційною конячкою»?

— Звичайно ні. Рожнятівщина добре обізнана з ними як з господарниками.

- До речі, а яка ситуація нині у Верхньому Струтині?

— Недавно був на сесії сільської ради — затверджували бюджет. І дійсно, постало питання про закінчення будівництва школи, яке ще почали до двох десятків років тому. Старій школі  вже понад 100 років — у жахливому стані. Вже три чи чотири роки ми дарма пробуємо будівництво нової школи включити до переліку об’єктів, що мали б зводитися за державні кошти. Ми писали звернення і листи, але нам відповіли з резолюцією — укладати договір з ТОВ «Карпатнафтохім». Інвестор ще не ввійшов у регіон, невідомо, чи ще прийде, бо родовище кінцево не досліджене, а громаду вже ледь не на коліна ставлять: мовляв, укладайте з інвестором договір і матимете нову школу. А якщо б не було родовища, то що, селу школа не потрібна? Так претензійно ставити питання не можна: Верхньострутинська школа наразі найстарша в районі, і будувати її треба за державні кошти — чи прийде «Карпатнафтохім», чи не прийде. Бо головне завдання тимчасової комісії — домогтися всебічного вивчення солеродовища, а не заперечувати прихід інвестора. Ви ж знаєте, що торік на розгляд сесії обласної ради хотіли винести питання розробки солеродовища у Верхньому Струтині навіть попри те, що і сільські, і районні депутати не дали дозволу калуським нафтохімікам, а матеріали представила виключно одна сторона. Так чинити не можна — і громада, і потенційний інвестор повинні бути почутими. Адже за проектом регіонального розвитку Рожнятівського району розбудова туристичної галузі є пріоритетним напрямом. А зайде «хімія» на Рожнятівщину — інвестора для становлення туристичної інфраструктури ми не  побачимо.