Молодь у селах на Івано-Франківщині ніколи не задумується куди піти на вихідних. Є один вибір — бари. Інших варіантів у молодих немає. Адже практично у всіх прикарпатських селах нема бібліотек, хоча б малесенького кінотеатру, клуби більше закриті, ніж відкриті, просте кафе важко знайтиѕ Зате навіть у найменшому селі на своїх відвідувачів завжди чекають по два-три бари. І відвідувачам часто далеко не завжди за 20 років. А куди йти, якщо в селі нічого, крім барів, немає?

П’ятниця. Вечоріє. Сільські хлопці й дівчата сходяться в центрі села. Колись усі сиділи на лавочках, співали пісень та розповідали кумедні історії або йшли до клубу танцювати. Тепер усе інакше. Навіщо мерзнути надворі, якщо можна піти в бар, послухати музику, випити чогось гарячого або «горючого», посміятися з когось, хто вже напивсяѕ Оце справжній відпочинок! Коли вип’єш 100 грамів «для настрою» — можна і потанцювати, і поспівати. А коли ти «старший парубок», випив і для настрою, і за дружбу, і за кохання, і навіть за батьків, то можна комусь молодшому і в носа «зацідити». Для профілактики. Аби пам’ятали, хто разда на селі. Головне — не переборщити з випивкою. Буває так, що як замахнешся, промахнешся і за інерцією сам падаєш. Який тоді з тебе разда? Якщо до бійок душа нині не лежить і є транспорт — їдеш «на проїзні села». Там до 100 грамів ще й закуску дають. І не тільки варену ковбасу і лимон. У кого з транспортом не склалося — йде до сільського клубу. Якщо буде відкритий, звичайно. Таке рідко буває. А як потанцювати не вийде, то навіть краще. Береш ще пляшку-дві (залежно від того, скільки здоров’я лишилося) горілки, чіпси чи сухарики на закуску (а більше нічого нема) і пива, щоб запивати, і йдете «на точку». Таких у кожному селі є по три-чотири. «Точки» — продовження вечора. Спочатку там п’ють, а ближче до другої ночі це місце для закінчення побачення. Додому повертаєшся о годині третій-п’ятій.  Наступного дня спиш до обіду, потім ще зо дві годинки мучишся похміллям і починаєш збиратися. Знову в бар. Це стандартна програма вихідних у прикарпатському селі. Так «відпочивають» і діти, починаючи з дев’ятого класу, а то і з сьомого.

«Старі нарікають, що покоління наше погане, — стає на захист молоді Василь,
20-річний житель одного із сіл Прикарпаття. — Можливо, воно і так. Тільки яке може бути покоління, коли крім бару в селі нічого нема? Приходять вихідні, і молода душа, як то кажуть, хоче драйву. Та й тягнемося один за одним до того бару. Я не кажу, що обов’язково напиватися. Але без випивки — ніяк. З їжі — шоколадки, чіпси, сухарики і розігріта в мікрохвильовій печі піца. З випивки — пиво, горілка і дешеве вино. Ще є сік, але за нього старші засміють, ще й побити можуть». Так і вечір минає. Тепер вислів: «Не п’ю» здебільшого означає: «Не п’ю горілки». Але напитися до «зелених чоловічків» можна і пивом. Перевірено «непитущими» сільськими хлопцями.

То чому такі гроші вкладають у заклади, «де наливають», а на маленьку бібліотеку чи кінозалу нема? Елементарно! З барів більше виторгу. «У будній день у найгіршому сільському барі дохід становить приблизно 2000 гривень, — каже Марія, підприємець. — Суто теоретично, що за вхід до бібліотеки братимемоѕ по п’ять гривень. Навіть якщо постаратися — наздогнати не вийде. А щоб відкрити обидва заклади — грошей треба приблизно однаково. Та й хто за бібліотеку платитиме, як можна по тих самих п’ять гривень скинутися і вийде пляшка ще й закуска?  То де смисл вкладати гроші в те, що приносить менше доходу, якщо взагалі не завдає збитків? Діяти на благо держави? Не та країна. Тут треба за себе думати...»

Що ж влада і закон? «Якось місяць тому на наші села був «наїзд», — розповідає 
18-річна Галина. — Міліція заходила в кожний бар і питала в усіх документи.

Кому не було
21 року — штраф, по-моєму, 600 гривень, і додому «під конвоєм» приводили. Тоді це такого галасу наробило...» Минув місяць і галас стих, а ті ж діти продовжують ходити «на пиво».

Українська молодь з юного віку ходить у бари і вживає алкоголь. А як же «Молодь — наше майбутнє»?.. Що ж, може, комусь потрібно, щоб наше майбутнє було спитим, хворим і байдужим до  всього світу...