Днями голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк випробував себе в ролі провидиці Ванги, спрогнозувавши, що на наступних президентських виборах у 2015 році 70% жителів Прикарпаття підтримають кандидатуру Віктора Януковича. Михайло Васильович запропонував журналістам запам’ятати цю «історичну дату».

З огляду на нинішні соціально-економічні реалії в країні такі передбачення можуть викликати хіба що іронію, коли врахувати, що торік у другому турі за Януковича проголосувало лише 57 849 прикарпатців, що становить 7,02 % голосів. Щоправда, ставши «партією влади», у 2010 році на місцевих виборах «регіонали» здобули 8,02 % голосів. Але ж звідки візьмуться захмарні 70 відсотків?  Які мотиви можуть настільки кардинально змінити політичні уподобання та настрої прикарпатців?

За словами М. Вишиванюка,  «прогноз базується на тому, що різко буде піднятий рівень життя, добробут наших людей...» Минув рік президентства Януковича. Чи дав він підстави для такого оптимізму? Відповідь наразі однозначно негативна. Виявилося, що гасло «Україна для людей» стосується лише декількох сотень осіб; «покращення життя вже сьогодні» в 2010 році не настало, не передбачається цього і в 2011-му; зарплати і пенсії заморожено. Натомість ціни на продукти харчування й паливо, тарифи на комунальні послуги зростають космічними темпами; рівень безробіття не знижується; замість «податкових канікул» на малий бізнес накинуто податковий «зашморг», що спричинив «податковий Майдан». Люди передпенсійного віку з тривогою очікують збільшення як вікового цензу, так і страхового стажу, тобто змін, що можуть переполовинити кількість очікуваних пенсіонерів.

Що не візьми: економіку чи соціальну сферу — все фактично провалено. Є, щоправда, одна галузь, де обіцянки перевиконуються. Передусім «заслуга» тут — міністра Дмитра Табачника, який успішно деукраїнізує освіту, фактично вивів її з Болонського процесу, позбавивши молодь перспективи отримати атестати й дипломи, які визнаватимуть у Європі.

Процеси в гуманітарній сфері нагадують польську «пацифікацію» Західної України в 30-ті роки XX ст. Живемо як за окупації, Україну ударно нинішній владний режим перетворює на «Малороссійськую рубернію Русского міра» з рівнем розвитку Зімбабве.

Отож за умови чесних і демократичних виборів галичани не мають ні ментальних, ні ідеологічних, ні економічних підстав так масово підтримати Януковича. Зрештою, нинішня соціологія засвідчує, що вони цього робити і не збираються.
Здавалося б, можна лише потішитися з такого політичного ворожіння керівника області. Але мені не смішно, мені тривожно. Річ у тому, що Михайло Васильович не вперше ворожить на виборчих процесах і не завжди помиляється. Так, він не вгадав у 2004 році, коли в усіх ЗМІ заявляв, що «помаранчеві» хай хоч із шкіри вилізуть, а Янукович таки стане президентом. Не склалося у нього з чаклунством у 2002-му, коли він прогнозував результат на Прикарпатті: 40%  — «Наша Україна», 40% — «За Єду», натомість «Наша Україна» тоді одержала 75%, а «єдуни» мали тільки 2,5%...

Але згадаймо і квітень 2000 року — кучмівський «конституційний референдум».  В області явка виборців становила 90%, з них понад 94% підтримали всі чотири питання, а в кількох виборчих дільницях результат «за» перевищував 100% зареєстрованих виборців.

Тоді ж у м. Калуші на одній з дільниць паралельно з референдумом відбувалися позачергові вибори міського депутата, де конкурували десять кандидатів. Так-от, явка на вибори міського депутата становила 49%, явка на референдум — понад 90%, і це в одному і тому ж приміщенні. Дійти висновків щодо «правдивості» та «демократичності» процесу читачі можуть самі.

За рік до того на президентських виборах соціологічні служби давали в першому турі  Леонідові Кучмі 45—50% в області, Вишиванюк же спрогнозував: 70% у першому турі, 90%  — у другому. і зрештою присоромив науковців, бо в першому турі за Кучму проголосували 70,2%  прикарпатців, а в другому вони дали рекордні по Україні 92,3%. Дивно, чому досі Михайло Васильович не професор соціології?

Висновок. Вибір народу збігається з опублікованими ЦВК результатами лише в разі дотримання демократичних процедур і відповідно чесного підрахунку, в іншому разі адміністративні «чари» істотно впливають на виборчу документацію, внаслідок чого мрії та прогнози можновладців збуваються.