3 березня перших «сто днів» кануло в лету й обласній раді. З цієї нагоди керівництво ради на чолі з Олександром Сичем зібрали спеціальну прес-конференцію на якій і було здійснено спробу підбити перші підсумки діяльності депутатського складу головного колегіального органу області. Як резюмував Олександр Максимович, «за 100 днів про якісь реальні здобутки говорити рано, є новації і пріоритети».
Про них і спробуємо повести мову у кількох наступних абзацах. Оцінити ж роботу керівництва обласної ради спробуємо за кількома характерними показниками та критеріями:
-
- формування команди та стиль керівництва;
- визначення найближчих завдань та стратегічних пріоритетів діяльності;
- налагодження співпраці із депутатським корпусом та стосунки із обласною державною адміністрацією.
Беззаперечна перемога «Свободи» на жовтневих виборах змогла матеріалізуватися в мандат голови обласної ради, яким партія марила ще з літа, лише завдяки конкретним політичним домовленостям. Шляхом розіграшу нехитрої політичної комбінації, розподілу посадових портфелів місцеві націонал-демократи в останній момент розтрощили плани Михайла Вишиванюка, який вже бачив головою ради Зіновія Митника.
68 голосів супроти 46… Власне, Сича підтримали «Свобода», «Батьківщина», «Фронт Змін», «Наша Україна», НРУ, «Удар», «За Україну». Саме ці політичні сили й сформували контури нової більшості в обласні раді, яку згодом самі й ознаменували не інакше як перемогою здорового глузду над індивідуальними амбіціями, об’єднанням національно-патріотичних сил на противагу узурпаторській владі кремлівських клерків.
«68» ж перетворилося на свого роду магічне число, яке не раз забезпечувало керівникам ради необхідний результат голосування.
За квотним принципом розподілили й посади заступників. Так, Василь Гладій («Батьківщина») змінив Зіновія Береговського на посаді першого заступника обласної ради, квоту «Нашої України» заповнив Остап Дзеса, який залишився на посаді. Лідер обласного «фронту» Володимир Шкварилюк став головою бюджетної комісії, чого власне й прагнув.
Доволі рівномірно здійснювався й розподіл комісій. В жодній з комісій окрім бюджетної, де представлено одразу три депутата від «Нашої України», не опинилося більш, аніж 2 депутати від однієї політичної сили. Якщо найбільш масні комісії прогнозовано поділили представники умовної коаліції, то на поталу меншості віддали лише дві. Щоправда, кожна з цих комісій має яскраво виражений соціальний характер, що дозволяє більшості почувати себе доволі спокійно та комфортно, адже кругообіг фінансових потоків у цих сферах чи не найменший, а спекуляція на «соціалці», як відомо, не лише шкідлива, але й ризикована.
Власне, більшість, яка сьогодні сформувалась в раді, хоч і нагадує більше «змія з чотирма головами», аніж єдиний цілісний механізм, виступає доволі монолітним політичним суб’єктом.
Наразі депутатський корпус діє вельми злагоджено та успішно, засвідчуючи можливість взаємовигідної кооперації. Так, чи не найбільш яскравим та глибоко символічним свідченням ефективності подібного спурту став масовий вихід із зали засідань депутатів, які за великим рахунком представляють сьогодні державну владу в області.
Водночас, необхідно розуміти, що таке єднання є в більшій мірі ситуативним та наслідком конкретних домовленостей, внаслідок яких інтереси та запити окремих політичних гравців зійшлися в обмеженій часовій перспективі. Разом з тим, всі прекрасно усвідомлюють, що «обличчям» більшості є «Свобода» й будь-який успіх додасть залікових пунктів в першу чергу саме цій політичній силі. Й зважаючи на те, що на дані політичні сили очікує напрочуд гостра політична боротьба за практично одного й того ж виборця, з наближенням парламентської кампанії кожна «голова» все більше почне вертіти у свій бік, роздмухуючи полум’я на опонента. Й тут вочевидь й намагатимуться розіграти свою партію опоненти.
За таких обставин міцність коаліції не в останню чергу залежатиме від Олександра Сича, його вміння вгамовувати пристрасті, зберігати баланс сил й кооперувати з головою ОДА.
Стиль керівництва нового голови обласної ради, незважаючи на властиві йому якості характеру, зокрема, людяність, порядність, жагу свободи, лібрельним не охарактеризуєш. Ліберальність й бажання знайти в будь-якій ситуації компроміс були більше властивими Ігорю Олійнику. Олександр Сич в набагато більшій мірі воліє тримати ситуацію під контролем. Однак, в прагненні контролю Сич все ще поступається Михайлу Вишиванюку. Тим не менше, це не завадило Олександру Сичу доволі легко увійти у нову для себе роль очільника ради. На сесійних засіданнях Сич вів себе доволі виважено, стримано та толерантно.
Водночас, як засвідчила практика, дати відсіч й розставити акценти в розгляді того чи іншого питання Сич не лише може, але й за необхідності із задоволенням це робить. Неможливо й не відзначити й прагнення ради контролювати роботу депутатів, їх присутність на сесіях та роботу в комісіях. Після кількох погроз імена «прогульщиків» таки почали зачитувати.
Одним із головних пріоритетів за словами керівництва ради є розвиток місцевого самоврядування в області. «Крізь призму цього пріоритету ми і розглядаємо нашу діяльність. Причому говоримо загалом про посилення ролі всіх органів місцевого самоврядування в області — обласної ради, районних, міських, сільських рад і відповідних посадових осіб», – зауважив Олександр Сич.
З метою розвитку місцевого самоврядування рада затвердила й відповідну програму, яка передбачає конкурс із проектів для розвитку місцевого самоврядуванн. На неї закладено 1 млн. грн. Залишилося лише дочекатися проектів…
Водночас, в статус головного господарника й надалі зберігається за Михайлом Вишиванюком та обласною державною адміністрацією. Втім, це не так недоопрацювання ради, як обумовленість законом.
Як наслідок, керівництву ради залишається лише їздити областю й вивчати ситуацію, ознайомлюватися з проблемами. Власне, подібного роду поїздки не є новацією в практиці діяльності обласної ради, однак тепер вони стали системними й в райони вирушає все керівництво у повному складі (мабуть, щоб громада бува не подумала, що одній партії проблеми населення менш важливі, аніж іншій). Більше того, кожна поїздка облікується й ретельно висвітлюється у ЗМІ.
Відносини з Михайлом Вишиванюком Олександр Сич намагається вибудувати на паритетних основах. Однак, наразі це не завжди вдається. Попри задекларовану рівнозначність та взаємну співпрацю, авторитет Михайла Васильовича таки дає своє. Тим не менше, в питаннях політичних обласна рада на чолі з Олександром Сичем вже не така лояльна до позиції державної влади як попередня. Сумнозвісні голосування по «харківських домовленостях» відійшли в минуле й в даних питаннях обласна рада є набагато категоричнішою. Незважаючи на небажання Михайла Вишиванюка «сваритися» з Києвом й перестороги про можливе «фінансове голодування», обласна рада прийняла вже не одне звернення, в яких дала оцінку тим чи іншим діям влади. Апофеєм ж стала спільна сесія рад всіх рівнів біля пам’ятника Бандері.
За великим рахунком, післявиборчий період в цілому характеризується домінуванням «Свободи» у політично-партійному спектрі області. Особливо яскраво це помітно на прикладі Івано-Франківської міської ради. «Свобода» вже далеко не та «малеча», як характеризували її опоненти на початках. Фракція партії хоч і голосує в унісон з Романом Онуфріївим, який вже став найбільш впливовою особою в раді, однак саме завдяки йому й так званому сірому кардиналові, який взявся навчати свободівських депутатів й якого партія взяла на повне утримання, «Свобода» перетворилася на домінантного політичного гравця. Більше того, в «Свободи», як дехто зауважує, «прорізалися зубки» – партія прагне не лише брати участь, контролювати, але й визначати та владарювати. Така зухвалість явно б’є по самолюбству міського голови, якому легке життя не чекатиме і в цій каденції. І якщо ще минулого тижня визнання роботи Віктора Анушкевичуса незадовільним у сфері ЖКГ можна було лише інтерпретувати як своєрідну загрозу гіпотетичного виразу недовіри радою роботі міського голови в цілому, то вже протягом цього тижня очільники міської «Свободи» про це заявили буквально й відкрито.
Більше того, до критики Віктора Анушкевичуса в черговий раз вдався й Михайло Вишиванюк. Влаштувавши розбори польотів у вигляді громадських слухань, Михайло Васильович лаконічно резюмував: «Я знав, що у Франківську бардак, але не думав, що аж такий…». В інтерпретації ж однієї з учасниць слухань обласний центр представляє собою такий собі «ханель-бордель». Коментарі, мабуть, зайві…
Не кращий «ханель-бордель» вже давно представляє собою й Верховна Рада України. Депутати в ній, як відомо, позицію та політичну орієнтацію в залежності від кон’юктури змінюють по кілька разів на каденцію. Черговою жертвою стала й «Наша Україна», яка завдяки «любим друзям» перетворилася із основоположної сили третьої за чисельності фракції в парламенті на звичайнісіньку партійну групу. Керманичем ж уже давно потопаючого ковчегу став Зіновій Шкутяк. На жаль, вплив Шкутяка в партії йде в різнобій із впливом самої політичної сили…
Подією ж тижня на теренах області стала поява біг-бордів та сіті-лайтів із зображенням Олега Ляшка. Народний депутат із букетом тюльпанів й на фоні жіночих імен вітає всіх українок й україночок із 8 березня. Справжній мужчина…
З 8 березня, Вас, дорогі й кохані жінки!!!
Ігор Дебенко, політолог
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі:
Останні новини з категорії Медіа:
26 Грудня 2016, 7:16
16 Грудня 2016, 7:15
13 Грудня 2016, 7:10
07 Грудня 2016, 17:18
06 Грудня 2016, 7:39
28 Листопада 2016, 7:13
28 Листопада 2016, 6:40
25 Листопада 2016, 7:12
22 Листопада 2016, 7:18
14 Листопада 2016, 7:12
10 Листопада 2016, 6:38
04 Листопада 2016, 7:42
06 Жовтня 2016, 6:39
04 Жовтня 2016, 7:14
28 Вересня 2016, 6:34
15 Вересня 2016, 7:18
13 Вересня 2016, 10:05
13 Вересня 2016, 7:20
07 Вересня 2016, 17:42
06 Вересня 2016, 7:17
30 Серпня 2016, 22:21
30 Серпня 2016, 7:16
26 Серпня 2016, 7:18
23 Серпня 2016, 6:37
22 Серпня 2016, 7:39