Роблю екскурс городенківськими крамницями в пошуках гречки й міркую собі, до якого дефіциту треба готуватися невдовзі. Було таке вже з цукром позаторік. Тепер ось «вимели» з підприємницьких засік борошно...

Люди зносять до своїх осель клунки з черговим дефіцитом та ще й радіють, що запаслися! Війна в Україні чи що? Воно ж як: без гречки можна й три роки прожити, аби хліб був на столі. Хоча цілком зрозумілі потреби людей, хворих на діабет та інших, яким показано вживати її щонайчастіше. Аж такого дефіциту на ці «делікатесні» крупи в районі власне й нема: 700-грамовий пакет можна було придбати за 16 гривень. Щоправда, смішить те, що підприємці щоразу зменшують місткість тари, в яку фасують гречку. Та й не лише її. Тож невдовзі продаватимуть пакети, очевидно, ще легшими. Це так, щоб не було помітним підвищення ціни...

Розпитую з цього приводу досвідченого аграрія, ветерана праці з Вікна Михайла Хому. Він бідкається, що виростили гречки в районі торік явно недостатньо для того, щоб забезпечити цими крупами всіх наших краян. Урожайність становила 13,3 центнера з гектара. Чимало площ було списано через рясні зливи та літню спеку. Потреба в гречці, якщо рахувати чотири кілограми за рік на людину, становить 240 тонн на всіх жителів. Тобто її сіяти треба як мінімум на 750 гектарах.

Донедавна Михайло Дмитрович працював головним агрономом районного управління агропромислового розвитку, то відстежував структуру вирощування сільськогосподарських культур. Приміром, гречкою місцеві агроформування не особливо захоплювалися: примхлива вона, нестійка до різких перемін погоди, не любить частих у наших краях дощів. У фазі стиглості вередлива: через несприятливі кліматичні умови може не сформуватися доброякісне зерно. У спеку квітки рослини засихають і опадають. А ще як бур’ян напосядеться! Гербіцидів же для цієї культури нема... Розповідає, що колись, ще як працював у місцевому колгоспі, гречку сіяли широкорядним способом — отоді фрезою на 45 сантиметрів просапали — і «змолотили» бур’яни. Як чисті міжряддя, то, дивись, і кущики гречки невдовзі зімкнулися суцільною пеленою. Хтось пробував раундапом нищити бур‘яни, коли ще не зійшла культура. Цей гербіцид контактної дії таки чистить площу, і гречка росте собі розкішно. Але гречка — культура, яка потребує запилення бджолами. Іноді на медоносні поля привозили вулики «на колесах». Та чи вистачить нині цих працьовитих комах на всіх? А вирощували гречку колись у кожному господарстві: треба ж було і працівників годувати у колгоспних і радгоспних їдальнях, і в рахунок зарплати видавати. Мали також і крупорушки, то змолочені крупи можна було відразу ж на місцях очистити. Як розформували потужні сільгосппідприємства, керівники новостворених структур стали більше думати про фінансові питання й запроваджували ріпак, соняшник, модну союѕ і навіть вирощену нині в районі гречку не фасують: нема на чому.

Після виходу на заслужений відпочинок Михайло Хома трохи побув удома, а згодом відгукнувся на пропозицію працювати агрономом у селі Тишківцях, де землі орендує СВК імені Шевченка. Гречку тут торік вирощували на кількох десятках гектарів, а тепер ось мають доведене обласною владою завдання відвести під цю культуру п’ять відсотків орних площ. Це становитиме 100 гектарів. Насіння можна придбати в районі без проблем: його з надлишком є в агрофірмі «Вільхівці».

А загалом перед товаровиробниками Городенківщини поставлено завдання цієї весни збільшити посівні площі під гречку до тисячі гектарів. Місцеві селекціонери готові забезпечити районованим посівним матеріалом усіх охочих. Рекомендовані сорти на Прикарпатті такі: «Зеленоквіткова 90» та «Українка». З нових  виділився сорт «Ювілейна 100», який забезпечує середню врожайність до 17,5 центнера з гектара. Рослини цього сорту виростають висотою понад 100 сантиметрів. Вони стійкі до осипання.