Певний час навіть складалося враження, що за президентства Януковича чи не єдиним досягненням зовнішньої політики України було те, що владна команда загалом  говорить на міжнародній арені одним голосом. Бо за часів Ющенка, як відомо, зі світом дисонансно спілкувалося від імени України кілька центрів впливу. Але і в згуртованій команді «проффесіоналів» знайшлися такі, які начебто відбилися від «табуна», й нині аналітики через це роздумують над тим, чи часом у головах українських керівників не розбалансувалися геополітичні вектори всупереч законодавчим нормативам про рух України до ЄС.   

Отож цими днями, якраз у той самий час, коли:  1) у Брюсселі триває  16-й раунд дуже складних чотирирічних переговорів між Україною та ЄС про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) та безвізового режиму, тобто підготовка стратегічних для України базових угод із ЄС, які планується підписати до кінця цього року. Причому Україна наполягає, щоби в угоді про асоціацію з ЄС була чітко вписана перспектива її майбутнього членства в унії; 2) Верховна Рада закликала ЄС ввести безвізовий режим для громадян України і включити відповідне положення у майбутню угоду про асоціацію між Україною і ЄС; 3) впливовий виконавчий директор Східного комітету німецької економіки доктор Райнер Лінднер запропонував припинити дію візового режиму між ЄС та Україною на час проведення чемпіонату Європи з футболу, а якщо не вдасться досягти такої згоди в рамках ЄС, то ініціативу в цьому питанні повинна б узяти на себе Німеччина, — людина Азарова — уповноважений Кабінету Міністрів України щодо співпраці з РФ, країнами СНД і Євразійського економічного співтовариства Валерій Мунтіян в інтерв’ю газеті «Комерсант-Україна» заявив, що Україна має спочатку приєднатися доѕ Митного союзу з Росією, Білоруссю й Казахстаном і аж потім, в 2015 році, підписати угоду про вільну торгівлю між... Митним союзом та ЄС.

Не випадковим виглядає, що Мунтіян затіяв кокетування з Москвою якраз перед приїздом до Києва 12 квітня Путіна для «розрулювання» ситуації саме навколо ЗВТ і Митного союзу. Як відомо, в обговоренні теми ЗВТ між Україною та ЄС активну участь почала брати й Москва.

В середині березня прем’єр-міністр Росії В. Путін уже шантажував Україну тим, що в разі досягнення такої угоди з ЄС Росія вибудовуватиме кордон для українських товарів. А до того Кремль не раз закликав Україну приєднатися до Митного союзу, який у планах російських реваншистів має стати економічною основою для відтворення імперії.

Якби Мунтіян був простим експертом, а не представляв уряд, можливо, ніхто б і не помітив його заяв, явно дисонансних на тлі декларативно євроналаштованих чільників держави. Але навряд чи він просто так надував щоки від власної значущости й ототожнював свої інтеграційні уявлення з позицією держави, підставляючи при цьому її Президента, прем’єра, МЗС і переговорну групу в Брюсселі, серйозно підриваючи імідж України як прогнозованого партнера, який намагається ліпити В. Янукович. Радше Мунтіян озвучував свої інтеграційні тези, знаючи, що їх поділяють і на Банковій чи бодай в уряді.

А як же тоді концепція «стратегічного балансування», яку нинішня влада «регіоналів» вигадала для маскування призабутої «багатовекторности»? Хіба не зрозуміло, що такі мунтіяни лише посилюють підозри Євросоюзу, що Україна просто його дурить своєю євроінтеграційною риторикою, насправді ж «гострить ковзани» в Митний союз?

Отож «євразійську» заяву урядового уповноваженого Мунтіяна вже назвали провокацією. Чільний дипломат, заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін, коментуючи позавчора заяву Мунтіяна, виправдовував українську владу, кажучи, що вона є відданою євроінтеграційній ідеї. Але чи можна бути впевненим, що так буде і завтра, якщо вже були «харківські угоди»?