11 квітня, в Міжнародний день пам'яті жертв нацизму, на Валах в місті Івано-Франківську (вул. Шопена) відкрили та освятили меморіальний знак «Пам'ять заради майбутнього», виготовлений в металі з елементами ковальства. Його автор - архітектор Степан Грицак. Ініціатор виготовлення меморіального знаку та встановлення його до 66-ої річниці повстання у Бухенвальді - голова обласної Спілки жертв нацизму Роман Кубіцький. Встановили меморіальний знак на одному із приміщень Івано-Франківського національного технічного університету нафти газу, де знаходиться військова кафедра, а під час минулої війни, як зазначалося, було гестапо.


Про «незламне побратимство» між українцями, які були в'язнями німецьких концтаборів, говорив на відкритті меморіального знаку «Пам'ять заради майбутнього» перший заступник голови обласної ради Василь Гладій. Заступник голови обласної державної адміністрації Роман Іваницький закликав присутніх, серед яких було чимало молоді, свято берегти пам'ять про безліч співвітчизників, замордованих у фашистських концтаборах, шанувати нині живих учасників тих буремних подій, і зробити усе, від нас залежне, аби страхіття війни не повторилися ніколи.

У своєму короткому виступі голова обласної спілки жертв нацизму Роман Кубіцький сердечно дякував обласній владі і всім, хто долучився до виготовлення та встановлення меморіального знаку жертвам фашизму. На імпровізованому мітингу також виступила учасниця ВВВ Лідія Благова, у віршах дякуючи сучасникам за пам'ять.

Довідково.

У 2009 році рішенням обласної ради №865 від 18 вересня івано-франківському міському бюджету було виділено субвенцію у розмірі 90 тис. грн. на виготовлення меморіального знаку жертвам нацизму. За словами голови обласної Спілки жертв нацизму Романа Кубіцького, «держказначейство ці кошти виконавцям так і не перерахувало”. Як планувалося, до 65-ої річниці повстання у Бухенвальді не вдалося встановити меморіальний знак. Як стверджував тоді Роман Кубіцький, Івано-Франківська область – єдина, де немає пам’ятника жертвам нацизму.

Полковник у відставці Роман Кубіцький - колишній професійний розвідник. Нагороджений трьома орденами ВВВ. За завданням Головного розвідуправління Червоної армії в 1943–му він проник у сумновідомий концтабір Бухенвальд, став в’язнем №13151. На території табору функціонував виробничий комплекс, де під посиленою охороною есесівців виготовляли найпотужнішу гітлерівську «зброю помсти» — реактивні V–2. Як правило, про своє розвідницьке минуле полковник у відставці журналістам не розповідає. Мовляв, свого часу він дав підписку про пожиттєве нерозголошення військових таємниць. І все ж. У червні 1943–го був створений міжнародний підпільний центр, який розпочав підготовку до повстання. Роман Кубіцький був другою особою в керівництві центру, відповідав за зв’язок. До початку повстання на озброєнні у в'язнів було 93 карабіни, сотні гранат і кулемет з двома тисячами набоїв. Були сформовані дві бригади - «Кам’яна» та «Дерев’яна» - загальною чисельністю 1850 осіб. Повстання, як і планував центр, розпочалося в обідню пору 11 квітня 1945 року. На той час стало відомо про наказ Гіммлера знищити всіх в’язнів Бухенвальда — 21 тисячу осіб 32 національностей, зокрема 904 дітей, — до приходу союзних військ антигітлерівської коаліції. Табір охороняла Перша есесівська дивізія. Бойову операцію було проведено блискуче. Потім повстанці зачинили есесівців у підземному бункері й впродовж т¬рьох днів давали лише воду. Коли до табору підійшли передові частини Третьої американської танкової армії генерала Паттона, їм передали всі документи, бо треба було нагодувати понад 20 тисяч в’язнів, яким загрожував голод. Згодом 11 квітня ООН оголосила Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.

У Бухенвальді, вхід до якого прикрашав зловісний афоризм Jedern das Seine, тобто «Кожному своє», за статистикою, загинуло близько 56 тисяч осіб, над ув’язненими проводили жахливі медичні експерименти: піддослідних навмисне заражали різними вірусами — туберкульозом, тифом та іншими небезпечними захворюваннями, аби перевірити дію вакцин. Дружина начальника табору Ільзе Кох, колишня бібліотекарка, прославилася моторошним хобі — виготовляла абажури для настільних ламп із людської шкіри. Для цього підлеглі її чоловіка відбирали в’язнів з оригінальним татуюванням і вмертвляли введенням отрути за допомогою шприців...

На час повстання 11 квітня 1945 року серед ув’язнених було 4380 громадян СРСР, 3800 поляків, 2900 французів, 2105 чехів, 1800 німців та понад дві тисячі представників інших національностей.