Мешканці двох сіл на Долинщині - Лолина і Кальни - потерпіли через... боротьбу депутатів обласної ради проти червоного прапора

Майже дві години сесійного засідання у п'ятницю, 15 квітня, депутати обласної ради присвятили демонстрації свого обурення намірами парламентської більшості узаконити вивішування червоного прапора 9 травня. Боротьба з рецидивами радянщини - без сумніву, справа важлива й шляхетна. Однак шляхетність мети не передбачає відміну здорового глузду... Для ухвалення рішення про заборону радянського прапора вистачило б 10-15 хвилин. Депутати міської ради, наприклад, за цей час цілком впоралися. Та, схоже, обласних обранців вкрай зіпсувала пряма трансляція сесії на ОТБ "Галичина". Спокуса покрасуватися в ефірі в якості захисників вітчизни від "довгої руки Кремля" виявилася сильнішою за почуття міри. На решту питань сил вже забракло. Хтось із полум'яних борців на перекур вийшов, хтось на перекуску. Навіть ліміти із заготівлі грибів і ягід в області на 2011 рік не проголосували. Та й селянам з Лолина і Кальни, які сподівалися на рішення про впорядкування меж сіл і оформлення своєї землі у власність, теж доведеться чекати наступної сесії. Зате вони переконалися, що в нашій облраді справжні патріоти й захисники громади.

Хто "герої"?

На сесію виносилися проекти рішення щодо внесення змін у межі двох сільських рад Долинського району. Один проект передбачав впорядкування території Лолинської сільської ради, до якої входять три села - Ангелівка, Максимівка та власне Лолин. Інший - розширення села Кальна.

Зокрема, пропонувалося збільшити загальну площу Лолина на 118,8 га, розширити Ангелівку на 43,7 га та зменшити площу Максимівки на 19,5 га. Відтак загальна площа сіл, підпорядкованих Лолинській сільраді, мала б сягнути 874,1 га. До села Кальна планувалося долучити 49 га, довівши загальну площу сільської ради до 391,475 га.

Ці проекти не передбачали дискусій та суперечок. Адже напередодні обласної сесії питання отримали всі необхідні погодження в сільрадах, райраді та райдержадмінстрації. Рішення погодила й земельна комісія обласної ради. Її голова Ігор Шумега пояснив, що у селі Лолин землі до останнього клаптика роздані селянам і використовуються для сільського господарства. А в Кальні, за його словами, під час корекції генплану випала земельна смужка, яку за уточненим генпланом сільська рада просить увести у межі села для будівництва житла молодим сім'ям та продажу частини землі на аукціоні. Однак жоден проект рішення щодо зміни меж населених пунктів не набрав достатньої кількості голосів.

Депутати, обрані по мажоритарних округах на Долинщині, не приховували роздратування. "Долинщина повинна знати своїх героїв, і вона буде знати - нам це політично вигідно", - висловився після провалу голосування нашоукраїнець Остап Дзеса, прозоро натякаючи на "героїв" з фракції "Свободи". Його однопартієць, голова Долинської РДА Петро Шкутяк констатував, що обласна рада перетворюється на орган, який тільки приймає політичні заяви. Депутат запропонував голові облради Олександру Сичу надалі переносити політичні заяви на кінець сесії.

Вирішили оголосити перерву, порадитися і спробувати переголосувати. Однак після перерви депутати так і не повернулися до питань Кальни і Лолина. Сільські голови, які обидва прибули на сесію, навіть не отримали можливості виступити.

Село Франкового кохання

"Вони хочуть розвиватися, і ми маємо дати їм можливість", - говорить голова РДА Петро Шкутяк про віддалені Долинські села Лолин і Кальна. Наразі ці села є дотаційними. Помітного бізнесу там немає, хіба кілька невеличких сільмагів. Отже, немає й роботи - тільки на землі.

Тому розширення сільських меж не загрожує земельними махінаціями, запевняє голова Долинської РДА. Зокрема, до Лолина приєднуються землі, які селяни обробляють вже багато років. А В Кальні розширення дасть можливість залучити в село хоча б якісь інвестиції. Втім, як свідчить досвід, розширення гірських населених пунктів надто часто закінчуються корупційними скандалами. Тож "ГК" вирішив на місці переконатися у доцільності зміни меж сіл.

Лолинська сільська рада розташована за 17 кілометрів від районного центру. Історія села асоціюється із першим коханням письменника Івана Франка до Ольги Рошкевич. На в'їзді в село про це повідомляє табличка: "Село Франкового кохання". А в центрі Лолина коханню попівни та письменника присвячена дерев'яна стела. До речі, стела розташована поруч із сільським будинком культури, на місці якого колись стояло помістя Рошкевичів. А наприкінці липня, коли Іван Якович вперше відвідав Лолин, селяни тепер відзначають день села.

Голова сільради розповідає, що, на відміну від інших сіл, у Лолині свого часу вдалося уникнути релігійних конфліктів. Тому наразі більшість селян моляться в одній автокефальній православній церкві Святого Миколая. "Правда, у селі третина мешканців - суботники (адвентисти сьомого дня - ред.), - розповідає сільський голова. - Але ми з ними живемо мирно".

Однак, крім романтичних історій кохання Ольги Рошкевич та Івана Франка, мешканцям Лолина нема чим пишатися. Роботу мають тільки ті, хто працює у місцевій школі, клубі, бібліотеці та медпункті. Підприємств на території села немає, тому основним заробітком є сільське господарство - люди розводять корів, овець, обробляють землю. До речі, на запитання, скільки коштує сотка землі у Лолині, голова сільської ради Іван Дацьо знизує плечима: "Невідомо, ніхто землю не продає, не купує..."

Попиту на лолинську землю нема. Однак сільська рада вже не має вільних ділянок. Вся земля приватизована мешканцями. Іван Дацьо пояснює, що змінювати межі села доводиться через банальну причину - недбалість попередньої влади. "Колись ці ділянки вже у були в межах села. Але у 1997 році при проекті формування території меж населених пунктів вони просто випали", - пояснює сільський голова. Сам голова очолював сільраду до 1993 року та повернувся на посаду у 2003 році. Щоб впорядкувати територію села, сільська влада почала виготовляти генеральний план, який був остаточно відкоректований у 2009 році.

За словами Даця, наразі планується ввести у межі села декілька ділянок і так відновити справедливість. Адже до 1997 року до Лолина входили урочища Лопатин, Підгірці, Погар, а також Старі Колиби. Тут, на околиці села, люди багато років обробляли городи. А в 1993 році сесія сільради дала мешканцям дозвіл на приватизацію цих ділянок. Однак селяни не квапилися виробляти державні акти, здебільшого через вартість і тривалість процедури. А після помилки у земельних документах довго й не здогадувалися, що їхні городи вже виведені за межі населеного пункту і оформити право власності на свою ж землю вже неможливо.

"Проблеми почалися у 2009 році, коли вийшла постанова про безоплатну приватизацію земельних ділянок в межах населеного пункту, - згадує голова сільради. - Люди обурювалися, чому їхня земля раптом опинилася за межами села і вони не можуть її приватизувати". Більше того, декілька господарів не відразу дізналися, що проживають вже в сусідньому селі. Помилково одна присадибна ділянка з Лолина була перенесена до Максимівки. Так само в Максимівці опинилися і два господарства, які споконвіку були на території Ангелівки. "Довгий час навіть люди не знали, що їх перенесли з одного села в інше. Можна собі тільки уявити, скільки б вони мали клопотів, переробляючи документи, якби ми взялися внести зміни у межі села", - каже Іван Дацьо.

11 кандидатів... на місце пралі

Невеличка Кальна, що за 20 км від Долини, має більше шансів для залучення певних інвестицій. За проектом рішення, винесеного на облраду, планувалося ввести в межі села майже 49 га.

Питання про розширення села постало, коли мешканці почали просити землю під будівництво. Молодих сімей у селі побільшало, а будуватися ніде. "У селі 127 молодих сімей, половина мешкає з батьками, половина хочуть будуватися. Але нема місця", - пояснює сільський голова Віктор Равлюк. Війт звернувся за допомогою до уродженця села, бізнесмена Василя Даниліва з проханням допомогти матеріально. "Він пожертвував на перекриття сільської церкви близько 60 тис. грн., допомагав під час повені. От я до нього й звернувся, щоб допоміг зробити генплан", - каже голова сільради.

Данилів погодився допомогти і пожертвував на генплан приблизно 150 тис. грн.. Натомість спонсор запропонував виступити й інвестором - спорудити в селі пелетний завод та сушарку для фруктів, а для цього потрібна ділянка. "У селі нема куди дівати яблука. А ціни, за якими скуповують фрукти, настільки низькі, що люди воліють згодовувати їх худобі", - каже голова сільради. Два нових підприємства, звичайно, б допомогли селу не тільки податками, а й робочими місцями.

За проектом рішення сільрада запропонувала ввести у межі села 48 гектарів. Це дві ділянки розміром 23,5 га та 25,4 га в різних урочищах. З цих земель сільська влада планує виділити 10 гектарів під індивідуальне будівництво місцевим жителям. Частину продати з аукціону. Решту залишити невикористаною як прибережну смугу.

"Люди не мають роботи у селі. У нас одна робота - пилорама, - каже голова. І продовжує: - Було місце прачки у садочку на зарплату 265 грн. То на те місце було 11 претендентів".

Керівники Лолина і Кальни так і не зрозуміли, чому обласна рада не підтримала рішення про розширення сіл. Вони припускають, що це якась політика. Але при чому Лолин і Кальна? Як пояснити людям, чому з актами на свою землю, як і з перспективою роботи, їм доведеться почекати? Невже й тут "рука Москви"?

Галицький кореспондент