На судовому процесі 29-річний Андрій Ониськів, якого звинувачують у вбивстві свого товариша, звинуватив працівників міліції у тортурах, банкірів, які надавали йому кредити, - у шахрайстві, а медиків, які оглядали його під час досудового слідства, - у приховуванні скоєних проти нього злочинів. "В ізоляторі я не міг піднятися на ноги, на слідчі дії мене доставляли на носилках", - стверджував на допиті підсудний.

Минулого тижня в Богородчанському районному суді завершився допит свідків у кримінальній справі за звинуваченням івано-франківського підприємця Андрія Ониськіва у скоєнні ним навмисного вбивства. У четвер, 28 квітня, підсудний отримав можливість викласти суду власну версію тих подій, які завершилися його арештом, та пояснити свої покази на досудовому слідстві.

Ще на початку судового процесу Андрій Ониськів оголосив, що не визнає своєї вини у пред'явлених йому злочинах. Тепер підсудний ще раз заявив суду, що не змінив своєї позиції.

Нагадаємо, що син колишнього франківського віце-мера Андрій Ониськів був затриманий співробітниками обласного карного розшуку 28 березня минулого року за підозрою у причетності до вбивства 26-річного Михайла Слободяна, тіло якого виявили на території закинутого військового містечка в Богородчанському районі. Ониськіву також інкримінується викрадення та знищення чужого майна (автомобіль Слободяна було знайдено спаленим на пустирі біля колиби "Смерекова хата" на околиці Івано-Франківська). Досудове слідство дійшло висновку, що Андрій Ониськів скоїв цей злочин із корисливих мотивів, оскільки мав борги перед убитим.

Боргове знайомство

Упродовж двох годин Андрій Ониськів розповідав суду про ті обставини, через які він потрапив на лаву підсудних, про те, чим він займався до свого арешту, як познайомився з Михайлом Слободяном і що власне робив у той день, коли його товариша вбили. Стільки ж часу підсудний відповідав на запитання учасників судового процесу.

За словами Андрія Ониськіва, за освітою він лікар-стоматолог, але з 2007 року намагається займатися не тільки медициною, але й бізнесом, зареєструвавшись приватним підприємцем. Його прибуток від стоматологічної практики становив 2,5 тисячі доларів на місяць, окрім того, свіжу копійку приносила автостоянка, яку він орендував у районі вулиці Хоткевича. Але Андрієві хотілося трохи більших прибутків, тож він вдався до ризикованих операцій з нерухомістю.

Молодий бізнесмен детально розповів суду бізнес-схему, за якою мав отримувати прибуток від оренди та продажу нерухомого майна, але похвалитися успіхами на цій ниві не міг. Навпаки. Кожна спроба вигідно вкласти гроші чомусь закінчувалася для Андрія фіаско. Навіть придбати автомобіль йому не поталанило - він віддав 23,5 тисячі доларів посередникові, який мав пригнати авто з-за кордону, але той виявився аферистом і гроші привласнив.

"Приблизно на початку 2008 року мій приятель, який працював в СБУ, порадив мені звернутися до свого родича - Михайла Слободяна, який має колекторську фірму і займається поверненням боргів, - розповідав про своє знайомство із Слободяном Ониськів. - Я так і зробив, попросивши Михайла повернути борг за машину. Пізніше, коли у мене виникли проблеми з представниками одного франківського банку, які заборгували мені значну суму після відчуження належного мені майна, я знову звернувся за допомогою до Михайла, щоб він повернув і цей борг".

Згодом на запитання судді підсудний уточнив, що внаслідок нечесних дій банкірів він втратив два власних і одне братове приміщення, а загальні втрати, які вони з братом понесли, становлять 250 тисяч доларів, 160 тисяч євро і 180 тисяч доларів.

Однак упродовж двох років Михайлові Слободяну так і не вдалося вирішити жодної боргової проблеми Андрія Ониськіва. Натомість сам Слободян, за словами Ониськіва, одного разу натякнув йому, що його фірма також надає короткочасні кредити, і при нагоді позичив йому 70 тисяч гривень під заставу будинку на Закарпатті під незначний відсоток. "Цю позику я погасив у 2009 році і більше жодних боргових зобов'язань перед Михайлом у мене не було", - запевнив підсудний.

За словами Андрія Ониськіва, до парковки на вулиці Хоткевича Михайло Слободян не має жодного стосунку, він не міг йому продати цю земельну ділянку, оскільки сам є тільки орендарем. Але плани на спільний бізнес у Слободяна та Ониськіва все-таки були.

"Якось Михайло дав мені контакти київського представництва англійської компанії, яка займається інвестуванням великих бізнес-проектів в Україні, - розповідав суду Андрій Ониськів. - Мене зацікавила співпраця з цією компанією в якості регіонального представника: я мав знаходити клієнтів, пояснювати умови кредитування, оформляти договори і отримувати свій відсоток. Щоб стати офіційним представником компанії в Івано-Франківську, я передав їм через Михайла Слободяна 10 тисяч доларів".

Придбання піщано-гравійного кар'єра в Хустському районі Закарпаття, як пояснив суду Андрій Ониськів, також було ідеєю його товариша - Слободяна, який показував йому якісь роздруківки з описом виробництва, фотографіями техніки і повідомив, що вартість частки власника кар'єра становить 25 тисяч доларів. Перед тим, як платити свою половину суми, Ониськів висловив бажання оглянути майбутній об'єкт капіталовкладень.

Довга дорога в кар'єр

Розповідаючи про події, які передували вбивству Михайла Слободяна, підсудний Ониськів часто наголошував на боргових зобов'язаннях, які мали перед ним два працівники однієї з банківських установ. За його словами, за день до злочину він мав зустріч з адвокатом, який готував заяву в міліцію з приводу шахрайських дій цих банкірів. А в день, коли Михайла вбили, він сам, буцімто, сказав йому, що цими днями питання цієї заборгованості повинно вирішитися.

"Поїздка на Закарпаття мала відбутися в п'ятницю, але Михайло попросив мене на день її перенести, - розповідав на суді Андрій Ониськів. - Виїхати ми збиралися з самого ранку, щоб того ж дня швидко повернутися, я іще домовився з батьком про суботник на автостоянці перед Вербною неділею - помалювати вагончик, стовпчики, сміття поспалювати".

За словами Ониськіва, Слободян приїхав із запізненням, сказав, що його машина зупинилася неподалік - біля костелу на Вовчинецькій, бо закінчився бензин. Тому виїхали вони пізніше, ніж сподівалися, на машині Андрія. Майже одразу, коли авто ще не виїхало з Івано-Франківська, Михайлові хтось зателефонував.

"Після короткої телефонної розмови Слободян сказав, що наша поїздка, очевидно, знову зривається, - пригадував підсудний. - Але оскільки він лишився без коліс, то попросив мене підвезти його до ще одного об'єкта неподалік, де його вже чекали".

Якщо вірити словам Ониськіва, того дня він чомусь погоджувався на всі пропозиції Михайла Слободяна. Спершу він слухняно поїхав через Калуш до села Завій, на околиці якого залишив свого товариша з трьома невідомими особами біля "Жигулів" шостої моделі. А на прощання виконав ще одне його прохання - взяв ключі від його машини, яка заглохла біля костелу, щоб доставити її до ресторану "Смерекова хата". Як пояснив підсудний, в салоні авто був паркет, який на 12.00 того дня чекали біля колиби замовники. Він виконав і це прохання Михайла, по дорозі заправив повний бак його машини і набрав пальне у дві каністри - начебто для того, щоб відвезти на влаштований на автостоянці суботник.

"Я визнаю, що порушував закон в тій частині, що керував транспортним засобом без належних на це документів", - зізнався підсудний, коментуючи таке користування чужим автомобілем. За словами Андрія Ониськіва, він залишив авто Слободяна невідомим йому людям біля "Смерекової хати", а сам повернувся додому на таксі. Того дня Андрієві тричі телефонував батько Михайла Слободяна, розпитуючи, де його син, а ввечері до нього приїхав брат убитого. Ониськів відповів родичам, що нічого не знає і Михайла не бачив. Наступного дня до нього приїхали працівники обласного карного розшуку.

Вимучені зізнання?

"Працівники міліції на момент мого затримання були добре поінформовані про скоєний злочин і брали участь в тому, щоб підставити мене", - заявив на суді Андрій Ониськів. За словами підсудного, щоб отримати від нього явку з повинною, міліціонери застосували до нього тортури, зокрема нанесли йому ушкодження у вигляді опіку інтимної частини тіла.

"Всі орієнтири і всі місця, які є згадані в матеріалах кримінальної справи, були продиктовані працівниками міліції і мною лише підтверджені, - запевняв підсудний. - Я таких орієнтирів не давав, а звідки працівники міліції їх знали, мені невідомо. Схему розміщення тіла я перемалював з наданого мені зразка під чітким наглядом працівників міліції".

Як стверджує Ониськів, коли його переводили в ізолятор тимчасового тримання, він отримав від когось із конвоїрів удар ногою "для прискорення" і упав спиною на сходи. Після цього до нього викликали швидку, вкололи знеболювальне і кілька днів доставляли на слідчі дії на носилках. А в ізоляторі двоє співкамерників Ониськіва "у наколках з голови до п'ят" поперемінно і цілодобово "грузили" його, здійснюючи психологічний тиск.

"Як ви поясните, що в матеріалах справи є акт судово-медичного огляду, який свідчить, що у вас жодних ушкоджень на тілі не було виявлено?" - поцікавився у підсудного головуючий на суді Любомир Битківський.

"Дуже шкода, що в нашому законодавстві немає примусового медичного огляду, бо багато з тих, хто міг би показати сліди тілесних ушкоджень, не можуть цього зробити через тиск, страх, заборону", - відповів підсудний, зауваживши, що перед експертизою був наляканий слідчим і конвоїри під час огляду не відступали від нього ні на крок. Коли ж він потрапив на прийом до дерматолога з приводу отриманого опіку, то почув від лікаря санчастини, що йому "відірвуть голову", якщо він зробить запис про ушкодження. "Під час досудового слідства мої адвокати не наполягали на повторному медичному огляді, бо вирішили висловити таке клопотання під час судового засідання", - відзначив Андрій Ониськів.

На пряме запитання судді, хто зацікавлений у тому, щоб підсудного вважали причетним до скоєння цього злочину, Андрій Ониськів відповів: «Я думаю, що це велика група осіб - згадані банкіри, працівники міліції...»

Якщо покази підсудного Ониськіва будуть визнані достовірними, то для покарання усіх винуватців справді доведеться порушувати не одну кримінальну справу. "ГК" продовжує стежити за перебігом процесу.

Галицький кореспондент