В області зафіксовано вже дев’ятий випадок, коли людина потерпіла від такої небезпечної рослини, як борщівник. Днями 68-річна жителька Богородчанського району, яка працювала на полі, випадково торкнувши борщівника, опинилася у лікарні з хімічними опіками другого ступеня обох гомілок.

Враховуючи ситуацію, яка склалася на полях області, у вівторок була проведена спеціальна нарада під головуванням першого заступника голови ОДА Василя Плавюка, присвячена саме питанню знищення борщівника.

Тим часом у Рожнятівському районі розгорнуто цілу кампанія зі знищення борщівника. Для цього задіяно співробітників ГУ МНС в області, які з допомогою ручного й механізованого інструменту і двох тракторів та екскаватора лише у вівторок знищили посіви цієї небезпечної рослини на восьмигектарній площі. Дехто з місцевих жителів посміюється, коли «менеесники» в таку спеку в захисних костюмах ідуть на поля. А може, краще їм подякувати?..

Коментарі

Петро МЕДВІДЬ, виконувач обов’язків начальника державної станції захисту рослин в Івано-Франківській області:

— Цього року борщівник Сосновського набув ще більшого, ніж у 2010-му, поширення в більшості районів області. На Рожнятівщині й Надвірнянщині діють спеціальні програми боротьби з цією рослиною, на реалізацію яких виділяють кошти з районних бюджетів. Такі програми вже розробляють у Долинському, Калуському і Тлумацькому районах. Найпростіший метод запобігання його поширенню — це коли молоді листки рослини борщівника поїдають коні, вівці та корови, тому доречно, щоби громадська худоба не обходила ділянки борщівника. Слід також систематично скошувати цей бур’ян, зрізувати його товсте коріння, або ж викопувати його.

Ефективним засобом захисту від борщівника є й хімічні препарати — гербіциди старане, антибур’ян та ін., які можна придбати у спеціалізованих магазинах і агроаптеках. Без рукавиць і захисного одягу до отруйної рослини не варто й підходити.

Роман НИКИФОРУК, головний лікар обласного дермато-венерологічного диспансеру.
 

— Ця багаторічна рослина родини зонтичних сягає заввишки трьох метрів. Батьківщиною борщівника Сосновського є Кавказ. Завезли його в Україну після Другої світової війни — рослина давала таку кількість зеленої маси, як жодна з традиційних силосних культур. Також борщівник є прекрасним медоносом. Але виявилося, що він має токсичний сік, який викликає важкі опіки. Тваринам можна було згодовувати борщівник лише як силос — після цього отрута розкладалася. Та все одно молоко від нього ставало гіркуватим. Тож від його розведення довелося відмовитись. Але було вже пізно. Рослина легко дичавіла, розсівалася насінням. і нині її отруйні зарості стали звичним явищем в Україні.

Росте вона переважно на добре зволожених грунтах.

Стебла, листя і квіти борщівника містять фуранокумарини. Ці речовини різко підвищують чутливість людського організму до ультрафіолетового випромінювання. Тобто досить торкнутися до рослини чи забризкати шкіру її соком, а потім уражене місце виставити на сонце, — і опік вам гарантований. Реакція в результаті опіку починається не відразу, а через кілька годин.