Круглий стіл на тему «Інноваційний розвиток агропромислового комплексу України» провели в Івано-Франківську Український союз промисловців і підприємців спільно з облдержадміністрацією з участю Асоціації «Інноваційна аграрно-промислова група» та інших організацій. Голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк, заступник голови ОДА Василь Брус, голова обласної ради Олександр Сич привітали учасників цього поважного зібрання, серед яких були гості зі столиці, з інших регіонів, привернули їхню увагу до невідкладних для вирішення проблем у вітчизняному АПК. Вступним словом відкрив і вів круглий стіл радник Президента України, президент УСПП, народний депутат України Анатолій Кінах.

Доповідач — Віктор Тонкоголосюк, який очолює згадану асоціацію, конкретизував її роль як інструменту реалізації ефективної інноваційної агропромислової політики в Україні. Поділилися своїм баченням шляхів інноваційного розвитку АПК також президент ще однієї асоціації — підприємств-виробників сільськогосподарської техніки «Виробник» Володимир Саченко, президент Міжнародної академії наук та інноваційних технологій Микола Тернюк і, звичайно, господарі. Генеральний директор міжрегіонального відділення «Захід» Асоціації «інноваційна аграрно-промислова група» Богдан Чорнописький підкреслив, що сьогодні важливо не лише виробити доброякісну, екологічно чисту продукцію полів і ферм, а й мати відрегульовані канали її збуту. Виконавчий директор громадської організації «Івано-Франківська обласна сільськогосподарська дорадча служба» Василь Довбня занепокоєний тим, що держава перестала фінансувати надання селянам дорадчих послуг. Цілий «букет» проблем, від розв’язання яких залежить продовольча безпека держави, порушив директор Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Михайло Абрамик. Його турбує те, що аж 96% вирощеного в Україні насіння ріпаку йде на експорт, у нас же немає бодай одного нормального заводу з виробництва ріпакової олії, з якої за кордоном виготовляють дизельне біопаливо. А на це альтернативне звичайній солярці паливо можна було би перевести всю сільгосптехніку в Україні. Назріла необхідність збудувати на Прикарпатті оптовий ринок рослинницької і тваринницької продукції (на зразок львівського «Шувара»), що дало б змогу відчутно здешевити її для споживача. Запроваджене в державі експортне мито на зернові культури, на думку промовця, мало б якийсь резон, якби ці кошти цільовим призначенням інвестували в аграрну галузь.

Конче необхідно, наголошували учасники круглого столу, захистити на державному рівні внутрішній ринок як рослинницької і тваринницької продукції, так і техніки для села. Навіть елементарні знаряддя праці — лопати і граблі — тепер завозять із Китаю, немовби для виготовлення цього нехитрого інструменту в Україні бракує металу і вмілих робочих рук. «Демпінгові ціни на закордонну продукцію знищують нашого виробника», — переконаний голова правління регіонального відділення УСПП Василь Дутчак.

Дещо різнопланові — через комплексний характер, багатоаспектність обговорюваної теми — виступи учасників круглого столу узагальнив, чітко «розклавши по полицях» пріоритетні завдання інноваційного розвитку АПК, Михайло Вишиванюк:

— Продовольча безпека нині стала для землян питанням номер один. То в одній, то в іншій країні виникають «голодні бунти», які подекуди навіть переростають у революції. Проблема дефіциту продовольства тривожно витає над уже майже семимільярдним населенням планети, загострилась вона навіть для деяких багатих держав. і за таких обставин, як не парадоксально це звучить на перший погляд, Україна з її вельми сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур чорноземами та кліматом опиняється в дуже вигідному становищі — ми можемо і повинні ввійти до числа основних гравців на світовому продовольчому ринку.

З цього погляду надзвичайно важливо забезпечити інноваційний розвиток вітчизняного агрокомплексу. На жаль, про інновації в АПК наразі доводиться говорити лише в майбутньому часі — нам до них ще так далеко, як до Марса. Тож саме тому не маємо права зволікати, залишатися в цій царині на узбіччі світового прогресу. Найперше треба працювати над тим, щоб усі зайняті у вітчизняній аграрній галузі орієнтувалися на сучасні технології виробництва сільгосппродукції і діяльно освоювали їх. Скажімо, збирати на круг по 100 центнерів пшениці — цілком реально для України. По-друге, маємо активно шукати по всьому світу, збирати, вивчати і впроваджувати у себе найкращий досвід інновацій. По-третє, необхідно забезпечити нормальні умови для реалізації сільгоспвиробниками вирощеного й виробленого. Якщо порівняти середні ціни на сільгосппродукцію по українських регіонах, то вони різняться зовсім мало — на п’ять—десять відсотків. Про що це свідчить? Про цінову змову приватних власників великих ринків між собою і з посередниками, різного роду перекупниками. А безпосереднього виробника картоплі, овочів чи м’яса на ринки як не пускали, так і не пускають. Скажімо, у селянки купили капусту по
50 коп. за кілограм, а продають у місті в чотири-п’ять разів дорожче.

Тож конче необхідно від багаторічних балачок переходити нарешті до діла і створювати в селах заготівельно-збутові кооперативи, куди людина могла б здати для продажу вирощене на своєму городі чи м’ясо відгодованого бичка, свині. Йдеться, звісна річ, про те, щоб такі кооперативи мали овочесховища, холодильники.

Ще хотів би підкреслити, що, без різниці, і велике товарне сільськогосподарське виробництво — як-от у нашій області на Городенківщині чи Снятинщині, і дрібнотоварне — у Надвірнянському, Рожнятівському, інших передгірських і гірських районах — має право на життя, тож його розвиток повинна підтримувати влада на місцях. Запроваджувати аграрні інновації потрібно і в тому, і в іншому разі.

Під час перерви прокоментувати мету круглого столу журналісти попросили Анатолія Кінаха.

— Він має прислужитися, — сказав столичний гість, — започаткуванню реальної інноваційної політики в українському АПК. Політики, яку повинні здійснювати центральні і місцеві органи влади на засадах і через механізм державно-приватного партнерства. Серед інновацій, на яких зробили акцент учасники круглого столу, — передусім зменшення енергоємності сільськогосподарської продукції, адже у нас вона вдвоє-втроє вища, ніж навіть у сусідніх державах Східної Європи. Через дуже низький коефіцієнт переробки цієї продукції Україна, по суті, залишається на сьогодні сировинним придатком розвинених країн. Модернізація ж переробної галузі загалом неможлива без організаційної і фінансової підтримки з боку держави, яка полягатиме в наданні підприємствам доступу до передових технологій та новітнього обладнання, інвестуванні відповідних програм.

І, безумовно, дуже важливо, щоб АПК розвивався в умовах сучасних земельних відносин, тобто щоб можна було запровадити систему іпотеки, залучення кредитних ресурсів, інвестицій. На порядку денному — здійснення земельної реформи. Вона має на меті не просто забезпечити юридичні умови для купівлі-продажу ділянок, не думаючи про те, що ж потім передамо нашим дітям, а підвищити ефективність використання українських земель. Хоча реформа відбувається в ринкових умовах, вона передбачає жорсткий контроль на державному рівні за таким першорядним параметром землі, як її родючість, а втрати в цьому аспекті, яких останніми роками зазнала Україна, вже чималі і вони є ударом по майбутніх поколіннях. Власник землі повинен нести відповідальність і дбати про те, щоб не знижувалась, а, навпаки, підвищувалась її якість, дотримуватися сівозмін, інших вимог агротехніки.