Втім, якщо на центральному рівні свято  пройшло під призмою панічного  страху влади перед можливими  акціями протесту з боку опозиції та, як наслідок, обмеження будь-яких масових заходів, протидії правоохоронних органів, то на Івано-Франківщині відзначення Дня Незалежності минуло з точністю до навпаки – в більш тепличних умовах.  

     Влада й опозиція не лише спільно виступали перед громадою на святковому віче, але й провели його під знаменами Героя України Степана Бандери. Очевидно, що така ініціатива навряд чи особливо припала до душі голові ОДА Михайлу Вишиванюку. Втім, чого не зробиш заради спокою… Принаймні зовнішнього. Адже десь там, в глибинних фібрах душі певна тривога таки витала. 

Однак, її достатньо швидко розвіяли доволі теплі вітання ввічливості Ігоря  Зварича з очільниками обласної організації політичної партії «Батьківщина». Заради справедливості слід дійсно відзначити, що «бютівці» намагалися тримати себе дещо відсторонено. Втім, про опозиційність «Батьківщини» та налаштованість активістів цієї політичної сили до останнього подиху захищати свого лідера свідчили у цей день хіба що білі футболки із обличчям Юлії Володимирівної, партійною емблемою та надписом «Україні – волю».  

     Гучних  акцій протесту, якими напередодні  намагався залякати владу Дмитро Шлемко, громада так і не побачила.

     Ані в Івано-Франківську, ані в Києві, який власне й мав стати основним центром консолідації «білосердечних»… 

     Хоча, саме за спокій і непорушність громадського порядку 24 серпня «Батьківщині» та іншим опозиційним політичним силам також слід подякувати.

     Хочеться  сподіватися, що партійні вожді вирішили не ризикувати й не порушувати всезагальну  атмосферу свята, яка витала цього  дня в обласному центрі.

     Що  не кажіть, а спостерігати за такою кількістю щиро усміхнених, здавалось життєрадісних людей у вишиванках було дійсно надзвичайно приємно. У ці хвилини ті численні негаразди та різного роду неприємності, які повсякчас переслідують маленького українця, просто вилітали з голови. Розуму було не до них. У цю мить душа отримувала неймовірне естетичне задоволення, а у свідомості прокидалося дещо пригнічене останнім часом почуття національної гордості.  

     Втім, революційної тематики уникнути таки не вдалося. На думку того ж таки Дмитра Шлемка, революція в державі неодмінно відбудеться й Україна врешті-решт стане такою, якою її й хотіли бачити попередники.

     І саме портрет Степана Бандери на цьому тлі зайве тому підтвердження… Власне, якщо б не та ж таки атмосфера свята, то враження про те, що національна революція під проводом Степана Бандери вже розпочалась, мимоволі таки могло скластися. Урочиста хода на чолі із Бандерою дійсно виглядала символічно й доволі демонстративно. 

     Не  менш демонстративно, однак із якісно протилежним змістом сприймалася кількість партійних прапорів, якими озброїлись з нагоди Дня незалежності чи не всі присутні на віче політичні сили. «Фронт змін», КУН, «Наша Україна», «Свобода», «Батьківщина»... Знайшлося місце навіть Українському реєстровому козацтву та боднарівському «Поклику Нації», чиї знамена під особистим контролем очільника цієї організації було довірено тримати аж надто «охайним» та «по-святковому одягненим» молодикам.

     Не  дивно, що в гущі такого параду кольорів синьо-жовті стяги просто губилися.

     Примітно, що така ситуація викликала щире обурення в окремих громадян, які не упустили нагоди висловити все що вони думають  з цього приводу безпосередньо  на Вічевому майдані.

     Однак, насправді це ще одне підтвердження тому, що наразі про жодне об’єднання опозиційних політичних сил мова йти не може. Про ситуативні союзи й окремі спільні акції – так. Не більше… Логіка міжпартійної конкуренції, часом хворобливе відчуття страху перед диктатом «картинки» обумовлюють якісно інші методи позиціонування та ведення політичної боротьби. Як наслідок, навіть у найбільше державне свято провідні політичні гравці так і не змогли об’єднатися під Державним Прапором України. 

       Втім, це все ж таки краще, аніж те, до чого додумались активісти Партії регіонів у Харкові. Ще тиждень тому УНП презентувала в Івано-Франківську найбільший в країні синьо-жовтий стяг, який свого часу пошила мешканка Донецька. З ним партактив планував об’їхати усю країну, презентуючи його в різних населених пунктах й таким чином єднаючи українців по різні боки Дніпра. Однак, «гастролі» УНП передчасно закінчились вже у Харкові. Як було повідомлено засобами масової інформації, в першій столиці України прихильники Партії регіонів не знайшли нічого мудрішого, як порвати цей прапор.

     Цікаво, що за наругу над державними символами, а саме таким чином й слід кваліфікувати  дане правопорушення, передбачена визначена  законом України кримінальна  відповідальність.

     Саме  кримінальну справу було порушено на тій ж таки Харківщині за те, що на прапор Партії регіонів на будівлі громадської приймальні лозівських регіоналів невідомий справив свої природні потреби, залишивши на пам'ять цілу купу фекалій.

     Постає  питання – чи покарає влада самих себе за наругу над Державним Прапором, чи у цій країні карається виключно наруга над офіційною партійною символікою самої влади? 

     Урочистості ж з нагоди 20-ї річниці Незалежності України завершилися святковим  концертом в обласному музично-драматичному театрі імені Івана Франка. Втім, місцевий політикум цей захід цікавив більше в контексті доповіді голови ОДА Михайла Вишиванюка.

     Минулого  року святковий спіч Михайла Васильовича  зал перервав безупинними оплесками... Втім, цього разу уроки попереднього бурхливого прийому були засвоєні. І хоча, як свідчать представники старшого покоління, в залі було аж надто багато «колишніх», доповідь губернатора пройшла на ура. Старанна, вичитана, без перекосів та особливо гострих кутів. Що й казати, якщо на відміну від минулорічної, досягненням Президента було присвячено усього, якщо звичайно не помиляюсь, лише один абзац… Як наслідок, зал знову аплодував. Однак цього разу вже постфактум…

     Щодо  самого концерту, то вже складається  доброю традицією, коли до болі знайомого  глядача зустрічають такою ж програмою. І хоча концерт загалом пройшов на ура, глядачі отримали чимало задоволення, втім практично половину номерів то й ж таки глядач уже мав можливість переглянути на День Конституції. Що це – брак креативу, чи нездатність/небажання оновити програму? Як наслідок, зважаючи на повторюваність окремих концертних номерів, чи не найбільше враження склала група маленьких діток із постановкою на пісню «ВВ» «Ми були, були на селі»…

     P.S. Вітаю всіх галичан із 155-ю річницею від дня народження Каменяра української нації, геніального поета Івана Яковича Франка.