П'ятнадцятирічна дівчинка з приміського з Івано-Франківськом села, якій ворожка нагадала близьку смерть у родині, покінчила життя самогубством.

Несподівана зустріч із ворожкою сталася ще у березні, майже за півроку до того, як 15-річну Василинку знайшли повішеною на горищі сільського будинку, в якому мешкала її сім'я. Самогубство дівчинки одразу ніхто не пов'язував із ворожбою чи "циганським гіпнозом". Про інцидент із незнайомкою, яка наворожила смерть, родичі взагалі старалися зайвий раз не згадувати, бо бачили, що та зустріч досить сильно налякала дитину.

«Ніколи не говоріть з незнайомцями»

"Коли в твоїй сім'ї хтось помре, то всі заживуть добре. А коли це станеться, твоя мама буде злизувати кров зі своєї руки", - такі зловісні слова незнайомої ворожки, як пригадують тепер родичі, переповідала їм Василинка. Першою про дивну зустріч з незнайомкою дівчинка розповіла своїй бабусі, яка зупинила внучку саме в той момент, коли вона виймала з потайного сховку сімейні заощадження та ювелірні прикраси.

Як виявилося, облудлива ворожка пообіцяла відвести загрозу від родини Василинки. Для цього наказала їй принести з дому всі коштовності, щоб провести таємний обряд - замовляння на грошах та золоті. Наче загіпнотизована, дівчинка пішла до хати...

«У перші три дні після того, як сталося самогубство дівчинки, ми проводили перевірку обставин та намагалися встановити причини того, що сталося, - розповідала репортерові «ГК» начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВСУ в Івано-Франківській області Алла Лемчак. - Як з'ясувалося, незадовго до цього випадку мама дівчинки вкотре поїхала за кордон - на заробітки в Італію. Можна було припустити, що це стало стресом для дитини через сильну прив'язаність до матері. Були також розмови про те, що вона перестала зустрічатися з одним місцевим парубком, начебто через сварку між ними. Власне відсутність належних душевних розмов із батьками та сердечні переживання через розрив із ровесниками - це ті причини, які найчастіше призводять до самогубства серед підлітків. Про причетність ворожки до цієї ситуації, принаймні тоді, з нами ніхто не говорив».

Про смертельну ворожбу у родині Василинки, справді, згадали дещо пізніше, коли трохи вщух перший розпачливий біль, викликаний незбагненним самогубством дівчинки. Мати Василинки раптом нагадала собі почуті від доньки слова ворожки про кров, яка буде текти в неї з руки, коли помре хтось у родині, і зрозуміла, що зловісне пророцтво... збулося. Виявляється, у той день, коли їй в Італію зателефонували родичі і повідомили страшну звістку про смерть дитини, заробітчанка похитнулася, як від удару, і не втрималася на ногах. Падаючи, вона поранила собі палець до чогось гострого і, все ще тримаючи в руках телефонну трубку, облизала його від крові...

Що каже медицина?

Чи могла коротка зустріч з ворожкою так вплинути на п'ятнадцятирічну дівчинку, що вона майже півроку перебувала під її смертоносним навіюванням? З цим питанням репортер «ГК» звернувся до лікаря-психотерапевта центру «Довіра» при Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3 Олега Бирчака.

«Очевидно, ще задовго до цієї трагічної ситуації дівчинка не знаходила розуміння у дорослих, всі від неї відмахувались, мовляв, заспокойся, не бери собі до голови, - розмірковував лікар. - А циганка виступила тією людиною, яка все їй пояснила і сказала конкретно, що потрібно зробити. Конкретна порада - це те, чого підлітки найбільше потребують від старших за віком. Коли з дівчинкою заговорила ворожка (доросла людина, яка має величезний досвід і яка, за її ж словами, багатьом людям уже допомогла), вона сприйняла почуті слова як щось незаперечне. Це була єдина конкретна відповідь, яку вона почула від світу дорослих, і, зрештою, слова ворожки, можливо, вплинули на неї, як гіпноз».

З точки зору психіатрії, підліткові суїциди діляться на демонстративні, афективні і скоєні на фоні затяжної депресії. Демонстративні самогубства мають на меті лише привернути увагу, це такий собі крик про допомогу. Афективні - трапляються спонтанно, здебільшого через важку життєву ситуацію, у стані нервового збудження, якщо самогубця вчасно зупинити, то він часто жалкує про скоєне. Суїциди на тлі депресії готуються довго і майже стовідсотково закінчуються смертю.

«Самогубства підлітків - це не медична, а радше соціальна проблема, - вважає Олег Бирчак. - Схильність до суїцидів найчастіше виявляють діти, виховані в неповних сім'ях, коли батьки розлучені або перебувають на закордонних заробітках, в сім'ях, де емоційно холодні батьки, з якими дитина не може поділитися своїми секретами та переживаннями і через це замикається в собі. Раніше такі діти отримували підтримку в школі, в гуртках, на секціях. Сьогодні ж ними практично ніхто не займається».

В зоні ризику - тепличні діти

13-14-річні підлітки, які переживають так званий перехідний вік, часто приходять до висновку, що вони нікому в цьому світі не потрібні, лише через брак уваги з боку батьків, які не вникають в проблеми дітей, в їхні стосунки з ровесниками, в те, як їх сприймають в колективі. Гроші, якими в деяких сім'ях намагаються замінити батьківську турботу і піклування, не дають дітям впевненості, а навпаки призводять до розчарування, коли підліток зауважує, що відмова спонсорувати друзів призводить до того, щоб вони від нього відвертаються.

До речі, за словами правоохоронців, так звані "важкі підлітки" до самогубства вдаються дуже рідко. Вони можуть хизуватися порізами на венах, але це навіть не демонстрація самогубства, а спосіб самоствердження.

«Діти, які виросли у важких умовах, більш загартовані до життєвих ситуацій, - розповідала начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх Алла Лемчак. - Більший ризик щодо суїцидів у «тепличних» дітей, які стикаючись з нерозумінням чи агресією, можуть вдатися до неадекватної реакції. Підліткові самогубства завжди для нас несподівані, ми не очікуємо такої поведінки від цих дітей, оскільки вони не потрапляють в поле зору міліції».

Суїцидальні нахили дитини в першу чергу повинні побачити батьки та педагоги, вважають медики. Для цього необхідно більше часу проводити з дітьми, вникати в їхні проблеми, старатися говорити не тільки в наказовому, диктаторському тоні, але й намагатися зрозуміти, чому дитина чинить так, чому в неї таке коло знайомств, чому вона дивиться такі передачі і читає такі книжки. Одним словом, потрібно налагодити тісний контакт з підлітком, а коли це не вдається зробити самому, звернутися за допомогою.

«Якщо дитина почала погано спати, гірше їсти, у неї дивакувата поведінка, різко змінюється настрій, вона змінює колір волосся, приходить пізно додому або дуже рано встає, гірше почала вчитися - всі ці моменти є сигналом для того, щоб звернути на неї увагу і показати спеціалісту - шкільному психологу, психотерапевту, психіатру, - застерігає Олег Бирчак. - Не можна гаяти жодної секунди, не займатися самолікуванням, купуючи рекламоване заспокійливе, а йти до фахівців, бо в такому разі все може вирішитися за дуже короткий час».

Галицький кореспондент