В середу, 9 листопада, Україна відзначала День української писемності та мови. Хоча, відзначала, зважаючи на сучасні політичні реалії, сказано, мабуть, занадто голосно. В той час, як Президент Грузії Міхаїл Саакашвіші вітав українців із святом, вільно розмовляючи українською мовою, наша влада вкотре зменшила присутність державної мови в телерадіоефірі. Мовляв, 50% – забагато, а тому радуйтеся, шановні українці, що не пристали на одну з пропозицій й не скоротили взагалі до нуля. Могли ж…

     Тим не менше, Закон України № 6342 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)», який обмежує присутність українського продукту до 25% мовлення у телерадіоефірі, інакше, аніж черговим умисно скоєним злочином супроти української нації не назвеш.

     Проти крамольної ініціативи парламентарів практично одразу виступили чимало громадських об’єднань. Втім, у відповідь на прохання накласти вето на закон, в Адміністрації Президента пообіцяли його ретельно розглянути. Та не пообіцяли відхилити…

      Не витала святкова атмосфера й на Прикарпатті. Більше того, якщо б не нагородження переможців літературного конкурсу «З точки зору осені», яким з року в рік невпинно займається Віталій Перевізник, а також публікація Сергія Адамовича «Дякую! Кондратюку за рідну мову», в якій він закликає бойкотувати виступи репера Сєрьоги у зв’язку з його закидами стосовно української мови, День української писемності та мови в нашій області пройшов б взагалі непоміченим.

     Очевидно, місцева еліта й досі перебуває під враженнями від феєричного й просто таки космічного для Івано-Франківська шоу – «Містер Україна International». У скільки обійшлося й хто виступив меценатом такого роду заходу невідомо. Та й не так важливо…

     Головне – імідж й збереження обличчя Івано-Франківська. Адже, якщо б не впорались, першою постраждала б репутація не «PR-Energy», а усього обласного центру, як міста, здатного на належному рівні провести будь-який серйозний захід. І несерйозний також…

     Хоча, як було повідомлено, конкурс, в якому взяло участь вісім (один з конкурсантів вочевидь не доїхав) учасників із шести населених пунктів України, проводився з метою створення для молоді сучасних еталонів наслідування. А відтак, добре, що обійшлося без сумнозвісного «конкурсу хлопців в трусах».

     Разом з тим, заслуговує вдячності ініціатива організації благодійного аукціону для збору коштів на лікування онкохворих дітей.

     Головним  ж героєм тижня став Ярослав Ткачівський. Колега Сергія Адамовича в обласній раді також вразив громадськість «гостротою пера». Щоправда, з точки зору політика, вчинив пан Ткачівський абсолютно безвідповідальний й політично абсурдний крок. Висловлена Ярославом Ткачівським позиція в статті «У безодні невігластва опиняються ті, хто не хоче розрізняти біле від чорного», яка звелася до невдоволення щодо опублікованого «Галичиною» списку відсутніх на сесії депутатів, критичних, у певній мірі образливих стріл на адресу журналіста «Брізу», прагнення викликати й заслухати його на засіданні комісії спричинили несприйняття й обурення в середовищі журналістів. Як наслідок, письменник і журналіст Ярослав Ткачівський очолив негласний список ворогів преси, що його сформували самі ж журналісти. Мабуть, після цього інциденту депутат обласної ради вже не дивуватиметься відсутністю представників «четвертої влади» на презентації своїх збірок.

     Втім, Ярослав Ткачівський виявився далеко не єдиним присутнім у списку журналістом. Через так званий поділ журналістів на «придворних» і всіх решту знайшлося в ньому місце й жінці…

     Варто зауважити, що тиждень загалом мав  яскраво виражений «поетичний»  характер. Свідченням цього стали «страсті» за Пушкіним у Калуші.

     Здійснюючи  реконструкцію площі по вулиці Пушкіна, «Карпатнафтохім» окрім пам’ятника нафтохімікам спроектував й встановлення погруддя відомому російському поету. Ініціатива набула наскільки широкого резонансу, що в місті прийшлось скликати громадські слухання. Втім, побачити на них Сергія Чмихалова так і не вдалося, як і тамтешнього міського голову Ігоря Насалика, який в цей час вочевидь був активно зайнятий реєстрацією в соціальній мережі «Однокласники». А відтак, протест міських жителів довелося вислуховувати їх заступникам. Долю погруддя Пушкіну вирішуватимуть на сесії міської ради. Хоча, погодьтеся, дивно, як у місті, в якому керує лідер націоналістично орієнтованої політичної сили («Українська партія»), взагалі могло трафитися схоже непорозуміння?

     Власне, саме з Калущини, услід за ВО «Свобода», яка звітує перед місцевими громадами вже протягом місяця, розпочала звітувати про свою річну діяльність й Партія регіонів. Зайвий раз переоповідати про цінність такого роду звітувань, які у значній мірі мають символічний характер, особливої потреби немає. Куди більшої уваги заслуговує участь у цьому заході Михайла Вишиванюка, який, як стверджують наближені, не так давно обзавівся власним партквитком.

     Саме Михайло Васильович і став головним ньюсмейкером тижня. За результатами обласної галузевої наради з розвитку тваринництва, а також колегії ОДА, риторика Михайла Вишиванюка в основному зводилася до необхідності інтенсифікації, стимулювання та здійснення цілого комплексу заходів, спрямованих на розвиток тваринництва й агропромислового комплексу в області. При цьому голова ОДА не оминав будь-якої можливості пафосно відзначати, як державна влада підтримує розвиток тої чи іншої галузі, що планується робити у наступному році і так далі.

     Склалося  навіть враження, що ще трохи й «писанкове Прикарпаття» за Партії регіонів таки настане…

     Ігор  Дебенко, політолог