Огляд подій тижня хотілося б продовжити із того, на чому зупинився минулого – непоодинокому випадку захворювання мешканців області на кір.

     Епідемії немає, людей продовжує «косити»

     Епідемії, як стверджують в один голос заступник ОДА Роман Іваницький та заступник начальника головного управління охорони здоров'я ОДА Зоя Ціхонь, на Прикарпатті немає.

     Втім, дещо північніше обласного центру інфекційне захворювання вражає все нових й нових людей. Так, лише за останній тиждень кількість хворих зросла практично вдвічі й сьогодні цей показник сягнув 123. Що найжахливіше – захворювання найчастіше вражає дітей.

     Такі прогресуючі показники змусили таки зібратися обласну протиепідемічну комісію, на засіданні якої було вирішено – увага – проводити роз’яснювальну роботу з населенням, а перед головними лікарями медичних установ краю поставлено завдання створити запас необхідних лікарських препаратів та підготуватися до прийому хворих!

       Йолка!

     В Івано-Франківську ж встановили новорічну ялинку, чи, як б сказав наш славний Вітязь, «йолку». Однак, на відміну від столиці Прикарпаття, в Києві «йолку» облаштували акуратно до Дня свободи. Тим самим позбавивши тисячі киян та гостей міста можливості вільно збиратися й проводити мирні зібрання. А щоб дерево не приведи Господи не всохло ще до Нового року, перестрахувалися штучною ялинкою.. Живу ж відправили до Риму.

     На щастя, Івано-Франківськ – не Київ, а Віктор Анушкевичус – не Вітязь, хоча й з амбіціями. То ж і ялинка у нас справжня, і встановили її не в середині листопада, а 6 грудня.

     «Як тільки я їду у  відрядження в  Київ, одразу виникають  якісь проблеми».

       Власне, свою націленість на вирішення різного роду господарських питань міський голова Віктор Анушкевичус продемонстрував ще минулого вікенду.

     Цього ж вочевидь вирішив засвідчити свою необхідність й рішучість.

     Для початку Віктор Андрюсович заспокоїв  комунальників, які вже збирались повторити подвиг «донецьких» й рушити на адмінбудинок, озброївшись віниками, лопатами, граблями та іншим господарськими аксесуарами.  Запевнивши, що ні кого, хто нормально працює, не буде звільнено й з усіма вже незабаром повністю розрахуються, міський голова взявся за ЄРЦ.

     Якщо  напередодні Віктор Анушкевичус  на ЄРЦ й персонально Вадима Войтика наклав усю відповідальність за реформування комунального сектору, закликавши останнього навести порядок в місті, то вже незабаром вирішив обмежити «даровані повноваження».

     Точніше кажучи, повернув згідно остатньої  Постанови КМУ собі належні прерогативи.

     Мова  йде про широко обговорюваний останній часом у кулуарах конкурс перевізників сміття.

     Дещо  поспішивши й опираючись на стару  Постанову, Вадим Войтик анонсував, що невдовзі ЄРЦ проведе відповідний  конкурс й у місті буде наведений  лад із сміттям. Втім, віддавати таку «потішну» справу, як право визначати переможців, Віктор Андрюсович не захотів. Та й зрештою не був зобов’язаний.

     Однак, в результаті складається доволі неоднозначна ситуація – конкурси проводить міськвиконком, а відповідальність несе ЄРЦ.

     Не  захищаючи жодної із сторін, міським чиновникам не завадило б нарешті або визначитись, або перерозподілити відповідальність й перестати один одному вставляти палки в колеса.

     А то дійшло вже до того, що активісти  однієї з громадських організацій  розпочали збирати кошти на придбання й облаштування урн для сміття на вулиці Шевченка. Про цю проблему посадовці вочевидь просто забули, сподіваючись на нові урни, які будуть встановлені на цій вулиці після її реконструкції за бюджетні кошти у наступному році. Хоча  й без цього ситуація з урнами для сміття в місті близька до катастрофічної. Якщо ще в центрі стан сякий-такий, то в мікрорайонах урну можна зустріти хіба що біля маркету, та й то далеко не кожного. А відтак, те, що в місті по вулицях літає сміття, не повинно дивувати. Навіть при бажанні його зазвичай просто немає куди викинути.

     «Солов’їне гніздо»

     В той час, як Віктор Анушкевичус у  перервах між відрядженнями змушений займатися господаркою, його головний критик Юрій Соловей уже кілька тижнів поспіль намагається закласти якомога міцніший фундамент напередодні парламентської кампанії, закріпити такі необхідні контакти й при можливості – заручитися необхідною підтримкою. 

     На  черзі  – місцеві журналісти. «Сподобатися» їм новопризначений лідер міського «УДАРУ» вирішив за допомогою футзалу. У манежі коледжу фізвиховання «Журналістська мафія» намагалася дати собі раду із «Солов’їним гніздом».

     Власне, футбол може породити новий виток  протистояння між Солов’єм і Анушкевичусом. Розкритикувавши минулого тижня Віктора Анушкевичуса за те, що той наче «угробив» футбол на Прикарпатті, Юрій Соловей тим самим поставив під сумнів його повноваження як голови обласної федерації футболу. У свою чергу на наміри Юрія Солов’я взяти під опіку місцеву футбольну команду «Тепловик», фінансуванням якої уже тривалий час займається «Теплокомуненерго», Віктор Андрюсович на сесії міської ради озвучив наміри знову зустрітися з Олександром Шевченком й спробувати змінити на краще ситуацію із «Прикарпаттям».

     Хоча, як видається, проблема там не так  із Шевченком, як з Ревуцьким. Якщо хтось і угробив футбол на Прикарпатті, то саме він. І чим скоріше це усі зрозуміють, тим краще для обласного футболу. А так маємо ситуацію, коли із команди знімають в чемпіонаті очки, а президенту клубу дають державну нагороду. І всі за. Всі задоволені!

     Повертаючись  до Юрія Солов’я, то неможливо також не відзначити те, наскільки змінилася риторика Юрія Ігоровича після вливання у партію «УДАР». Проблеми міської господарки, критика комунальної реформи в риториці політика хоч і продовжують залишатися невід’ємними складовими, однак, як засвідчують останні заяви, заносить Юрія Солов’я на все нові й нові горизонти.

     Так, вітаючи місцевих військових із Днем армії, депутат міської ради, озброївшись Програмою «УДАРУ», в стилі Анатолія Гриценка розмірковував про необхідність реформування Української армії, дискутував про виховання еліти офіцерів й вчив військових, на що слід спрямовувати кошти. Отакої…

     Зупинити  «безпрєдєл»

     У відповідь на проведення засідання  суду над Юлією Тимошенко безпосередньо  у камері Лук’янівського СІЗО вкотре закликав зупинити «Єнакіївський бєзпрєдєл» Юрій Романюк.

     Публікації  політика завжди вирізняються своєю  емоційністю, однак із наступними словами справді важко не погодитися: «Янукович і його зграя бандитів та співучасників при владі, нестиме всю відповідальність, за цілком очікувані наслідки політично-кримінального протистояння між владою і народом, між режимом і опозицією, між мертвими і живими!».

     Хіба  що про все вже вкотре домовились…

     І якщо Юлії Тимошенко при чинній владі схоже таки написано довго сидіти, то своє вагоме слово мало б сказати суспільство. Адже усю націю не пересаджаєш, не відправиш на заробітки й не повистрілюєш …

     Ворог преси №1

     Здається  після того, що витворив із журналістами наразі ще ректор Прикарпатського національного університету Богдан Остафійчук, сумнівів у тому, хто є головним ворогом «четвертої влади» на Прикарпатті, більше не виникає ні в кого.

     Що  може приховувати ректор? Чого боятися? Кого уникати?

     Як  би там не було, але виставивши за двері «великої вченої ради»  Руслана Коцабу та Марію Гаврилюк, Богдан Остафійчук звів практично до нуля свої і без того примарні шанси продовжити власне перебування на посаді ректора університету.

     «Високоповажному пану ректору», як поки що змушені характеризувати Остафійчука його ж колеги, не завадило б самому навчитися елементарної етики, а заодно й прискіпливіше відстудіювати юриспонденцію. Свою поведінку (перешкоджання журналістській діяльності) йому, схоже, таки доведеться вже незабаром пояснити обласному прокурору.

     Ігор  Дебенко, політолог