опинилися жителі будинку № 19-А по вул. Гаркуші в обласному центрі після того, як 25 лютого 2008 року міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2007 р. у справі № 8/246 підписав договір оренди земельної ділянки площею 0,2578 га між ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» та міськрадою на три роки. 

Згадане вище товариство поспіхом заходилося зводити тут багатоповерхові  будинки. Зрозуміло, що таке будівництво мало б вестись на основі містобудівного обґрунтування, а це, як правило, цілий стос документів. За словами ж голови об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Ґражда» Христини Дувірак, те, що тодішній виконувач обов’язків начальника обласного управління архбудконтролю Василь Рудницький називав обґрунтуванням, являло собою один листочок з кількома малюнками.
– Ні креслень, ні розрахунків – нічого, по суті, немає, – скаржиться жінка. – Згідно з державними будівельними нормами (ДБН) на одному гектарі землі повинно бути поселено не більше трьохсот людей. Тут же є тільки півгектара, і якщо будуть споруджені всі ті будинки, які запланували (№№ 19, 21, 23 і 27), нас буде чотириста. Окрім того, містобудівне обґрунтування мало бути затверджене на містобудівній раді, а воно навіть не розглядалося.

Однак це лише одне з багатьох порушень, допущених ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» при будівництві багатоповерхівки, яка не тільки закутала жителів квартир у будинку № 19-А в цілодобові сутінки, а й призвела до появи тріщин у стінах. 
Ще в 2002 році, каже пані Христина, ця земельна ділянка була виділена співзабудовникам – управлінню МВС в області і ТзОВ «ГалТрансПрикарпаття». Управління капітального будівництва і звело тоді будинок № 19-А. ТзОВ «ГалТрансПрикарпаття» узяло в оренду будинок № 21 – колишнє приміщення відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО) управління МВС в Івано-Франківській області, який тоді називали ОВІРом.
– Це був одноповерховий австрійський особняк, в який вони вклали купу грошей, – розпо- відає жінка. – У них була вказівка довести його до ладу, реставрувати. Що там мало бути, я не знаю. Але раптом, невідомо яким чином, цей будиночок став власністю КП «ТрансКомСервіс», і його розвалили.
Судячи з усього, це колективне підприємство – правонаступник ТзОВ «ГалТрансПрикарпаття». Принаймні, у рішенні виконкому міськради від 20 серпня 2003 року № 360 йдеться про передачу функцій «Замовника» цьому КП від співзабудовників – ТзОВ «Гал ТрансПрикарпаття» та УМВС в області.
Власне ТзОВ «ТрансКомСервіс» і було видано наступні сім дозволів на проведення проектно-пошукових робіт на вказаній ділянці, з них чотири – за підписом ще тодішнього мера Зіновія Шкутяка, і три – вже нинішнього Віктора Анушкевичуса. В останньому з них, № 475 від 23 листопада 2006 року, теж йдеться про ТзОВ «ТрансКомСервіс» з юридичною адресою: вул. Отця Блавацького, 20, м. Івано-Франківськ. І навіть в експертному висновку на проект будівництва «багатоквартирного житлового будинку» по вул. Гаркуші, 23 № 390 від 4 вересня 2007 року замовником вказане все те ж ТзОВ «ТрансКомСервіс».
Та вже 16 листопада, мов чорт із табакерки, раптом виринає ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» із юридичною адресою: вул. Промислова, 11, м. Калуш. Принаймні, саме цього дня рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 8/246 (суддя М. Шіляк) задоволено позов «ТрансКомСервісу» із «плюсом» до Івано-Франківської міської ради: укладено договір оренди земельної ділянки між ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» та Івано-Франківською міською радою розміром 0,2578 га на вул. Гаркуші, 23, 27 в м. Івано-Франківськ. Відповідач у справі – Івано-Франківська міськрада – оскаржив рішення в апеляційному порядку. Колегія Львівського апеляційного господарського суду постановою від 30 січня 2008 р. у задоволенні апеляційної скарги Івано-Франківській міській раді відмовила і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.07 залишила без змін. До речі, представники міськради на те судове засідання не з’явилися.  
– Суд на основі невідомо яких документів ухвалив визнати за ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» право будувати. Але ж право будувати і дозвіл на будівництво – це різні речі. Притому всі документи були оформлені на ТзОВ «ТрансКомСервіс», а фактично тепер цієї організації немає. Є «ТрансКомСервіс плюс», а це зовсім інша організація. В неї інші засновники й інші співвласники. Отже, все мало бути переписано на цю організацію. Цього не зробили. І хочуть пошити нас у дурні, – обурюється Христина Дувірак.

Судова тяганина у розпалі. Але чому питання, яке, згідно зі статтею 13 Конституції України, мало б вирішуватися органом місцевого самоврядування, насправді вирішується в судах, котрі останнім часом через відомого «посівальника», м’яко кажучи, не викликають довіри?
– Та тому, – каже Христина Василівна, – що сесія міської ради якраз і не давала забудовникам дозволу на будівництво. Там узагалі впродовж дев’яти місяців земельні питання не розглядалися. А ті вирішили це все швиденько обійти, подати в суд. Я тільки одного не розумію: вони всюди посилаються на  документи, які було дано ще ТзОВ «ТрансКомСервіс». Ось навіть експертні висновки ще на це товариство. На ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» немає жодного, тимчасом як все мало бути перероблено. Чому вони їх не переробили? Мабуть, тому, що знають: їм це може не вдатися. І ще: у висновку  № 13-7/1505 від 27.09.2004 р. Держуправління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області про попереднє погодження матеріалів вибору земельної ділянки вказано площу ділянки не 0,2578, а 0,32 га. То де ж правда?
До речі, прокуратура Івано-Франківська видала 20 травня ц.р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області припис № 571-08 про усунення порушень вимог ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій». У ньому, зокрема, йдеться: «ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» на даний час не має підстав використання земельної ділянки під будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Гаркуші, 23», «...дозвіл на таке будівництво не відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», згідно якої дозвіл на виконання будівельних робіт в тому числі видається на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою». Прокурор Івано-Франківська В.М. Янко зобов’язав Інспекцію держархбудконтролю «зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт № 265 від 14.06.2008 року». Припис підлягав негайному виконанню. «Невиконання припису прокурора посадовою особою або порушення строків виконання припису тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 185 КупАП», – так грізно закінчувався документ. Відповідно перший заступник начальника Інспекції держархбудконтролю В.І. Рудницький зобов’язав в.о. директора «ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» Т.Я. Мицика «тимчасово зупинити будівельні роботи з будівництва житлового будинку № 23 на вул. Гаркуші до винесення рішення Господарським судом Івано-Франківської області». Однак, судячи з усього, ні Володимир Янко, ні Василь Рудницький для забудовника – «не авторитети». Бо він проігнорував вимоги прокуратури та Інспекції держ- архбудконтролю. Роботи не припинилися, як не припиняються вони і сьогодні, попри те, що постановою Львівського апеляційного суду у справі № 8/246-18/72 від 2 листопада ц.р. скасоване рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Б.П. Гриняк) від 3 липня 2009 року за позовом ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Гаркуші, 23, 27 в м. Івано-Франківськ.

Та найбільше обурює мешканців будинку № 19-А те, що від прилеглої до їхнього будинку території потроху «відкушують» куски. Ось витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міськради № 173 від 1 червня 2006 р.: «Дозволити ТзОВ «ТрансКомСервіс» (підкреслення наше. – Ред.) проведення проектно-пошукових робіт … на вул. Гаркуші, 23. Міський голова Віктор Анушкевичус». Ось ще один – № 250 від 18 липня цього ж року: «Дозволити … на вул. Гаркуші, 27». І той самий підпис.
– Зверніть увагу, – каже пані Христина, – у кожному з цих рішень йдеться про якийсь конкретний будинок. А я б хотіла, щоб забудовники надали загальний проект, як воно в цілому має виглядати. Справа в тому, що, згідно з планом, один багатоповерховий будинок мав стояти на місці колишніх будинку № 21 і частини будинку № 23. Друга багатоповерхівка мала з’явитися на місці другої частини буд. № 23 і будинку № 27. Про цього монстра, який нині споруджується навпроти наших вікон під номером 23, взагалі не йшлося. Це вже пан Анушкевичус почав давати їм окремі дозволи. І тепер виходить по три рішення на один будинок. Я написала в управління архітектури, чи міняли вони нумерацію будинків. Відповіли, що не змінювали. То звідки взявся цей № 23? Звернулися в архбудконтроль. Там нам сказали, що вони не повинні це контролювати. Тоді навіщо ця організація? Хабарі збирати?
Голова ОСББ показує план території, про яку йдеться. Справді, троє сусідів – індивідуальних власників – відгородили собі по шматочку землі від цієї ділянки. І що цікаво – у всіх вже є державні акти на ці клаптики.
Отже, кількість землі зменшилася, кількість населення, навпаки, зросте. А що ж архітектура? Ви не повірите: головний архітектор міста Ігор Гаркот вважає, що в даному випадку слід враховувати ще й площу … привокзального скверу. Втім, Ігор Теодорович якось обмовився, що й генплан міста є секретним документом. Залишаємо це без коментарів.

А от експертний висновок № 390 від 4 вересня 2007 року за підписом головного державного санітарного лікаря області Михайла Яворського, навпаки, хотілося б прокоментувати. Цитуємо: «Майданчик для побутового сміття знаходиться на віддалі 50 метрів від проектованого будинку на спеціально відведеній для цього території».
– Я б хотіла, щоб мені показали, де, в який бік тут є 50 метрів? – задає риторичне запитання Христина Дувірак. – Хіба що вгору, бо в будь-який бік щонайбільше – 20 метрів. Можливо, Михайло Іванович теж мав на увазі контейнери для сміття поблизу привокзального скверу.
Угору, мабуть, мав би розташовуватися й дитячий майданчик. Відповідно до ДБН він повинен бути на відстані не менше 10 метрів від вікон. Очевидно, дітям, а їх лише в будинку  № 19-А близько двох десятків, мимоволі доведеться ставати Тарзанами. Якщо ж до них приєднаються ще й однолітки з новобудови…  Та не до них пихатим дядям із «ТрансКомСервіс» з «плюсом». Їм швидше б стіни вигнати, накрити і конвертувати квадратні метри у зелені папірці. До того, що в тунель завширшки 3,40 м та ще й під кутом 90 градусів непросто буде заїхати кареті «швидкої», не кажучи вже про пожежну з вишкою, їм діла немає.
Нині жителі будинку № 19-А через суд добиваються усунення пошкоджень у своїх квартирах.
– Хочемо, щоб суд призначив комісію, яка б оцінила завдані нам збитки, щоб нам їх відшкодували, – каже моя співрозмовниця. – А ще домагаємося, щоб ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» подало містобудівне обґрунтування на всі ті будинки в комплексі, як воно збирається забудувати всю цю територію. Якщо ж все-таки з’ясуємо, що будинок № 23 споруджується незаконно, що він напівлегальний, то вимагатимемо його розібрати. В наших цивільних законах є норма про те, що незаконно збудовану споруду мають право демонтувати. Такі демонтажі вже були у Києві і в Чернівцях. Україна має бути для людей, земля – для тих, хто на ній живе. Іванофранківці повинні почуватися комфортно.
Тим часом кільком співвласникам будинку № 19-А по вул. Гаркуші про комфорт, принаймні психологічний, поки що доводиться лише мріяти, позаяк ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» зажадало від них через суд повернення 64 тисяч гривень. Їх, як організаторів страйку, звинувачують у тому, що торік через зрив будівництва 3, 8 і 9 липня вони буцімто завдали товариству збитків на цю суму.
23 листопада відбулося чергове судове засідання у цій справі. На клопотання представника одного з відповідачів до матеріалів справи було долучено вже згадану постанову Львівського апеляційного суду від другого листопада ц.р. Цікаво, що позивач буцімто з’явився, а буцімто й ні. Тобто як фізична особа був присутній керівник будівельної компанії Тарас Мицик, однак документально підтвердити свою особу він не зміг, бо, мовляв, дізнався від колеги про це судове засідання лише перед самим його початком зовсім випадково і тому жодних документів при собі не мав. Суддя Т.М. Антоняк через повторну неявку позивача переніс судове слухання на 24 грудня. Мешканці ж будинку № 19-А по вул. Гаркуші вважають, що таким чином ТзОВ «ТрансКомСервіс плюс» навмисне відтягує час, щоб продовжити будівництво.