Закінчується «п’ятирічка» постмайданного періоду. Якими були цих п’ять років для Івано-Франківщини? Яка тенденція соціально-економічного розвитку Прикарпаття? За результатами комплексної оцінки Міністерства економіки соціально-економічного розвитку регіонів, у першому кварталі 2009 року Івано-Франківська область увійшла в десятку кращих. Якщо в минулому році Прикарпаття в узагальнюючому рейтингу посідало 13 місце, то тепер – перше. Як зазначається у звіті Мінекономіки, це зумовлено «високими показниками розвитку реального сектора економіки». Але що за солодкими цифрами, за високими рейтингами? Оцінити економічну «п’ятирічку» в області ми попросили представників опозиції: народного депутата V скликання Ігоря Зварича, який в обласній організації Партії регіонів відає економічними питаннями, та голову обласної організації Партії регіонів Василя Чуднова.
Гуцульський фестиваль економіки
Щоб проаналізувати, як працює економіка Івано-Франківщини в період з 2005 року та які чинники впливають на її динаміку, необхідно поглянути, що було до нинішньої «України без Л. Кучми» та до нинішнього «Прикарпаття без М. Вишиванюка». За «законами жанру» будь-які зміни відбуваються не одразу, а з певним часовим проміжком. Наприклад, якщо в 2004 році формується бюджет, програма економічного розвитку та інші супутні програми на наступний рік, то в 2005 році навіть при зміні влади область працюватиме наче під керівництвом попередньої команди...
— Якщо аналізувати різні команди, що були при керівництві областю, то командою Михайла Вишиванюка було охоплено період приблизно 9 років — це половина терміну незалежності України, — розмірковує Ігор Зварич. – Прийшовши до керівництва областю в 1997 році, за рахунок жорсткого організаційно-економічного механізму, а подекуди, якщо не допомагало, й так званого ручного впливу команді Михайла Вишиванюка вдалося майже подвоїти промислове виробництво у порівнянні з 1996 роком. То були складні часи. В 1998-1999 роках Україна також переживала важку економічну кризу. Саме на цей період припадає 44,7% промислового виробництва від рівня 1990 року — історичний мінімум, нижче якого область не опускалася.
За словами Ігоря Зварича, «якби не потужне збільшення в два рази економічних показників порівняно з 1996 роком, область могла б впасти і нижче». Проте ті напрацювання, які вже були «на колесах», не дали можливості більшого падіння економіці, більше того, вона після фінансово-економічної кризи почала зростати. З 2000 по 2003 рік знову відбулося подвоєння промислового випуску. Україна фактично стала свідком прикарпатського феномену: щороку в середньому 20% зростання. Таким чином 2005 рік завершився з результатом 104,1% промислового виробництва від рівня 1990 року. На цей період припала зміна владних команд. В лютому 2005 року команда Михайла Вишиванюка залишила владний Олімп і їй на зміну прийшла команда Романа Ткача.
— Це були дуже добрі стартові умови. Особливість у тому, що таких областей в Україні на той час нараховувалося лише 10. Всі інші – 17 регіональних суб’єктів — не досягли ще рівня 1990 року. З західних областей України в ту десятку входило ще Закарпаття. А взагалі промисловість Івано-Франківської області в той час — це сума промислового випуску Чернівців, Тернополя, Закарпаття і Волині. В кращі роки економічного відновлювального розвитку області в нас виробництво промислової продукції на одну особу становило більше, ніж у Львівській області, — наголошує Ігор Зварич.
— Якщо хтось скаже, що тоді бюджети тріщали від грошей, то це не інформована людина. Грошей завжди не вистачає — в будь-якому бюджеті. Але вміння керівника знайти пріоритети, вибрати стратегічний напрямок — ось цим і визначався розвиток територій, — зауважує Василь Чуднов.
Як управлінську знахідку Михайла Вишиванюка у відбудові районів та міст області Василь Чуднов називає проведення Гуцульського фестивалю, під який зусиллями керівника області концентрувалися кошти як на державному, так і на місцеву рівні. Під «фішкою» фестивалю, нагадує Василь Чуднов, відбудовувалися район за районом, місто за містом…

Прикарпаття без Михайла Вишиванюка
У 2005 році, за оцінками «регіоналів», область розвивалася за маховиком, розкрученим попередником Романа Ткача. Але вже в 2006-му, з огляду як на об’єктивні, так і суб’єктивні причини, випуск промислової продукції істотно скоротився. Промисловість опинилася на рівні 1999 року. В 2007-му порівняно з 2006-м, відбувся незначний підйом.
— Тут є одна важлива особливість, — зауважує Ігор Зварич. — Коли досягається 104,1% промислового приросту до рівня 1990 року, то це означає, що відновлювальне зростання завершується і можна починати інтенсивне зростання. Тобто, ми відновлювали те, що втратили після 90-го року. Відновлювальне зростання відносно складніше інтенсивного. 2005-2006 рр. — час, коли потрібно було міняти орієнтири: врахувати, що відбулося повернення на рівень 90-го і вже іти по інтенсивному шляху. Дещо критикую команду Романа Ткача, але, мушу зазначити, в них, крім інвестиційного шляху, не було багато можливості для інтенсифікації, — міркує Ігор Зварич.
За його аналізом, відновлення виробництва відбулося в результаті вже структурної перебудови економіки. Якщо, до прикладу, «Родон» чи радіозавод не запрацювали, як до 90-го року, то «на їхньому місці» в період М. Вишиванюка утворилися нові виробництва, які перекрили «простій» деяких гігантів часів СРСР. В 2005-2006 рр., навпаки, незважаючи на заанонсований інвестиційний дощ, який мав пролитися зі зміною влади, можна було спостерігати зворотний процес.
На думку «регіоналів», на тенденцію розвитку області в період Романа Ткача вплинули «дві суттєві речі».
— Його команда вважала: те, що відноситься до державної власності, має бути скинуте «з пліч» ОДА. З ринкової точки зору – це абсолютно правильно. Якщо майно не перебуває в комунальній власності, якщо це об’єкт держави, то вона і має нею опікуватися. Але з іншого боку, ОДА – це державна (!) адміністрація. І те, що ми колись взяли в управління ОДА державний пакет акцій «Нафтохіміка Прикарпаття» і такий об’єкт, як Калуська ТЕЦ, то ми їх брали в управління для того, щоб поліпшити ситуацію. Якщо підприємство чи державний пакет акцій в нашому управлінні, то ми можемо вимагати і від іншого власника необхідних дій, які потрібні в той чи інший період. Це допомагало, скажімо, вирішувати питання забезпечення дизельним пальним виконання сільськогосподарських робіт. «Нафтохімік Прикарпаття» працював за власними програмами області.
Команда Романа Ткача ці повноваження з себе намагалася зняти. Можливо, це були найблагородніші ринкові мотиви. Можливо, ситуація показувала, що це було б найкраще. Але результат – відключення Калуської ТЕЦ від газу, зупинка «Нафтохіміка Прикарпаття» — показав, що це було найгірше вирішення, — переконаний Ігор Зварич.
— Сьогодні найпопулярнішим словом стало слово криза – світова, фінансова, яка хочете. А я впевнений, що криза в Україні, на Івано-Франківщині зокрема, закладена у 2005 році, — говорить лідер обласних «регіоналів» Василь Чуднов. — Вона у нас була би навіть тоді, якщо б її не було у світі. Чому? Саме тоді, у 2005 році, за різними підрахунками, було звільнено понад 100 тис. фахових спеціалістів, це люди, які працювали в апаратах різних державних органів. Ніколи не забуду перше звернення в зал Романа Ткача після його представлення: «Всі з завтрашнього дня напишіть заяви на розрахунок». Скажіть мені, чи можна, закінчивши перший клас школи, поступати в університет? Ні, ну хоч би який унікум був, то все одно треба пройти програму з різних предметів, здобути знання. А в 2005 році відкрили ярмарок посад, коли ти або брат, або сват, або кум, або маєш гроші і купуєш яку завгодно посаду. До влади прийшли випадкові люди, деякі з них навіть не мали до того трудової книжки або раніше працювали кочегарами чи в ковбасному цеху, — обурюється Василь Чуднов.
На економіку такий підхід влади, на переконання «регіоналів», вплинув безпосередньо. Побутувала тенденція, коли в економічних підрозділах (особливо районних держадміністрацій) чисельність працівників зменшувалася, а в «політичних», тобто інформаційно-аналітичних, юридичних, збільшувалася. Щось подібне область переживала раніше – після 90-го року.
— Коли в 1998 році я прийшов на роботу в ОДА, — розповідає Ігор Зварич, — то відділів, які б займалися економічною проблематикою в районах області, було лише чотири. Решту ліквідували «на благо ринковій перебудові». В 2005 році знову на шкоду економіці почала зменшуватися адміністративно-організаційна функція районних і міських державних адміністрацій. Хоча, повинен сказати, щось подібне відбулося і на макрорівні. Таким чином, якогось перспективного погляду на ситуацію і прогнозування результатів тих чи інших дій не було, — підсумовує Ігор Зварич.
Область Миколи Палійчука
В листопаді 2007 року в губернаторському кріслі відбулися зміни – до керма області прийшов Микола Палійчук. За словами «регіоналів», він отримав економіку, яка «трошечки (після спаду в 2006 році) у 2007-му отримала приріст в межах 10%». Промисловість повернулася на рівень 1998-го. Відбулося попереднє відновлення. Проте 2008 рік знову позначився падінням випуску у промисловості. Миколі Палійчуку, вважають опозиціонери, не пощастило двічі. Перший чинник – повінь, другий – фінансова криза, в яку «заходила і команда Вишиванюка в 1999 році».
— Романові Ткачу пощастило набагато більше, ніж Миколі Палійчуку, бо він все-таки отримав у спадок потужну економічну базу. Палійчуку складніше: досить того, що прийшов на знову затухаючу економіку, він ще й прийшов на кадрову руїну, — говорить Василь Чуднов.
Проте команда Миколи Палійчука, зауважують «регіонали», з повагою ставиться до тих, хто працює. Кардинальної заміни кадрів не відбулося.
— Миколі Палійчуку треба віддати належне, — зауважує Ігор Зварич, — що в тих складних умовах економічної кризи у першому кварталі за рейтингом областей Івано-Франківщина отримала перше місце. Можна, звичайно, говорити: не тому, що дуже гарно працювала, а тому, що гірше працювали інші. Але порівняно з комплексною оцінкою за 2008 рік Івано-Франківська область покращила рейтингові місця в реальному секторі з 12 місця на 1-ше, в інвестиційній та зовнішньоекономічній діяльності – з 12 на 7-ме, у сфері державних фінансів і фінансових результатів діяльності підприємств — з 23 на 2-ге та у сфері споживчого ринку – з 12 на 7 місце, — аналізує Ігор Зварич.
Загалом, за спостереженням «регіоналів», у діяльності Миколи Палійчука дещо прослідковується стиль управління Михайла Вишиванюка. М. Вишиванюк для консолідації зусиль запрошував до роботи людей різних політичних поглядів. Щось схоже бачимо в команді Палійчука. Два заступники нинішнього голови ОДА — Володимир Шкварилюк та Василь Брус – залишилися з попередньої команди Романа Ткача. Тут же і поїздки в райони, будівництво будинків для багатодітних…
— Його настирливість щодо районів позитивно позначилася на підході районних державних адміністрацій до ситуації на місцях. У райдержадміністраціях почали відновлюватися управління економіки.
Сьогодні обласна влада порушує питання, щоб такі підприємства, як, наприклад, «Прикарпаттрансгаз», структурні підрозділи ВАТ «Укрнафта», отримали статус юридичної особи і сплачували податки на місцях, а не консолідовано в Києві. Ще в 98-99 рр. (власне також в розпал фінансової кризи) подібні пропозиції висловлювала команда М. Вишиванюка. Нинішня система управління нафтогазовим комплексом шкодить і державі, і регіонам, переконані представники Партії регіонів, бо коли управлінські функції відірвані від безпосереднього виробництва, то, певна річ, врахувати всі чинники практично неможливо.
На переконання Ігоря Зварича, область має передумови, аби вийти з економічної кризи однією з найкращих, «як вона вийшла з минулої фінансової кризи в 99 році». На його думку, необхідно «відновити ситуацію по Калуському промисловому комплексу, по «Нафтохіміку Прикарпаття», аби він запрацював на повну потужність».
— Насамперед треба відновити участь ОДА в управлінні всіма об’єктами, які є на території області. «Нафтохімік Прикарпаття», Калуська ТЕЦ… Не важливо, яка це форма, — важливо зміст. Завжди є важелі впливу. На жаль, такі важелі впливу не були достатньо застосовані у залученні до відновлювальних робіт з ліквідації наслідків повені місцевих будівельних організацій. Це могло б допомогти запобігти їх падінню під дією кризових явищ. Ось важелі... Неправда, що тепер їх немає. Так, вони важкі, так, їх треба шукати, так, можна наразитися на немилість з боку тієї чи іншої команди в Києві, але через це потрібно пройти. Команда Вишиванюка також наражалася на немилість. Приїжджали комплексні бригади, які перевіряли мале підприємництво, бо хотіли показати негативну роботу цього блоку і т. п. Якщо ти взявся керувати областю, то це завжди конфлікт, — зазначає Ігор Зварич.
Він також зауважує, що є три види взаємостосунків: кооперація, тобто співпраця, конфлікт інтересів і конфлікт цінностей. Конфлікт при зміні влади в 2005 р. проглядався по всіх напрямках. Він одразу був закладений — «підходом до заміни всіх і вся». Конфлікт виникав навіть в рядах тієї політичної сили, яка тільки-но прийшла до влади: «ми це бачили на сесіях, коли навіть Рух і «Наша Україна» почали конфліктувати».
Команда Миколи Палійчука, за спостереженнями «регіоналів», ту конфліктність «намагається зняти». Не завжди це вдається. Втім, принаймні конфлікту, який спостерігався між головою ОДА Романом Ткачем та керівництвом обласної ради, сьогодні немає, — визнають нинішні опозиціонери. А загалом: «головне, щоб конфлікти не переходили в конфлікт цінностей», оскільки «конфлікт інтересів буде завжди». Наприклад, чи нафта має іти на Дрогобицький НПЗ, чи на «Нафтохімік Прикарпаття»… Для двох не вистачить. І тут вміння губернатора застосувати необхідні важелі впливу – кров з носа…

Замість P.S.
Як бачимо, діяльність згаданих керівників області суттєво позначена визначником часу. Якщо Михайло Вишиванюк, здобутки якого в області сьогодні визнають навіть його колись затяті опоненти, пропрацював на посаді практично 9 років, то Роман Ткач – неповних три роки, а Микола Палійчук працює лише другий рік… Чому не припустити, якщо б Михайло Вишиванюк у губернаторському кріслі пробув такий же термін, як, наприклад, Роман Ткач, то сьогодні і аналіз його роботи був би дещо іншим. Все-таки для того, щоб показувати результати, потрібен час. Ще одне спостереження. У різні періоди особливі витки промислового падіння спостерігалися в час зміни владних команд, що вкотре підтверджує — гроші люблять тишу… А звідси запитання: які тенденції очікують економіку в наступній «п’ятирічці» — після президентських виборів?