У фінансової незалежності багато визначень, але всі вони зводяться до того, що цей стан, при якому ми можемо вести спосіб життя, який нас влаштовує, не працюючи. Це не означає, що ми обов’язково повинні байдикувати: просто в будь-який момент при бажанні ми можемо дозволити собі перерву на будь-який відрізок часу (рік, п’ять років, до кінця життя), не утискаючи себе фінансово. А значить, і працювати в цьому стані ми можемо в тому випадку, якщо це приносить нам задоволення і дозволяє робити те, що ми дійсно вважаємо потрібним і важливим, пише Сьогодні.

Виходить, що навіть найбільш високооплачувана робота – це ще не фінансова незалежність. Якщо з її втратою нам доводиться затягувати пояси і спішно шукати нову, то вона не робила нас вільними – вона просто дозволяла більше витрачати.

Справжню фінансову незалежність забезпечують пасивні доходи: ті, що майже не забирають ні часу, ні сил. Джерелами таких може стати та або інша форма капіталу. Що приємно, для придбання останнього є перевірені часом стратегії, які – принаймні, теоретично – під силу кожному з нас. «Теоретично» – тому що ми з вами не тільки далекі від фінансової незалежності, але ще й не зробили ніяких кроків до неї. Але ніщо не заважає розібратися в цій теорії і в міру своїх сил втілити її на практиці. Єдина перешкода – це небажання що-небудь міняти в своєму житті чи невіра в можливість таких змін. «Пам’ятайте: стати фінансово успішним може абсолютно кожен, незалежно від того, скільки він зараз заробляє, яку має освіту і в якій країні живе. Можна заробити мільйон і з нуля. Головне – вибрати свій шлях і не звертати з нього», – стверджує відомий трейдер, фінансовий аналітик Костянтин Кондаков.

Причини фінансового рабства

Перша – звичай жити «від зарплати до зарплати», витрачаючи всі зароблені кошти. У більшості випадків така поведінка – відсутність фінансової дисципліни, яка проявляється у витраті грошей на непотрібні речі.

Друга – звичка брати для покупок непотрібних речей кредити. Сьогодні на кожному кроці молоді люди, які насилу зводять кінці з кінцями, беруть кредит з величезною переплатою для покупки модної і в цілому недолугої дрібнички на зразок смартфона останньої моделі. Не залазити в борги закликають і західні гуру успіху, і вітчизняні економісти. Досить просте правило «Не заробив – не витрачай!» вже саме по собі може вберегти від багатьох проблем.

Визнаний світовий бізнес-гуру Бодо Шеффер у своєму бестселері «Шлях до фінансової незалежності» радить: «ніколи не витрачайте на купівлю автомобіля більше, ніж два середніх місячних окладу». Звичайно, можна заперечити, що це добре для американців з німцями з їх зарплатами, а не для нас. Тоді питання: якщо ти так мало заробляєш, навіщо тобі машина? Щоб витрачати гроші ще й на пальне, страховку, ТО і т.д.? Або якщо без машини ніяк – чи не взяти щось скромніше? До речі, серед українських підприємців – тих, що будували бізнес з нуля, чесно і за ринковими законами, – досить багато тих, хто слідував правилам Шеффера. Співвласник однієї меблевої фірми в Україні на сході своєї ділової кар’єри перше авто купив взагалі за місячний заробіток. Звичайно, і автомобіль був далеко не першої свіжості, і модель не назвеш престижною, та й місяць той виявився куди вдалішим від інших. Але все-таки це краще, ніж роками збирати або залазити в борги. Ще один київський підприємець першу машину купив вже в статусі господаря прибутково працюючого підприємства. І їздив на цьому відносно недорогому седані навіть тоді, коли людям його рівня вважалося пристойним мати не менше як “наворочений” джип розміром з легкий танк.

Способи економити

Досить жорсткий спосіб пропонує німець Бодо Шеффер: як тільки з’являються гроші, відразу відкладати на окремий рахунок 10% і не торкатися до цієї суми. Але життя у нас не така стабільне, як у Європі. У вдалі місяці 90% на життя – це занадто, а в невдалі відняти 10% – майже смерть.

Підхід пом’якше і не такий болючий запропонований у книзі Майка Саммі і Роджера Доусона «Мільйонер за вихідні»: «Розплачуйтеся за покупки тільки великими купюрами і збирайте всю здачу в скарбничку». Очевидний недолік – неможливість спрогнозувати результат такого методу.

Корисно для наших широт правило «m100M», запропоноване одним з найвідоміших тренерів успіху Іцхаком Пінтосевич. У цьому правилі «m» – мінімум, який ви зумієте відкласти навіть у найбільш невдалий місяць; «100» – сума, яку ви будете відкладати в «нормальні» місяці; «М» – максимум, який ви можете відкласти в разі несподівано великого доходу . Найчастіше, вважає тренер, ви будете виконувати частину «100». Іноді буде траплятися, що і m. Але будуть і такі періоди, коли вам вдасться відкласти М.

Стародавній рецепт збагачення

Шлях до фінансової незалежності старий, як світ. «Пригадаємо класичний вираз: якщо витрачати на пенні більше, ніж заробляєш, то наближаєшся до банкрутства. Якщо навпаки – до багатства», – говорить економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Загалом, весь секрет в тому, щоб стежити за доходами і витратами. І з толком використовувати різницю між ними.

Різні гуру успіху і бізнесу дещо по-різному формулювали цю думку. Так, в книзі Джорджа С. Клейсона «Найбагатша людина у Вавилоні», що стала класикою, є дві важливих поради. Перша: плануйте свої витрати так, щоб витрати становили не більше дев’яти десятих вашого доходу. Другий: змусьте гроші працювати. Фактично ці ж дві ради, тільки в більш сучасному формулюванні, можна прочитати в бестселері Марка Віктора Хансена і Роберта Г. Аллена «Мільйонер за хвилину»:

 Витрачайте менше, ніж заробляєте. Вираховуйте 10% своїх доходів і перекладайте їх на інвестиційний рахунок.

Вкладайте 10%-ву різницю між доходами та витратами в інвестиції, що мають прибутковість не менше 10%.

Втім, Бодо Шеффер вважає, що прибутковість в 10% – це занадто скромно, треба прагнути хоча б до 20% дохідності. При цьому секрет успіху – у реалізації чотирьох стратегій:

1. Ви економите певний відсоток вашого доходу.

2. Ви вкладаєте зекономлені гроші.

3. Ви підвищуєте ваш дохід.

4. Ви економите певний відсоток від кожного досягнутого підвищення доходу.

Тобто, якщо вам підвищили зарплату, то з цього підвищення ви відкладаєте вже не 10%, а більше.

У книзі Роберта Кіосакі «Багатий тато, бідний тато» перше правило досягнення фінансового благополуччя сформульовано так: потрібно знати різницю між активом і пасивом, і купувати активи. Активи – це, образно кажучи, те, що кладе гроші нам в кишеню. Тобто акції, що приносять дивіденди, нерухомість, що дає орендну плату, і тому подібні речі. А пасиви – це те, що грошей не дає, а часто ще й вимагає витрат: наприклад, той же автомобіль або смартфон, куплені в кредит. Кійосакі вважає, що різниця між бідними і багатими полягає в тому, що другі купують активи, а перші витрачають свої скромні доходи на купівлю пасивів. Відповідно, і порада як досягнути до фінансової незалежності проста: «Намагайтеся зменшити пасиви і витрати. Це дозволить вивільнити гроші, які можна буде знову відправляти в активи».

Три плани Шеффера

Перше, що ви зобов’язані собі забезпечити, вважає Бодо Шеффер, – це фінансовий захист. Тобто у вас повинна бути сума, що дозволяє спокійно жити без інших джерел доходу протягом деякого часу. Як стверджує експерт, щоб відчувати себе захищеними, більшість людей потребує резервів на строк від шести до дванадцяти місяців. «Володіти цією сумою – ваш обов’язок перед самим собою, сім’єю, своїм здоров’ям і емоційним станом», – пише Шеффер.

Ці гроші мають бути вкладені взагалі без будь-якого ризику. Навіть для благополучної Німеччини з її наднадійними страховими компаніями Шеффер рекомендує значну частину цієї суми тримати в готівці.

Після того як ви виконали план забезпечення фінансового захисту, переходьте до плану досягнення фінансової безпеки. Вам потрібно накопичити такий капітал, щоб для нормального життя вистачало відсотків з нього. Для реалізації такого плану Шеффер рекомендує схему «40-40-20»: 40% залишаються в малоризикових вкладеннях, ще 40% – вкладення з середнім ступенем ризику, і ще 20% – в високі інвестиції.

Третій план – це, власне, досягнення фінансової незалежності, тобто коли дохід з капіталу дозволяє не просто якось жити, а жити добре, реалізуючи свої мрії. Тут 50% вкладень припадають на інвестиції з середнім ступенем ризику, інша половина – у високоризикові (коли ви вже шукаєте капіталовкладення, що дають 20-30% прибутку).

Але, нагадаємо, все це рекомендації фахівця з Німеччини. А у що вкладати у нас?

Сьогодні ми маємо можливість покласти гроші на банківський депозит під шукані 20% і з досить високим ступенем надійності. Адже якщо щось станеться з банком і вклади стануть недоступними, Фонд гарантування вкладів фізосіб зобов’язаний відшкодувати кожному вкладнику кошти в межах 200 тис. грн. Так що надійніше тримати в кожному банку не більше цієї суми. Так, на думку аналітиків, у найближчі роки прибутковість депозитів буде знижуватися. Але, як вважає Олександр Жолудь, вона все одно ще довго буде набагато вище банківських відсотків, звичних європейцям. Тим більше навіть прибутковість в 15% забезпечує досить високу динаміку зростання капіталу. Якщо цікавлять ризикові вкладення, але які обіцяють високі доходи, то вони доступні і зараз – на тому ж «Форексі», про який ми нещодавно писали.

З часом можна очікувати поліпшення ситуації і на українському фондовому ринку – рано чи пізно акції стануть привабливим інструментом для вітчизняного інвестора. А це означає, що зросте прибутковість і надійність інвестиційних фондів. Та й ринок нерухомості рано чи пізно прокинеться. Тому добре б до цього часу мати хоч якийсь капітал для інвестицій.

Час, відсотки і сумніви

Природне побоювання, яке виникає при знайомстві з порадами по збагаченню, – в тому, що це займе багато часу. Але все залежить від того, скільки ви відкладаєте і під які відсотки інвестуєте. Наприклад, ви відкладаєте 1000 грн на місяць. Якщо інвестувати їх під 15% річних, то через п’ять років на рахунку буде 84 тис. грн, через 10 років – 250 тис., через 15 років – 584 тис., а через 20 – вже 1250 тис. грн. Якщо ж прибутковість інвестицій прийняти за 20%, то динаміка зростання буде іншою: 94,3 тис. грн через п’ять років, 323,9 тис. – через 10, 895 тис. – через 15 і 2,3 млн – через 20.

Так, цей шлях не для квапливих. Але роки летять швидко, і якщо ви не будете слідувати розумній і не надто обтяжливій фінансовій стратегії, то і через 20 років будете шукати, де взяти гроші на щось необхідне і тягнутися на обридлу роботу тільки для того, щоб не померти з голоду.

За словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, стратегія розумних накопичень у нас поступово набирає популярність. Вже є чимало людей, – наприклад, що почали потроху збирати ще в хаосі 90-х, – які зараз підготували собі шикарний «рятувальний круг», змінюючи, залежно від обстановки, інвестиційні інструменти.

До речі, про інвестиції. Щоб відповісти на питання «У що вкладати?», варто ознайомитися з концепцією «трьох планів» Бодо Шеффера.

Почати свою справу

В Україні побутує думка, що фінансової незалежності найпростіше добитися, почавши свій бізнес. Частково це дійсно так. Якщо у вас палає підприємницький дух, то ви почнете бізнес і без читання якихось статей, навіть якщо всі ваші знайомі будуть від цього відмовляти. Будете помилятися, падати і вставати; не з першої спроби, так з п’ятої-десятої, але свій бізнес вибудуєте. Тим більше, якщо є хороша ідея.

Якщо ж з ідеями і підприємницьким духом у вас так само неважливо, як у більшості (приблизно 95%) українців, то тут вже складніше. «Вести бізнес – це цікаво і в той же час непросто. Тут потрібен не тільки стартовий капітал, а й певні знання. До того ж, потрібно бути готовим до ризиків, без яких не обходиться жоден бізнес. Я, наприклад, пройшов через багато труднощів», – говорить Костянтин Кондаков.

Олександр Охріменко виражається більш песимістично: «Вкладатися у свій бізнес заради досягнення фінансової незалежності – неправильне рішення: надто вже великі ризики. Ймовірність заробити на депозитах разів у 10 більше, ніж на своєму бізнесі».

Як показує практика, навіть у найбільш благополучних країнах переважна більшість нових бізнесів гине в перші кілька років, а Україна – країна з далеко не кращими умовами для підприємця. Є ще один ризик, страшніший, ніж просто страх швидко прогоріти – застрягти на довгі роки в стадії маленького, нерентабельного, але такого, що вимагає постійного вкладення сил і засобів підприємства. І радості ніякої, і кинути шкода.

І ще питання: а чим саме займатися? Як каже Павло Мельник, керівник компанії MPP Consulting, зони формування прибутку є і в нинішній українській економіці. Але достовірна інформація про те, де можна легко, швидко і багато заробити, коштує дуже великих грошей. Йти ж туди, куди йдуть всі, явно не варто. Навпаки – звідти пора нести ноги.

Ряполов Костянтин