Прикарпатський активіст Роман Островський вважає, що якщо прикарпатці не допоможуть братам з центральної, східної, північної, південної України і тим небагатьом нашим краянам, які вже дев’ять місяців воюють на фронті, то завтра це доведеться робити нашим дітям.

Таку думку активіст висловив на своїй сторінці у Facebook у зверненні до мешканців Івано-Франківщини, інформує Бліц-Інфо.

«Дорогі брати! Ще не всі безіменні могили борців за Україну, розстріляних радянськими окупантами, віднайшли ми на Прикарпатті, не всіх безвинно закатованих перепоховали під хрестом, а вже московські зайди знову несуть на нашу землю війну, руйнування, голод, смерть і братовбивчу брехню, яка роз’єднує нас зсередини. Зайшовши в Україну, російські війська не обмежилися Кримом. Не зупиняться вони і на Донбасі. Не варто сподіватися на допомогу Європи, залежної від російського газу. Не варто сподіватися на допомогу Америки, інтереси якої лежать далеко звідси. Не варто сподіватися на українську владу, серед якої героїв та патріотів... ну ви зрозуміли.

Марно втішатися тим, що Путін не піде на Галичину, адже втративши навіть малу частину території, Україна дозволить Кремлю диктувати нам свої умови.

У владі знов постане кремлівська маріонетка, а двері Європи та цивілізованого світу залишаться для українців зачиненими й у цьому столітті. Наші діти, як і ми, не побачать справедливого, вільного, заможного життя на Батьківщині, та поневірятимуться по світу рабами-нелегалами.

Якщо ми, прикарпатці, не допоможемо нашим братам з центральної, східної,
північної, південної України, і тим небагатьом нашим краянам, які вже дев’ять місяців воюють на фронті,  якщо не зупинимо московітів сьогодні, то завтра це доведеться робити нашим дітям.

Українці боронили свою країну від московської навали з діда-прадіда. Мільйони полягли не за українську владу, котра завжди була то слабкою, то зрадницькою, а за те, щоб не бути підданими московітів, котрі російську націю вважають панівною, а інші народи якщо не підкоряють, то винищують.

Згадаймо Дем’янів Лаз, де серед тисяч застрелених НКВДистами, лежала
жінка у гуцульському кожусі, з немовлям, примотаним до тіла колючим
дротом.

Згадаймо Посіч – село, що зникло за одну ніч, розстріляне і вивезене
на Північ за допомогу українським патріотам.

Згадаймо радянські тюрми Галичини, відкриті у 41-му для огляду: тіла з долонями, прибитими цвяхами до голови, відрізаними грудьми та виколотими очами.

Наш брат-Каїн відтоді не покаявся і не змінився. З усіх богів найбільше
почитає Сталіна, а у Донецьку, Луганську та Слов’янську в катівнях, котрі
ще зовсім недавно залишили діди-НКВДисти, працюють їх славетні ФСБшні
нащадки та навчені ними покидьки без роду-племені.

А чиї нащадки ми? Хіба наші предки не вояки УПА, а мулярі-штукатури в домівках дружин російських вояків?! Чи не перевертаються наші батьки й діди у трунах, слухаючи, як ми повторюємо підсунуту авторами з Луб’янки рятівну відмовку, мовляв, нехай дурні воюють, а мудрі патріоти посидять удома, бо потім не буде, кому скидати чергову владу на новій революції?!

Та хіба чекали герої Революції Гідності повісток на Майдан?! Хіба висилали
вперед себе матерів і жінок, ховаючись за їхніми спідницями? Хіба дозволяли родинам командувати собою й зупинити себе?

Згадайте, що сказав герой Небесної Сотні Роман Сеник: якщо сидітимемо вдома, не буде в нас України.

Патріот – це той, хто потрібен країні вже сьогодні. Патріот – це той, за кого відчуваєш не сором, а гордість. Патріот – кожен з нас, якщо зробить рішучий крок. Цей крок потрібен, бо без мобілізації українська армія не вистоїть. Росіяни зайдуть так далеко, як ми дозволимо їм зайти. Якщо не ми, Україну не захистить ніхто", - підсумував Роман Островський.