У 1907 році англієць Бейден Пауел започаткував скаутський рух. Скаутинг, як ефективна система виховання молоді, блискавично поширюється Європою.

 

Вже у 1911 році цю ідею підхоплюють у Галичині. Засновниками руху у Львові є троє педагогів: Олександр Тисовський, Іван Чмола та син Івана Франка – Петро. Слово «скаут» з англійської означало розвідник. Український вияв назвали «Пласт» – від запорожців-пластунів, що теж були розвідниками.

Перші гуртки Пласту в Станиславові з’явилися при українській гімназії на Липовій (Шевченка, 44). Започаткував їх професор, запасний старшина австрійської армії Григорій Кичун. Одним із перших вихователів там був Дмитро Вітовський, пізніше – держсекретар військових справ ЗУНР. Тоді у Пласті могли займатися лише хлопці, й тільки ті, хто добре вчився, пише "Репортер"

У часи Першої світової станиславівські пластуни масово пішли до лав Січових Стрільців, у боях показали себе дуже добре, деякі стали сотниками.

Після війни у Станиславові створили 11 пластовий курінь імені Мазепи при тій же гімназії. В ті часи він нараховував 150 пластунів.

Перші дівочі пластові гуртки під проводом Надії Левицької у 1921 році об’єднуються у 12 курінь імені Княгині Романової при дівочій українській гімназії «Рідна школа». Згодом також з’являється 23 дівочий курінь, який діє в монастирі сестер Василіянок.

Першим головою організації у Станиславові пластуни обрали Ярослава Андруховича – стрийка письменника Юрія Андруховича.

Пласт заборонили у 1930 році. Польській владі ніколи не подобався проукраїнський характер організації. Проте останньою краплею стала участь мешканця Станиславова, студента Григорія П’ясецького у нападі на польську пошту під Бібркою на Львівщині. Аби не потрапити живим в руки ворогу, П’ясецький застрелився, а в нього під курткою польська поліція виявила зелену сорочку Пласту…

Одним із перших кінооператорів Галичини був Юліан Дорош, чиї юнацькі роки пройшли у Станиславові. Тут він навчався в українській гімназії і став пластуном. Саме у Пласті Юліан почав пробувати знімати кіно. Доля перших його плівок, на жаль, невідома, але є німий фільм «Свято молоді», знятий у 1930 році. Це чи не єдина збережена до цих часів кіноплівка, на котрій зафіксований живий митрополит Андрей Шептицький.

Юліан Дорош зняв багато кіноробіт: «До добра і краси» (перший західноукраїнський повнометражний художній фільм), документальну стрічку про похорон командувача УГА Мирона Тарнавського, фільми про археологічні розкопки у Крилосі, про його карпатську подорож з Олександром Довженком і т.д.

Перші гуртки та табори Пласту в Івано-Франківську після розвалу СРСР почали створювати члени «Студентського братства» у 1990 році. Відновниками організації стали тоді молоді студенти, а сьогодні відомі франківці: Василь Іваночко (директор видавництва «Лілея НВ»), Степан Корчинський (довгорічний директор 23 школи), Володимир Федорак (начальник управління культури ОДА) та інші.

Пластунів можна легко виявити у будь-якому середовищі. Вони вітаються потиском лівої руки, ближчої до серця. У спілкуванні звертаються до побратимів на «Ти», незалежно від віку чи статусу, бо всі вони рівні один перед одним.

Замість традиційного «Привіт!» пластуни вітаються «СКОБ!». Це абревіатура: Сильно! Красно! Обережно! Бистро! Так вони один одному нагадують, про риси характеру, які повин­ні мати українські скаути.

Вікових категорій у Пласті є п’ять. Пташата – 3-6 років, новаки – 6-11, юнаки та юначки – 11-18, старшопластуни, старшопластунки – 18-35 років, а вже старші – сеньйори.

Єдиний у світі пластунський пам’ятник стоїть у Івано-Франківську, на площі Міцкевича. Називається «Пластунам, що не зломили своїх присяг».

Пластуни і далі воюють за Україну. В нинішній війні на Донбасі зі зброєю в руках воюють понад 100 пластунів, волонтеркою займається чи не кожен. На жаль, вже є троє полеглих вихованців Пласту: Марко Паславський, Євген Подолянчук і Віктор Гурняк. Поранено більше десяти, серед яких і двоє з Прикарпаття – франківець Петро Шкутяк і Станіслав Стовбан із Калуша, що втратив ногу в боях за Донецький аеропорт.

Станиця Івано-Франківськ на сьогодні налічує приблизно 500 пластунів. Загалом на Прикарпатті їх є більше тисячі. Всі вихователі та інструктори, що працюють із дітьми є волонтерами – жодної матеріальної винагороди за це вони не отримують. За такими правилами діє скаутинг по всьому світу.