Результати агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення в нашій області свідчать, що впродовж минулого десятиріччя тривають процеси деградації ррунтів, погіршуються їхні екологічний стан, фізичні властивості та біопродуктивні функції. Зокрема щороку зростає площа еродованих земель. Середньорічні обсяги змиву верхнього родючого шару грунту в умовах традиційного рільництва становлять 22,6 т/га, що значно перевищує екологічно допустимий рівень (4 – 5 т/га). Ще близько п’яти відсотків земель руйнують лінійна (яружна) ерозія та зсуви. Власне за останні 10–15 років еродованість сільськогосподарських угідь зросла у два з половиною раза, в тому числі ріллі – утроє.

Водночас розрахунок балансу поживних речовин у ррунтах за останні п’ять літ показує, що вирощування сільськогосподарських культур виносить із ррунтів більше поживних речовин, ніж їх надходить туди. Тим-то простежується тенденція до зменшення гумусу в них. У середньому за 2001 – 2009 роки від’ємне сальдо балансу гумусу становило 490-300 кг/га. Дані агрохімічної паспортизації свідчать, що останніми роками значно знизився в ррунтах і вміст рухомих форм фосфору та калію. Якщо в 90-х роках минулого століття цей показник становив відповідно 104 і 146 мг/кг грунту, то 2008-го – лише 72 і 101 мг/кг.

Таким негативним тенденціям могли б зарадити нові ресурсоощадні технології органічного землеробства. Зокрема перспективною для нашого краю може стати технологія з мінімальним обробітком («mini-till») землі. Переходити до неї потрібно поетапно протягом двох–п’яти і більше років. А передусім необхідно б поступово відмовлятися від оранки, щоб не травмувати ррунт. Адже наукові дослідження свідчать, що цей агротехнічний захід завдає невиправної шкоди мікрофлорі ррунту і сприяє деградації його родючого шару. По-перше, відрізання й перевертання плугом пласта землі порушує структуру ррунту, а по-друге, через брак рослинності на таких відвалених скибах земля стає незахищеною від пекучого сонця, вітрів та злив. Тому щороку мільйони тонн родючого шару ррунту дощі змивають у річки й моря або їх розвіює вітер. В результаті сільське господарство, наша країна зазнають збитків, які сягають мільярдів гривень.

Звичайно, й оранці слід віддати належне. Саме завдяки плугові важкими повоєнними роками ми виграли бій з бур’янами і врятувалися від голоду. Крім того, оранка тимчасово поліпшує водопроникність ррунту та його аерацію (забезпеченість рослин повітрям). Проте ці завдання нині вирішують іншими методами. Скажімо, з бур’янами успішно борються хімічними, агротехнічними й біологічними методами. А достатнє внесення органіки разом із зеленими добривами (сидератами), пожнивними рештками та мульчування приводять не тільки до постійного поліпшення фізичних властивостей ррунту, а й до оздоровлення його.

Більше того, практика переконує, що мінімальний обробіток ррунту, інакше кажучи, мінімальне втручання людини у природні ррунтові структури, сприяє біологічним процесам у верхніх шарах землі, захищає ррунти від деградаційних процесів та підвищує їхню родючість. Ця технологія зберігає структуру нижніх шарів ррунту, де безвідмовно й чітко працює складна капілярна система, яка утворилась завдяки кореневій системі рослин попередників або в результаті життєдіяльності дощових черв’яків та інших організмів. З її допомогою верхні шари ррунту підживлюються вологою, що надходить від ррунтових вод, підтримуючи потрібний водний режим навіть у безводні, посушливі роки.

Офіційно за технологією органічного землеробства в Україні працюють 73 господарства, які об’єдналися в асоціацію «БіоЛан України». Площа, на якій вирощують органічну екологічно чисту продукцію, – це майже 270 тис. га.

Найбільш показові з них – відомі САТ «Обрій» та ПП «Агроекологія», які спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур та на виробництві молока і м’яса. Й основні особливості технології, яку тут використовують, такі. Відтворюють та охороняють родючість грунтів регулярним внесенням органічних добрив – гною, нетоварної частини врожаю (солома зернових і зернобобових, подрібнені стебла кукурудзи, ріпаку, гичка тощо) та післяжнивних посівів сидеральних культур.
Добрив у розрахунку на напівперепрілий гній вносять не менше 24–26 т/га посівної площі. Застосовують такі ррунтозахисні технології, за яких обробіток під усі культури здійснюють на глибину загортання насіння (5–7 см). А це забезпечують застосуванням широкозахватних важких дискових борін, зокрема марки  БД-10 та важких культиваторів, кільчасто-зубчастих котків марки КЗ-12,4 і сівалок зернових пресових або ж прямого висіву насіння. Синтетичні міндобрива не застосовують, замість них, як уже йшлося, використовують сидеральні, тобто зелені. Потребу рослин в азоті забезпечують тим, що у структурі посівів п’яту частину площі займають багаторічні бобові трави.

Попервах потребу рослин у фосфорі й калію забезпечували шляхом використання таких сидератів, як еспарцет, гречка, люпин і гірчиця. Надалі ж поряд із висіванням цих самих сидеральних культур ще й вносили фосфорне борошно й сильвініт. А захищають лани від бур’янів, шкідників та хвороб агротехнічними, профілактичними й біологічними методами.

У науковій літературі поширена думка, що відмова від «хімізації» сільськогосподарського виробництва призводить до зниження врожайності культур на 30-40 відсотків. Однак досвід «Обрію» й «Агроекології» переконує, що із застосуванням органічного землеробства можна не лише утримувати врожайність на попередньому рівні, а й навіть підвищувати її.

Досвід цих господарств показав, що ррунтозахисні та ресурсоощадні технології органічного землеробства потребують порівняно з традиційними способами рільництва втроє менше часу на обробіток ррунту, вдвоє-втроє менше пального та вдесятеро менше мінеральних добрив. А застосування безплужного обробітку ррунту дозволяє на третину зменшити внесення органічних добрив.

Перехід від традиційних технологій агровиробництва до органічного землеробства – досить тривалий процес, що супроводжується певними ризиками та необхідністю вирішення низки проблем. Для ведення такої господарки недостатньо мати сільськогосподарські угіддя, ррунти яких не забруднені токсичними речовинами. Необхідними умовами для цього мають бути достатнє забезпечення ррунтів органічною речовиною, макро- і мікроелементами та їхні відповідні водні й фізико-хімічні властивості – такі, що забезпечують оптимальні умови для розвитку рослин і формування врожаю. Саме такі комфортні умови створено зокрема в «Агроекології», де «mini-till» застосовують на вісьмох тисячах з гаком гектарів. і тут вдалося створити на полях своєрідний захисний шар, який надійно оберігає землі від морозів, посух, ерозії та інших лих, завдяки чому в ррунті виникли ідеальні умови для існування мікроценозу – основи родючості ррунту.