Директор департаменту управління ризиками VAB Банку Олена Домуз прокоментувала ситуацію з погашенням кредитів:
- Олено, сьогодні Нацбанк повідомив про зменшення портфеля проблемних кредитів. Скільки, за вашими оцінками, становить реальний обсяг проблемки в українських банках?
- Хоча офіційна статистика НБУ і стверджує, що, наприклад, за підсумками 2009 р. частка «проблемних» кредитів у банківській системі становить трохи більше 9,03% загального портфеля, реальний обсяг значно більше - до 35%, а для деяких банків і зовсім 50-70%.
Найгірша ситуація склалася з позиками, що видаються без застави та поручителів: кредитками, споживчими кредитами і позиками готівкою. До них поступово підтягуються і кредити, забезпечені майном. Особливо складно валютним позичальникам, які страждають від коливань курсу і падіння ринкової ціни застав мало не на 30-40%. У підсумку найбільшу частку в «проблемки» (до 60%) займають споживчі кредити, 8-12% - це позики на придбання нерухомості, близько 80% яких видавалися у валюті
- Наскільки збільшилися у зв'язку із зростанням неповернень резерви банків?
- Обсяг сформованих резервів під активні операції банків на кінець 2009 року збільшився в 1,5 рази в порівнянні з даними на початок року.
- Які заходи фінансисти застосовують для боротьби з «проблемкою»?
- Це цілий комплекс заходів. Зокрема, банки вдаються до передачі колекторським компаніям проблемних кредитів із значним дисконтом (до 90%). Хоча в повній мірі ця ідея не вирішує проблеми банків: українські колектори, які не мають фінансових ресурсів, не здатні викуповувати проблемну заборгованість. У банків ж немає часу чекати, коли колектори повернуть гроші позичальників.
Також банки продають проблемні активів через судову процедуру, прискорюючи процес зменшення капіталу банків і нормативу адекватності. Відсоток покриття проблемної заборгованості, при реалізації заставних активів нерухомості через судову процедуру, становить в Україні не більше 25%. На залишок банки повинні формувати страхові резерви, що вбиває адекватність капіталу.
Ще один захід - це реструктуризація кредитного портфеля. Якщо говорити про цей механізм, то банківський сектор зробив великий крок назустріч позичальникам. Були розроблені спеціальні програми, а в деяких випадках використовувався індивідуальний підхід з огляду на специфіку діяльності позичальників. Багато хто з них скористалися пропозиціями банків, оформили реструктуризацію і тепер платять стільки, стільки можуть, з огляду на свій сьогоднішній рівень доходів.
Втім, як показала практика, не для всіх позичальників реструктуризація виявилася ефективною, і це не кращим чином позначилося на якості кредитних портфелів. До того ж довгострокові (особливо іпотечні та валютні кредити) практично неможливо реструктуризувати без шкоди для банку, а в деяких випадках (наприклад, зниження ставки нижче економічно обгрунтованої), банк взагалі відмовляється піти на зустріч позичальникові. Також не рідкісні випадки, коли проблемний позичальник стає на своєрідну позу - щоб я заплатив, ти мене спробуй спочатку дістань. І це - особливість українських «токсичних» активів.
- Які механізми дозволили фінустанови більш результативно боротися з проблемними кредитами?
- Виходом із цієї ситуації було б створення спеціалізованих фінансових установ, покликаних займатися санацією проблемних банків або викуповувати погані активи у здорових кредитних організацій. Але відсутність відповідної законодавчої бази, інвесторів, готових здійснити інвестиції, гальмує цей процес.