Владислав Кобелюх везунчик. Він двократний чемпіон України по береговому спінінгу, майстер спорту та член збірної України по спінінгу. Майстерності вудити рибку він зобов'язаний своєму батькові. Тато вже давно з ними не живе, але захоплення у спадок залишилось.

    У когось рибалка асоціюється не стільки з процесом закидання вудок, скільки з вживанням міцних напоїв на природі в компанії хороших друзів. «Я люблю бути на одинці. Рибалка для мене то відпочинок, час на роздуми», – розповідає Владислав.

    Раніше на полювання чоловіка супроводжувала дружина, а тепер і синок премудрощам навчається. «Беру його з собою на рибалку, він закидає спінінг, сам рибину витягує не берег, може чогось навчиться. Не погане то заняття», – продовжує Кобелюх. А сину лише три рочки, тож тато має велику надію, що рибалка на підмогу росте.

    Рибалка як хобі для Владислава вже не існує, випадково переросла у другу роботу, у спорт. Один знайомий рибак запропонував участь у змаганні взяти, тож він і погодився. А головним місцем роботи Владислава є ювелірна майстерня. Він власноруч розробляє та виготовляє прикраси.

    «В нашій області місць, де можна спіймати класний улов вже немає, браконьєри усе винищили, – скаржиться Владислав. – Зловлену рибу я відпускаю, спінінг ради забави закидаю. На рибалку як на відпочинок їду. Не було такого, щоб в 4 годині ранку з думками про цілий мішок риби гнав».

     «Щоб бути грамотним рибаком, ним треба народитися», – каже Владислав. Секрети рибного полювання не розкриває. На змаганнях ніяких  прикмет бути не може. Це серйозна справа, часу на всілякі забобони немає. А коли наодинці прикмет багато, але розкрив лише одну: на риболовлю не можна везти рибні продукти.

      Як правило, усі змагання проводяться  у добре знаних місцях. Попередній план дій вже є: як і що робити, в якій послідовності. Здається просто: став наловив риби, а ні, знання треба мати. В одному випадку судді на переносних вагах кожну рибинку  зважують, в іншому – улов у кількості хвостів вимірюють. Відтак відразу у воду рибу випускають.

    Змагання  без курйозних випадків не відбуваються. Цьогоріч на чемпіонаті України з ловлі хижої риби під Вінницею одна оказія трапилася. Владислав отримав приз за  чесну гру. Біля нього плавала «прибита» щука, а він, замість того, щоб зважити її на свій рахунок, просто відпустив рибину.

    Рецептів приготування риби у Владислава не багато. Не дуже він полюбляє рибні страви. «Ми дві-три рибини приготуємо, решту в ріку відпускаємо», – зізнається. Хіба тараньки свіжої чи на вугіллю печеної, або ж копченої, але власноруч. А про уху розповідає: «проста то страва: трохи картоплі, риб’ячих голів, трохи горілки і всякої всячини...»