Напрацювання  місцевого самоврядування Прикарпаття, останні резонансні рішення обласної ради, партійні інтереси — про це читачам нашої газети розповів в інтерв’ю голова обласної ради  Ігор Олійник.

— Свою роботу на виборній посаді, як виглядає збоку, ви не супроводите гучними гаслами, а виважено, прагматично спрямовуєте діяльність головного органу місцевого самоврядування краю в конструктивне річище. У цьому, очевидно, вбачається почерк попередньої вашої роботи в будівельній сфері, яка вельми конкретна...

— Є дві речі, які потрібно розуміти, коли обіймаєш виборну посаду. Перше — ти приходиш на певний час, друге — ти повинен сказати, що вмієш і що вже зробив. Я виходив з того, що коли депутати вже довірили мені цей пост, то не потрібно здіймати галасу навколо свого головування, а робити більше конкретних справ. Гасла виголошувати легко, але не втілювати. А тому треба критично ставитися до галасливих людей, які обіцяють уже завтра манну з неба.

— У цьому контексті що ви назвали б із найбільш вдалих справ, над якими попрацювала обласна рада, і які б можна назвати стратегічними для Прикарпаття?

— Насамперед це план стратегічного розвитку області до 2011 року, тобто на час нинішньої каденції обласної ради. Багато там ще не виконаного, але принаймні вже бачимо реальні пріоритети в освіті, охороні здоров’я, культурі, екології, житлово-комунальному господарстві Прикарпаття, над якими триває конкретна робота. Проблем дуже багато. Головне — вже зроблено перші кроки. Бо ж якщо безсистемно, без плану, хаотично вести господарку, то вийде приблизно так, як торгував на базарі тато з сином, — один продавав, а другий давав здачу...

Можу запевнити, що практично в усіх проблемних питаннях обласна рада ставила прагматичні цілі, депутати вивчали їх і вникали в суть. Я думаю, що приблизно 90 відсотків питань і прийнятих щодо них відповідних рішень можна залічити до позитивних напрацювань депутатів обласної ради.

— Нашій обласній раді доводиться втручатися в справи й великої політики, у тому числі європейської. Зокрема, прикарпатські депутати чітко висловили критичну думку стосовно недавньої скандальної резолюції Європарламенту, яка зачіпає таких українських героїв, як Степан Бандера. А останнім документом стало звернення до керівництва держави з приводу призначення міністром освіти відвертого українофоба, ненависника Галичини Табачника.

— Рішення позачергової сесії Івано-Франківської обласної ради з цих питань усім відоме. Думаю, вони виважені і зрозумілі. Щодо Європарламенту ми повинні були висловити свою думку. Розумію, що Європарламент навряд чи перегляне своє побажання для України. Але наше звернення, як і реакція національно налаштованих сил в Україні на необррунтовану резолюцію Європарламенту, обов’язково відіграє свою роль у майбутньому. Бо й депутати Європарламенту повинні вникати в суть конкретного питання, спиратися на достовірні історичні факти, а не використовувати застарілі пропагандистські штампи тих тоталітарних сил, діяльність яких свого часу самі засуджували. Саме це й зазначено в нашому обррунтованому зверненні до них.

— Крім радівських, ви ще й маєте певні партійні обов’язки, адже перебуваєте вже 20 років членом Руху. Яка ваша думка про причини чергового розколу в цій організації? Які завдання покладаються на не так давно створений на Прикарпатті НРУ ім. В’ячеслава Чорновола, щоправда, наразі ще в статусі громадської організації?

— Основна причина ще одного поділу Руху була пов’язана з першим туром виборів президента України. Частина рухівців, у тому числі і я, вважала, що потрібно підтримати в першому турі виборів Віктора Ющенка. Друга частина — рухівці з Києва, східних і частково центральних областей — вирішила підтримати Юлію Тимошенко. На тому грунті й відбувся поділ Руху. За моєї пам’яті це було вчетверте. Політична доцільність — з одного боку, а з другого — ідеологія, на цьому ррунті й стався розкол. В українських умовах такі засади часто бувають несумісними. Поки партії не будуть ідеологічно структуризовані, доти говоритимемо про місця в парламенті, про посади і про багато інших речей, дотичних до політики, але не про саму політику. На мій погляд, ми повинні перейти на партійну основу, яка існує в європейських партіях, де немає блоків, а є ідеологія й програма. В нашій державі політичний спектр заповнений лівими, лівоцентристськими, центристськими партіями, а потужного правоцентристського об’єднання, як і потужної правої партії, немає, за аналогією з ХДС-ХСС у Німеччині чи з партією «Право і справедливість» у Польщі. Це ті консервативні партії, які сповідують національну ідеологію.
У цьому сенсі створення організації ім. В’ячеслава Чорновола в нашій області — це якраз продовження і відстоювання саме тієї ідеологічної основи Руху, яку заклав ще Чорновіл. Ми вважаємо, що в партіях єднати громадян має не так один лідер, як ідеологія, яка може згуртувати і десятки і навіть сотні тисяч людей.

— Які завдання ставить перед собою новостворена рухівська організація на Прикарпатті? Хто нині входить до оновленого Руху?

— До прикарпатського Руху входять люди, які керувалися ідеологічними міркуваннями, а не меркантильними інтересами. Серед них — Михайло Івасютин, Ігор Попович, Зіновій Фітель, багато інших. Я вважаю, що Рух повинен об’єднати тих, хто приходить в організацію, аби зробити щось добре для своєї землі. Ті цінності та політичні орієнтири, які сповідував Чорновіл, потрібно розвивати, адже на подібних до цього засадах тримається кожна європейська держава. Щодо структури самої організації, то вона залишається такою, якою була. Я думаю, що нині потрібно більше уваги приділяти низовим осередкам.

Головне наше завдання — сформувати динамічну організацію правого крила, яка б реально дбала про захист національних інтересів на території як області, так і держави. Адже члени Руху ніколи не були байдужими до політичних змін у країні. Під цим оглядом оновлений Рух буде спиратися на людей, які мають добре ім’я й за ним — багаж добрих справ. Народ чекає реальних справ.

— Здається, роздрібнені правоцентристські партії ще не готові до об’єднання...

— Таких партій справді досить багато, на превеликий жаль. Як це було не раз у нашій історії, частим партійним діленням і множенням цей правий партійний спектр нині фактично розмитий. В Україні вельми актуальним є створення потужної правої партії, яка б заповнила принаймні ту нішу, яку мав свого часу Чорновіл із Рухом.

— І наостанок. Знаю, що до вас як голови обласної ради часто звертаються люди, зокрема представники інтелігенції, духовенства з приводу пам’ятника Тарасові Шевченку в Івано-Франківську. Пропонують кожен свій варіант місця спорудження його...

— Безперечно, прикро, що в обласному центрі Прикарпаття немає достойного пам’ятника Кобзареві і що розмови з цього приводу та обіцянки міської влади рік у рік особливо загострюються у березневі Шевченківські дні. Цим справді важливим питанням має перейматися не на словах івано-франківська міська влада, це в її компетенції та відповідальності. Справді, досить балачок.
Думаю, що обласна влада у межах своїх повноважень може долучитися до справи спорудження в Івано-Франківську достойного пам’ятника Тарасові Шевченку. Зокрема коштом доброчинців, які, переконаний, у Галичині не перевелися.