На спільному засіданні депутати двох постійних комісій з участю керівництва обласної ради, як уже коротко повідомляла «Галичина» минулого тижня, одностайно ухвалили розробити і на одній з найближчих сесій розглянути середньострокову цільову програму «Сільські дороги».

- Основна проблема, яка існує сьогодні в краї, — це сільські дороги, — наголосив голова обласної ради Ігор Олійник, задаючи, по суті, своїм вступним словом тон гострій і відвертій дискусії на спільному засіданні двох депутатських комісій — з питань розвитку промисловості, будівельної індустрії, комунікацій та дорожнього господарства і з питань планування територій, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства. — На превеликий жаль, з точки зору ефективності ми втратили контроль над автомобільними дорогами і над тими коштами, які надходять до бюджету від транспортного збору.

Аргументуючи свою оцінку, голова облради звернувся до підсумків минулого року: «Ми бачимо, що бюджетних призначень було прийнято на 20 мільйонів гривень, а освоєно лише 15 мільйонів. Я не знаю, які там причини, але ті фірми, які перемогли у тендерах, не виконали своїх зобов’язань згідно з чинним законодавством. Це, на мій погляд, основна проблема. Тому що фірма, яка береться за роботу, має, і це найперший пункт, виконати свої зобов’язання згідно з умовами тендеру. А основне зобов’язання, яке визначено законом, — це виконання бюджетних призначень у повному обсязі. Вони їх не виконали. І різниця становить п’ять мільйонівѕ Що нам тепер потрібно зробити? Якщо ми знаємо, що основна проблема — це сільські дороги, то повинні обдумати, якою мала б бути цільова програма «Сільська дорога». і спільно — депутати двох комісій — напрацювати основні засади її формування, які можна було б погодити з керівництвом облдержадміністрації. Але головне — ми повинні знати мотивацію та ідеологію цього проекту»

Мало коштів — не найбільша біда

Зазвичай всі проблеми сьогодні, образно кажучи, б’ють з одного джерела — браку коштів. На ремонт доріг, передусім сільських, їх також бракує. Проте, як не парадоксально, мало коштів — це не найбільша біда, яка перешкоджає крок за кроком розвивати мережу доріг на Прикарпатті та поліпшувати їх стан з тим, щоб від села до міста чи від села до села і місцеві люди, і туристи, яких дедалі більшає, могли дістатися швидко, з комфортом та в будь-яку пору року. Ось яка картина вималювалася за тими даними і прикладами, які наводили у своїх виступах депутати
облради.

Тарас Хованець:

— Щороку на ремонт місцевих доріг витрачають немалі кошти. На 2010 рік заплановано близько 20 мільйонів гривень. і якщо розробити програму на п’ять років, то для фінансування її можна акумулювати щонайменше 100 мільйонів гривень.  А це вже великі кошти для нашої області. Нині все робиться, як на мій погляд, досить хаотично. Села, селища подають до районних рад свої пропозиції — там дорогу, там вулицю, а то й частину вулиці, які потрібно відремонтуватиѕ Але в підсумку відчутного ефекту від використання цих коштів громадськість краю не дістає. і ще. Те, що міняти щось потрібно, це 100 відсотків. Бо не може бути така статистика: у 2006 році освоєння коштів на ремонт і будівництво доріг виконано на 102 відсотки, у 2007-му — теж на 102, 2008 року — на 101, а торік — лише на 75 відсотків.

Віктор Костючик:

— З кожним роком фінансування цих робіт збільшують. Але на мене як будівельника, можливо, важливіше питання не фінансування, а те, як використовують ці кошти. Сьогодні організація, яка виграє тендер, не гарантує, на жаль, виконання робіт високоякісно і відповідно до технологічних вимог. Тож, ведучи мову про програму сільських доріг, ми передусім повинні звернути увагу на професійність виконавців. Щоб за кошти, якими володіє область, могли домогтися максимального результату.

Сергій Сендерський:

— Зараз мова йде тільки про те, як правильно використати кошти. Я вважаю, що завжди має бути хтось один, хто несе відповідальність. Якщо ми доручимо це на загал чи на райони, мені здається, зрушень не буде. Бо кожний тягнутиме в свій бік. І знову буде багато об’єктів, між якими лише розпорошимо кошти. Тому потрібно вибрати напрями — чи певний район, чи в кожному районі зробити одну-дві дороги. Але визначати це потрібно тут, а остаточне рішення, на моє переконання, мають приймати голови — обласної ради та облдержадміністрації. В іншому ж разі повториться нинішній рік — матимемо неефективне використання коштів.

Богдан Борович:

— Цілком очевидно, що неможливо розірватися і за рік зробити всі дороги. Тому маємо на обласному рівні виробити стратегію. і сказати людям правду. Що цього року можемо доброякісні дороги зробити лише там і там. А іншим селам доведеться почекати рік-два, а то й більше. Або ж виходити з ситуації в інший спосіб. Мене взагалі дуже дивує, коли наближається повінь, а місцеві жителі страйкують: не будемо робити, бо грошей нема. Сьогодні нема, але можна зробити в борг, який повернуть згодом, коли будуть кошти. Тим паче, що вода зносить дорогу у вашому селі, а не деінде. А громада нічого не зробить, хоча має чимало вільних рук і може ефективно використати їх. Тому насамперед має бути ще й ідеологічна робота національного характеру. У власній хаті маємо самі лад наводити, а не чекати, що хтось зі сторони прийде і за нас це зробить. А сільські дороги, у багатьох випадках, якраз і вимагають допомоги громади — вчасно фоси викопати, воду відвести. А ця гра «інтрижна», що якби сільський голова знайшов і кошти, і виконавців та не турбував громаду, вона нічого, крім корупції, як довела практика, не розвиває. Голова нібито для всіх добрий, але користі нема. і роздати гроші — це неефективно їх використати. Я в цьому переконаний.

Зіновій Береговський:

—  Ми маємо вести мову насамперед про під’їзди до кожного населеного пункту. В села, де живуть люди, де ще є діти, де треба і негайно вивезти хвору людину до районної лікарні, і школярів щодня підвозити до школи. Але ці дороги не повинні бути зроблені абияк. А фахово, як це бачимо на прикладі «Облавтодору». Щоб і вода була відведена, і викопані стічні канави та насипані фоси. Нехай поки що без асфальтового покриття, але дорога має бути такою, щоб за будь-якої погоди туди могли їхати автобус, легкові машини, інший транспорт.  А не як зараз, коли маємо  подекуди такі дороги, якими після дощу декілька днів практично нічим не можна проїхати. А вони ведуть до трьох-чотирьох сіл, і звідти люди виїхати не можуть ні до райцентру, ні до Івано-Франківська. Школярів нікому привезти до школиѕ Ведучи мову про програму розвитку сільських доріг, маємо подивитися і на те, як можна здешевити дорожні роботи. Бо якщо возитимемо гравій лише з Надвірнянського району, то зрозуміло, що віддалені районні шляхові ремонтно-будівельні управління (ШРБУ) на виділені їм кошти мало що зможуть зробити. Тому кожне з них має мати кар’єр на території свого району, і на це потрібно дати дозвіл. А ще маємо проаналізувати кого і як залучаємо до виконання дорожніх робіт. Бо сьогодні говоримо про те, що часто тендери виграють фірми, котрі не мають достатнього досвіду в цій справі. Я ж дуже добре знаю, що в Галицькому райШРБУ,  яке має і фахівців, і відповідні потужності та спецтехніку, люди торік працювали лише два дні на тиждень. Звичайно, своє слово тут мають сказати фахівці, але, на мій погляд, таку програму потрібно розробити на чотири-п’ять років. і при її підготовці не можемо обійтися без районів, бо не завжди досконало знаємо місцеві проблеми. А якщо почнемо їх вивчати, то, як і торік, лише через півроку вийдемо на проведення тендерів.

Насамкінець варто згадати ще один факт, який навіть не вразив, а обурив голову облради І. Олійника. Торік на Коломийщині фірми, які виграли тендери на ремонт і будівництво доріг, мали виконати робіт, згідно з бюджетними призначеннями, на 1 644 тисячі гривень. Фактично виконали на 1 053 тисячі. Решта коштів, котрі мали бути вкладені у ремонт і будівництво доріг та мостів району, а це 548 тисяч гривень, пропала. Не два-три відсотки, а майже третина загальної суми, що була виділена з обласного бюджету на місцеві шляхи сполучень.

Заручники пропозицій і тендерів

У чому причини таких парадоксів? Торік, на відміну від попередніх років, розпорядником коштів, що їх виділяють на ремонт і будівництво місцевих доріг, призначили управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації (УЖКГ). Структури, яка досі не мала досвіду менеджменту в сфері будівництва доріг. На переконання першого заступника голови обласної ради З. Береговського, це рішення «було прийнято поспішно, без конкретних перспектив і було очевидно, що успіху там не буде, в тому числі й тому, що там немає людей з відповідною фаховою підготовкою». Втім, причина не лише в цьому, а й у прийнятій практиці визначення переліку об’єктів, які слід будувати чи ремонтувати в першу чергу. Тобто, в практиці, де, як дуже точно зазначив і. Олійник, немає ідеології і мотивації, які, власне, дають відповідь, наприклад, на запитання про те, чому в 2009 році не будується дорога до Снідавки на Косівщині, куди тепер, мабуть, і трактор не доїде, і водночас витрачаються гроші на ремонт вулиць М. Грушевського в Отинії та Лесі Українки у Богородчанах.
Але в цій, як і в багатьох інших сферах, ми йдемо своїм, притаманним лише нам шляхом. Кожний сільський, селищний голова намагався «пробити» на районному рівні до титульного списку «свою» дорогу чи вулицю. Своєю чергою кожен з районів, за образним висловом С. Сендерського, «тягнув» бюджетну «ковдру» на себе.  В підсумку, як зазначив перший заступник начальника УЖКГ Валерій Ванда в своїй інформації для депутатів управління опинилось у такій ситуації:
— Якщо взяти процедуру прийняття рішень і проведення тендерів, управління житлово-комунального господарства вийшло на проведення тендерів аж 4 липня, коли був повністю готовий відповідний пакет документів. Ми добре усвідомлювали, що в області, крім «Облавтодору», мало хто може виконувати ці роботи. Тому на початку планували зробити двоступеневу процедуру торгів, аби «відсікти» ті фірми, які не мають ні техніки, ні спеціалістів, а лише стілець, ноутбук і офіс.

Але в зв’язку з тим, що терміни, образно кажучи, підтискали, управління 10 і 18 серпня провело звичайні тендери. При цьому з виставлених 16 лотів торги щодо чотирьох взагалі не відбулися. «Дотримуючись усіх процедур тендерного законодавства, ми вийшли на підписання договорів з виконавцями дорожніх робіт 10 вересня 2009 року, — зазначив  В. Ванда. — Скажіть мені, будь ласка, які дорожні роботи можна починати, входячи в осінь і зиму?».

І. Олійник  своєю чергою запитав, чи може перший заступник начальника УЖКГ навести приклад, коли обласна рада хоча б раз затримала розгляд якогось з питань стосовно ремонту і будівництва доріг, які вносила облдержадміністрація. «Сьогодні вже березень. Ми провели сесію облради. Чи хтось вносив пропозиції щодо будівництва хоча б однієї дороги, яка потребує фінансування?» — спитав Ігор Мирославович.

Водночас свою думку висловив і С. Сендерський, який очолює Службу доріг в області і є визнаним професіоналом у цій справі. На його переконання, проведення тендерних торгів з такою кількістю об’єктів, які «втиснули» у титульний список, — це нонсенс. Особливо з огляду на вкрай обмежену кількість місцевих організацій, які спроможні вести дорожні роботи та, головне, мають потужності і власні кошти. «Зазвичай це малі фірми, котрі не спроможні самостійно фінансувати об’єкти і чекають, поки надійдуть бюджетні кошти. В цій ситуації, хто б не був їх розпорядником, неодмінно потрапив би у ту ж ситуацію, що й УЖКГ», — зазначив Сергій Михайлович. А ще, на його думку, при нинішніх цінах на матеріали, пальне й інші ресурси, включати до титульного списку об’єкти з фінансуванням в обсязі 20-30 тисяч гривень — це, м’яко кажучи, неефективно витрачати кошти. «Пустити грейдер, щоб трохи щось підрівняти, — і вже маємо десять тисяч гривень. Це не робота», — переконаний С. Сендерський.

«Дорожня карта» для сільських громад

Коментар заступника голови обласної ради Остапа Дзеси:

— Дуже серйозне питання розглядалося сьогодні на засіданні двох депутатських комісій. І навіть, образно кажучи, по високій температурі дискусії ми всі відчуваємо, що воно надзвичайно актуальне.

Насамперед варто сказати, що й раніше у депутатів було розуміння значимості питання розвитку дорожнього господарства області взагалі і сільських доріг зокрема. Воно було включене і визначене як одне з пріоритетних у середньостроковій програмі соціально-економічного розвитку області на 2007—2011 роки. Відповідно до передбачених у ній заходів проводилася певна робота. Зокрема, обласна рада виділяла кошти і на придбання техніки, і на фінансування ремонтно-будівельних робіт. Але, як ми сьогодні почули, основна проблема полягала в тому, що не було системної роботи. Хто авторитетніший чи  енергійніший, «проб’є» кошти на ту чи іншу дорогу. і будували певні об’єкти, але сільські громади не бачили ні відчутних змін, ні перспективи, що дійде черга і до їхньої дороги.

Вже сам факт того, що депутати так і не почули сьогодні відповіді на запитання про те, скільки кілометрів сільських доріг та вулиць є в нашій області, — багато про що свідчить. Але гостроту проблеми відчуваємо і за чисельністю звернень сільських голів, і за частотою, з якою ці питання порушуються на сесіях місцевих рад, у роботі яких беремо участь. і ще скажу. Автоперевізники відмовляються від участі у тендерах з підвезення людей до дуже багатьох сіл. Це начебто абсурд, бо це є їхній бізнес і головна можливість заробити гроші. Та на практиці це не абсурд, бо вони на цих маршрутах не стільки зароблять, як витратять коштів на ремонт автобуса чи мікроавтобуса.

Можливостей фінансувати будівництво доріг у сільських рад практично нема. Але ми можемо надавати їм допомогу за рахунок тих коштів, які надходять від дорожнього збору, а також можна, і я думаю, саме так і робитимемо, — залучати ще й кошти Державного бюджету, інші фінансові ресурси.
Щодо цільової програми «Сільські дороги». Сьогодні це, як на моє переконання, не просто важливе, а кричуще питання для багатьох сільських громад краю, вже дістало поштовх. Далі будемо напрацьовувати проект програми — і депутатські комісії, і служби обласної державної адміністрації. Переконаний, що з ним вийдемо вже на одну з найближчих сесій. Бо це той випадок, коли не маємо права затягувати. інакше знову ввійдемо у непогодні умови восени і просто не встигнемо використати кошти, виділені передусім на нинішній рік.