Наскільки готова сільська глибинка до весняних польових робіт? Чого, можливо, бракує хліборобам, аби обсіятися й доглянути за озиминою у стислі терміни, як того вимагатиме пізня весна? Побувавши на Городенківщині, переконалися, що навіть на землях житниці краю, яка щороку сама дає третину прикарпатського короваю, готовність до веснування не є остаточною. Та річ тут не так у самих хліборобах, а в тій нездоровій обстановці, що пронизує всі сфери життя нашої держави. Про це й інше бесідуємо з начальником управління агропромислового розвитку Городенківської райдержадміністрації Василем САВІЦЬКИМ:

– Наші господарники готові до польових робіт відсотків на 90. Техніку підрихтували, насінням ранніх зернових забезпечені. Бракує лише пестицидів для догляду за озимими. Точніше, немає грошей для закупівлі тих препаратів. Багатьом не вистачає коштів і для придбання насіння соняшнику, кукурудзи, сої, цукрових буряків, які плануємо заробляти в грунт після пшениці й ячменю. і в тому полягає чільна проблема нинішнього веснування – банки наразі не кредитують аграріїв. Нам потрібно 17 млн. грн., а взяли тільки 200 тис. і то лише в одній з багатьох таких установ, які працюють у районі. Наші товаровиробники оформили документи на позики ще в січні, але в Києві, тобто в центральних офісах городенківських банківських філій, усе ще вирішують: піти й цього року назустріч хліборобам чи покинути їх напризволяще... А нам узяти гроші більше нізвідки.

– Пане Василю, як я розумію, в районі ще посіють ранні зернові, так би мовити, власним коштом.

– Звичайно, господарі зі шкіри вилізуть, але зроблять те. Дяка Богові, що ми достатньо забезпечені насінням цих культур. Адже зуміли зберегти систему насінництва зернових, створену ще за радянських часів. Тому й самі маємо це насіння, й реалізуємо його тернополянам та буковинцям. Проте хлібна основа – озимина. Щойно випаде змога вийти в поле, як необхідно буде й підживити ці посіви, і внести засоби захисту від бур’янів, шкідників та хвороб. А без вільних обігових коштів з цим не впоратися.

– Чи допустите скорочення посівів пізніх ярих, насіння яких бракує? Запитую, бо в ОДА побоюються, що в багатьох районах через те ж безгрошів’я можуть допустити зменшення прогнозованих площ ярини.

– Ні, цього ми не допустимо. Як обробляли ще за доби Союзу 44,5 тисячі гектарів землі, так і далі оброблятимемо. Практично в районі немає жодного селянського паю, що стояв би облогом. Єдині землі, які ще пустують, – це дві з половиною тисячі гектарів присадибних ділянок, господарі котрих не в змозі давати їм лад. Але й до них уже підбираються орендарі з числа наших фермерів та агрофірм. Узимку ми добре попрацювали спільно з сільськими радами над цим, знайшли спільну мову з власниками таких ділянок... Тож, сподіваємося, не тільки не скоротимо ярий клин, а й, навпаки, вже цієї весни розширимо площу «активної» ріллі ще на півтисячі гектарів. Це досить добрий результат, як на перший раз. Адже не так просто знайти орендаря на ту чи іншу присадибу, площа якої в середньому становить 60 га... Отак поступово, але неухильно дійдемо й до всіх закутків. і не заспокоїмось, доки не доможемось, аби всі товарні землі в районі рік у рік родили.

– В інших районах, аби розорати перелоги, вдалися до послуг іноземних інвесторів. А вам як вдалось обійтися без них?

– Мобілізували власні сили. Пропозицій від закордонних підприємців, які хотіли пустити корені свого бізнесу на наших землях, було чимало. Та ми спільно з керівниками району подумали, що таки ліпше відмовити їм. Бо, знаєте, чужинці є чужинцями. Як свідчить досвід інших районів, іноземні інвестори не вболівають за селян, які там живуть, колись працювали на тих землях, а тепер перебувають на заслуженому відпочинку. інвестори привозять нові технології, сучасну техніку й дають роботу лише небагатьом технічно грамотним людям. А до решти місцевих жителів їм діла немає.

Тим часом наші агрофірми, які ще не спроможні так відразу перейти на господарювання за євровзірцем, широко послуговуються робочими руками. Скажімо в ПФГ «Поточище» працює 180 чоловік. Їхня зарплата, звісно, ще не така, як хотілось би. Але робота постійна і заробіток платять регулярно. Головне – люди зайняті працею, а не пиячать. і в тому полягає, сказати б, агрополітика РДА – не лише вся продуктивна земля в районі має колоситися врожаями, а й щоб наші люди заробляли на ній собі на прожиття – не тільки власники паїв, а й представники молодших поколінь.
 

Водночас ми таки допустили на свої чорноземи одного інвестора з промовистою назвою «Агроперспектива». Це потужна фірма, проте не з закордонним капіталом, а з вітчизняним. Її діяльність на Городенківщині дає можливість нашим товаровиробникам вивчати на її прикладі новітні технології, знайомитися з останнім криком техніки світового рівня, навчатися того, як можна поліпшити працю на полях, удосконалити бізнес просто неба. і є серед наших господарів такі, що вже придбали нові трактори й агрегати і почали працювати за європейськими стандартами. А до цих першовідкривачів поступово підтягуються й інші...