Коли побачив у лікарняній палаті (точніше, він ще лежить в ізоляторі) редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва, то спершу подумав, чи не помилився. Я ж Василя добре знаю. Веселий, життєрадісний чоловік.

Про напад на редактора «Коломийського вісника», який стався ввечері 23 березня біля його будинку, ми вже повідомляли. Нагадаємо деякі подробиці. Отже, Василь Дем’янів того дня затримався на роботі. Зателефонувавши до дружини, з’ясував, що вона поїхала кудись у своїх справах, тож коли приїхав додому, йшов до магазину купити собі щось на вечерю. Повертаючись до свого будинку (до речі, надворі вже смерклося), побачив, що назустріч, можна сказати напереріз, йдуть якихось двоє чоловіків років під тридцять. Значення цьому не надав. Та коли порівнявся з ними і хотів обійти, раптом відчув сильний удар в голову. Далі удари посипалися один за одним. Василь спершу спробував боронитися, та від чергового сильного удару по голові знепритомнів.

Отямився від сильного болю в нозі. Нападники продовжували його бити по всьому тілі. І тоді він почав кликати на допомогу. «У мене склалося враження, що били так, щоб убити», — каже нині Василь Дем’янів. До речі, судячи з тілесних ушкоджень, які дістав, йому завдавали удари якимось металевим предметом.

На крики Василя з будинку вийшов один чоловік, котрий допоміг йому підвестися і зайти до квартири.

— Він був приблизно того ж віку, що й нападники, і у мене навіть виникла якась, сам тепер розумію, недоречна підозра, чи не є він із однієї компанії з нападниками і ті зможуть безперешкодно потрапити до мого помешкання і тут доб’ють мене, — розповідає Василь. — Тож коли чоловік почав казати, щоби я приліг, а він, мовляв, викличе «швидку...», то я наполіг, аби залишив мене самого...

Дем’янів спробував зупинити кров, яка текла з розбитої голови, але це не вдалося. Усвідомивши, що справи кепські, зателефонував до дружини і попросив, щоби вона негайно приїхала. Жінка взяла таксі, на якому й відвезла Василя до лікарні. Там йому зашили рану.

— Мене страшенно боліло, новокаїн ще не почав діяти, тож від болю я двічі непритомнів, — каже Василь.

При детальному обстеженні з’ясувалося, що у нього доволі серйозна черепно-мозкова травма. Тож реанімобілем вночі його перевезли до обласної клінічної лікарні в «Пасічній». Тут Дем’яніва прооперували, вставили пластинку. «Тепер мені щонайменше третя група інвалідності забезпечена», — невесело усміхається Василь. Але йому, очевидно, доведеться перенести ще одну операцію. Адже нападники ще й розтрощили йому коліно.

 І знову виникає запитання: за що так жорстоко обійшлися з людиною?
Вже відомо, що міліція (а за фактом нападу на редактора «Коломийського вісника» порушено кримінальну справу за ст. 121 ККУ — умисне тяжке тілесне ушкодження) розробляє три версії. Перша — з метою пограбування Дем’яніва, хоча в неї й самі міліціянти не вірять. Друга пов’язана з його професійною діяльністю як журналіста, а третя стосується вже давнього спору за приміщення редакції — спокусливого для багатьох двоповерхового особняка в центрі Коломиї. Звідти вже кілька років поспіль намагаються виселити журналістів.
Сам потерпілий теж більше схиляється до останніх двох версій нападу, та навіть гадки не має, хто б це міг зробити, тим більше не хоче нікого підозрювати. Власне, йому ніколи не погрожували, навіть не застерігали чогось не робити чи писати. Але про те, що напад був спланований, свідчать, зокрема, такі моменти. Коли Василь прийшов до тями під час побиття, то застеріг нападників, що він журналіст і їм доведеться серйозно відповісти за свій вчинок, то у відповідь почув приблизно такі слова: мовляв, так тобі й треба, падло. Останнє слово він чітко запам’ятав. Крім того, є дані, що зловмисники підстерігали його під будинком.

Василь Дем’янів — людина в Коломиї знана й авторитетна передусім завдяки своїй принциповій позиції, зокрема і у відстоюванні інтересів громади міста. Скажімо, в його газеті вийшло близько 40 публікацій щодо проблеми парку ім. Кирила Трельовського, розташованого на дуже привабливому місці в самому центрі Коломиї. З’ясувалося, що чомусь нікому не відома його площа і зацікавлені особи потихеньку «відщипували» собі шматочки громадської землі. Тож з ініціативи Дем’яніва члени громадської ради парку в присутності журналістів задумали провести заміри його території. У цьому мав намір взяти участь і Василь, але напередодні його побили.

Також Василь Дем’янів різко виступав проти безпідставного, на його і не тільки його думку, підвищення податку на землю для юридичних та фізичних осіб. Дем’янів також відомий і своєю громадською діяльністю, яка з певних причин особливо активізувалася останнім часом. Проте вона також у кінцевому підсумку втілювалась у газетні публікації.