Проблема епідемії ВІЛ/СНІДу продовжує залишатись актуальною в Україні та й у світі. Як не прикро, але Україна займає одне з перших місць у Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. За неофіційними даними, сьогодні в Україні ВІЛ-інфікованими є понад 1 % населення країни.

„Дуже важливими є заходи профілактики. Не варто забувати, що статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів та використовувати презервативи. Треба пам’ятати, що внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкодить здоров’ю, але і значно підвищує можливість зараження вірусом, адже, як правило, використовуються загальні голки і шприци без їхньої стерилізації. Важливим є використання стерилізованого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті під час різних маніпуляцій (манікюру, педикюру, татуювання, гоління тощо). Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при +56 С° – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Проте спирт не знищує ВІЛ”, – розповідає лікар терапевтичного відділення МКЛ №1 Аліса Гуцуляк.

За її словами, поширення ВІЛ/СНІДу криє в собі ще одну площину проблем: місце інфікованих та хворих у суспільстві. Цей вимір має два аспекти: стосунки здорових до ВІЛ-позитивних та ВІЛ позитивних до решти суспільства. Цей вимір проблеми дуже актуальний, оскільки вірус та хвороба вийшли за традиційні межі груп ризику. Зараз народжуються діти, які отримують ВІЛ від матерів.

У стосунках з хворими на СНІД та носіями ВІЛ необхідно пам’ятати про можливі ситуації небезпеки. Але в жодному разі це не може бути тотальна ізоляція хворих людей. Проте самі носії та хворі, які знають про свій стан, повинні відповідально ставитись до оточуючих і в разі шлюбу чи інших стосунків мали б повідомити про свій стан.

Кожна людина, яка була інфікована не як член групи ризику, страждає без вини. Її доля назавжди позначена цією хворобою і багато в чому позбавляє її вільного вибору, бо змушує до певної поведінки і додаткових обмежень. Тому ставлення до таких людей повинно бути люблячим і без зневаги. Необхідно боротися не з наслідками хвороби, а з причиною – невпорядкованими статевими стосунками і наркоманією.

„Дуже важливою є санітарно-освітня робота, в процесі якої слід інформувати населення про шляхи і фактори передавання інфекції. Це дотримання правил особистої гігієни, користування індивідуальними зубними щітками, лезами та іншими інструментами, що можуть бути забруднені кров’ю та іншими секретами інфікованих; заражені жінки повинні запобігати вагітності, тому що збудник передається плоду і новонародженому; викорінення наркоманії; використання шприців одноразового вживання, суворе дотримання умов стерилізації медичних інструментів, тощо”, – наголошує Аліса Гуцуляк.

Враховуючи епідеміологічну ситуацію в Україні з ВІЛ/СНІДом прийнято закон України „Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий та соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”. Це основний закон, який регулює правові засади в сфері ВІЛ-інфекції, цей закон, у відповідності до норм міжнародного права, визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки у сфері протидії хвороб, зумовлених ВІЛ, визначає право на тестування з метою виявлення ВІЛ. Знання свого ВІЛ статусу є необхідним для громадян.

У медичних закладах створені кабінети добровільного консультування та тестування, таке тестування є добровільним, анонімним та доступним.

Передтестове консультування допомагає пацієнту підвищити інформованість щодо питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та його профілактики; оцінити персональні поведінкові ризики щодо інфікування ВІЛ; ознайомитися з процедурою тестування та можливі результати тестів; прийняти рішення про проходження тестування та отримати правову інформацію.