Ще в березні Івано-Франківська обласна асоціація приватних таксистів розповсюдила відкритий лист, у якому було висловлено стурбованість тим, що парламент скасував свою постанову про проведення 30 травня чергових виборів до місцевих рад, хоч саме на цей місяць припадає закінчення повноважень депутатів та їх лідерів, обраних навесні 2006-го. «Виходить, що громадяни тепер залишаються наодинці зі своїми проблемами і турботами, оскільки чинна влада вже буде нелегітимною, щоб їх вирішувати», — резюмували автори листа.

Більше місяця законотворці не поспішали вибратися з цієї правової колізії. Нагадаємо, що 2 березня частина народних депутатів України пропонувала розглянути уточнений проект постанови № 41752 разом з окремим законом про фінансування місцевих виборів — зокрема з резервного або стабілізаційного фондів. Однак опоненти застерегли, що питання виділення коштів на ці цілі вирішує лише Держбюджет, ухвалення якого відтерміновано через політичні протистояння в сесійній залі.

На тому ж засіданні заступник голови ЦВК Андрій Магера звернув увагу на ще одну правову колізію. Конституцією передбачено обрання депутатів місцевих рад терміном на п’ять років, а сільських, селищних, міських голів — на чотири. Та оскільки норма п’яти років набула чинності якраз після виборів 2006-го, то вона не може мати зворотної дії, і тому депутатів, як і сільських, селищних та міських голів, обирали таки на чотири роки. Висновок — вибори однозначно мали б відбутися цього року.

Слушною на сесії була також пропозиція представника Асоціації міст у Верховній Раді Валерія Баранова: він переконаний, що партійна система місцевих виборів призвела до хаосу, тому варто повернутися до випробуваної життям «мажоритарки», за якою громада обирає авторитетних господарників, здатних виконувати найважливіші доручення виборців.

1 квітня Верховна Рада знову повернулася до теми місцевих виборів і ухвалила провести 12 травня парламентські слухання щодо реформування законодавства України на користь територіальних громад. Водночас до Конституційного Суду надіслано законопроект про збільшення терміну повноважень місцевих рад, зокрема сільських, селищних і міських голів, до п’яти років. При цьому в перехідних положеннях закону пропонується закріпити, що «повноваження місцевих рад і сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових виборах 26 березня 2006 року або на позачергових — у період між 26 березня 2006 і 27 березня 2011-го, закінчуються в  день відкриття першої сесії відповідної місцевої ради, обраної на виборах 27 березня 2011 року». На цій даті, до речі, ще раніше наполягав голова парламенту В. Литвин зі своєю фракцією.
Що думають з цього приводу безпосередні керівники органів місцевого самоврядування, пропонуємо вашій увазі.

Зіновій БЕРЕГОВСЬКИЙ, перший заступник голови обласної ради:

— Справді, 11 травня спливає чотирирічний термін з дня набуття на організаційній сесії повноважень депутатів обласної ради та обрання її керівництва. Принаймні ми ще встигнемо затвердити обласний бюджет, програму соціально-економічного та культурного розвитку на 2010 рік, що досі стримувала відсутність головного фінансового документа країни. Адже Кабінет Міністрів пообіцяв подати його на затвердження у найближчі дні.
Не думаю, що наступні наші рішення опротестує прокуратура області. Хоча б тому, що Верховна Рада не спромоглася вчасно усунути суперечливу правову колізію. Є надія, що це їй вдасться на вересневій сесії, до порядку денного якої внесено розгляд законопроекту щодо збільшення терміну повноважень місцевих рад.

Актуальною залишається не лише дата виборів до місцевих рад. А за якою системою їх проводити? Мажоритарна система в класичному вигляді — це вчорашній день, тому, на мою думку, в селі, селищі, місті долю місцевого самоврядування логічно визначати все-таки за пропорційною системою, проте обов’язково за відкритими списками. Таким же чином мають обирати депутатів обласної ради, і тоді не буде, як це є сьогодні, — що окремі райони не мають жодного у ній представника, бо дехто проживає і працює навіть за межами області. Депутат має бути від округу і повинен працювати для округу. Зрозуміло, що прийняття відповідного закону має відбуватися разом із визначенням дати чергових місцевих  виборів.

Віктор АНУШКЕВИЧУС, міський голова Івано-Франківська:

— Вирішення поточних питань життєдіяльності громади, звичайно, не можуть чекати виборів, тому я скликатиму сесії міської ради і після 23 квітня, коли умовно закінчаться мої повноваження. Що ж до легітимності прийнятих нами рішень, то вони цілком відповідатимуть чинному законодавству. Адже згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження депутата починаються з моменту офіційного оголошення підсумків виборів територіальною виборчою комісією і «закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, окрім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевих рад або ради, до складу якої його обрано». Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 49 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Для нашої міської ради важливіше інше — щоб депутати всіх фракцій бодай на фініші своєї каденції попрацювали конструктивно, не заполітизовуючи прийняття конче потрібних рішень. Місто, приміром, не маючи досі бюджету, не може здійснювати видатків, у тому числі й на капітальний ремонт доріг. Блокує проплату на ці потреби казначейство. і депутати туди ж: їм не подобається інвестор, якого запропонував я і який готовий вкласти в наші дороги 30 млн. гривень за умови, що кошти йому повертатимемо протягом трьох років і безвідсотково. До речі, ця фірма після липневого паводку 2008 року відновлювала дорожнє покриття у Вовчинці і зробила це доброякісно. Однак фракція БЮТ, пропонуючи альтернативний проект рішення, штовхає місто на затягування ремонтних робіт. На першому пленарному засіданні 49-ї сесії ради ми так і не дійшли до порозуміння з приводу затвердження договору з потенційним інвестором.

Ці та інші прикрі факти переконують, що необхідно повертатися до «мажоритарки». Незаполітизований депутат, депутат-господарник, кандидатуру якого висуває трудовий котектив чи громада мікрорайону, працюватиме так, як йому накажуть виборці, а не партія. Найкраще підтвердження цього — досвід роботи депутатів попередніх скликань.