Продовжуємо наші діалоги з уже знаним читачами нашої газети краєзнавцем із Городенки Володимиром НИКИФОРУКОМ – засновником і редактором літературно-краєзнавчого альманаху «Ямгорів», який виходить з 1989 р. Як метафізик він також досліджує невидимі впливи на долі видатних особистостей та на знакові події в житті народів і держав. Якщо перечитати попередні інтерв’ю з ним у «Галичині» за 29 серпня і 23 листопада 2006 року, 1 лютого та 12 квітня 2007 р., 19 квітня 2008-го, то можна переконатись у незаперечній достовірності суджень, висновків та припущень цього дослідника такої неофіційної науки, як нумерологія. Тема ж нинішньої бесіди стосується об’єктивної закономірності результатів недавніх президентських виборів в Україні. Проте йдеться в ній не тільки про це...

– Пане Володимире, ще Піфагор казав, що цифрами можна висловити все. Але відтоді минуло стільки часу й так змінився світ, що якось не віриться, ніби наше життя, яке радше нагадує броунівський рух, і тепер, за доби комп’ютерних технологій, підпорядковується тим давнім знакам і символам.

– Твердження Піфагора, як і його учнів, котрі пізніше говорили, що державами та світом керують не імператори чи інші володарі, а знаки й символи, досі актуальні. Цифри – це один із видів системи знакового письма. Нині нікого не дивують, скажімо, цифрові телекамери, фотоапарати й інші носії цифрової інформації. Тому й тепер нумерологія не втратила своєї первинної значимості. Приміром, я можу легко довести, що період перед виборами-2010, особливо між їхнім першим і другим турами, Україна прожила під знаком числа «17». Принаймні його містична символіка пояснює ті чи інші перипетії політичних подій тих місяців.

– Це тому, що вибори було призначено саме на 17 січня?

– Не тільки. Якщо пригадуєте, до виборчих бюлетенів під час першого туру голосування прізвище нинішнього Президента було занесено теж під номером «17». Думаєте, випадково так склалося? А першу ознаку того, що саме Вікторові Януковичу судилося стати до державного керма, подарувало 17 грудня. Мабуть, читачі пам’ятають, що того дня він, тоді ще кандидат на посаду гаранта, відвідав Івано-Франківськ і проводив передвиборні зустрічі на Прикарпатті. Але мало хто знає про оказію, що сталася тоді.
історія така. Коли В. Янукович та особи, котрі його супроводжували, наближались до пам’ятника Іванові Франку в обласному центрі, щоби покласти квіти, вони мовби пересіклися з колоною по-святковому вбраних прикарпатських міліціонерів, які простували до приміщення обласного муздрамтеатру – в області саме відзначали професійне свято українських правоохоронців. «У жодному регіоні мене ще так не зустрічали, як в Івано-Франківську, – міліцейським парадом», – пожартував Віктор Федорович, як розповідали потім очевидці.

Навряд чи хтось вловив тоді символічний підтекст того випадку. Але для знавців ролі й місця невидимих впливів у житті людей і країн пророчий символізм ситуації проявився з усією очевидністю.

– По-моєму, стався лише збіг навіть не особливих чимось подій.

– Не все так просто. Відповідно до канонів нумерології, то була мовби метафізична передумова перемоги В. Януковича 17 січня. Якби така зустріч сталася деінде, можна було б і не звертати на те уваги. Але ж відаємо з української минувшини, що нерідко події на Прикарпатті чи в самому Станіславі–Івано-Франківську слугували доленосними для
всієї України. Згадаймо хоч би День злуки, який було започатковано саме в Станиславові. В нашому ж місті було свого часу засновано культурно-наукове товариство «Рух», яке саме 1989 року започаткувало громадянський спротив тодішній системі. До речі, «89» дає в сумі теж «17», яке ознаменувало тоді початок руйнації СРСР. Додам лише, що в кожному столітті є по три такі символічні роки, сума останніх двох цифр яких дає це число, – у XX це були: 1917-й, 1989-й та 1998-й.

Словом, Галичина для України —  це сакральна територія. І, схоже, наша область – то її своєрідне осердя. Якщо ж дещо заглибитися в цю тему, то ще кілька десятиліть тому письменник Степан Пушик виводив назву Галича, а відтак і Галичини від галиці-змії. Та якщо галиця – вона, то чому Галич – він? Річ у тім, що в українських казках і легендах постійно йде мова не стільки про галиць, тобто про змій у жіночому роді, скільки про зміїв у чоловічому роді та про драконів. З давніх-давен у культурі більшості народів з символом дракона пов’язували здатність домінувати над чотирма стихіями: адже той звір і ходить – земля, і плаває – вода, й літає – повітря, і дихає вогнем.
Край з такою багатозначною назвою чи та або інша місцевість у ньому, як, скажімо, Покуття – чільний, святий кут у хаті, – мають метафізичну значущість для буття країни. До того ж саме в нашому регіоні відкрили останніми роками ряд ще язичницьких камінних святилищ, що мовби підкреслює роль Прикарпаття в Україні, образно кажучи, як своєрідного вівтаря у храмі. Зрештою, навіть конфігурація івано-Франківської області на мапі нагадує формою обриси на ній самої нашої держави.

– Що ж означає число «17» у нумерології ?

– Про нього ми вже частково говорили в попередніх публікаціях. Східні езотеричні школи вважали «17»-ку ще лиховіснішою, ніж у Європі та в Америці вважають чортову дюжину. Бо складається воно з 10 і 7 – відповідно чисел людини в ієрархії Творця і Божої гармонії. Але попереду – суто людське число, а  не Божественне. Тоді як, скажімо, його антипод – число 71. 1971-го, приміром, уперше прозвучала пісня «Червона рута», і це мовби сколихнуло тодішню імперію, що панувала на наших землях. 
А взагалі, нумерологічно «17» – це, по суті, «вісімка» (1 + 7), тобто число переходу, перетікання з матеріального в духовне і навпаки, або ж число перемін, яке руйнує усталений лад, гармонію. Недарма в китайців існувала приказка: Боронь вас Боже жити в період перемін. Великі потрясіння в історії людства відбувалися саме начебто під числом «17». Згадаймо лише 1917 рік, революцію в Росії, яка змінила суспільний лад у колишній царській Росії, призвела до хаосу в країні, громадянської війни – а що в Україні творилося, переповідати не будемо.

В історії України «17»-ка в деструктивному сенсі фігурує доволі часто. Приміром, 17 березня 1939 року угорські фашисти напали на Карпатську Січ й окупували Закарпаття. Затим не забарився й «золотий вересень» – саме 17-го числа першого місяця осені згаданого року Червона армія розпочала окупацію Західної України.

– Судячи з усього, не так  «17»-ка, як число «8», котре є сумою її цифр, слугує символом дестабілізації?

– Безумовно, і це добре видно на такому прикладі. Народний рух України було засновано 8–9 вересня  1989 р. Спочатку це була монолітна сила, потім НРУ розколовся на дві політичні течії – НРУ й УНП, які мали об’єднатись у вересні 2006-го (сума цифр теж дорівнює «восьми»), тобто знову ж таки, через 17 років від заснування. Проте сторони не домовилися. Нині обидві сили фактично втратили політичний вплив на суспільство.

– Чого ж чекати Україні від переможця президентських перегонів, чию вікторію теж ознаменувала «17»-ка–«вісімка»?

– У тім і річ, що у випадку з обранням В. Януковича маємо не одну «17»-ку – їх, як ми констатували на початку цієї розмови, аж три. А це, по суті, три «8»-ки, що в сумі дають «24» – число України, яке символізує Божественну гармонію. Саме під цим цифровим знаком народилася Україна 24 серпня 1991 року. А ще зверніть увагу й на такий збіг, хоча це теж не випадково: 17 січня В. Янукович здобув лише, так би мовити, першу перемогу, тоді як остаточна вікторія випала йому на 7 лютого. В сумі числа цих дат дають ту саму «24»-ку. Сподіватимемось, що це засвідчує позитивні перспективи для держави.