15 квітня відзначив своє професійне свято міліцейський підрозділ, робота якого, без перебільшення, є визначальною у діяльності міліції загалом. Йдеться про карний розшук. А наступна розповідь – про УКР УМВС України в Івано-Франківській області. Колектив цього управління – доволі молодий за віком. І хоча у багатьох управлінців поки що невеликий досвід роботи в цьому провідному підрозділі міліції, вони компенсують його наполегливістю й бажанням працювати, щоденно навчаючись на конкретних випадках, часто неординарних. А це – головне для успішної служби, вважає заступник начальника УКР УМВС Андрій Гошовський.

Андрій Йосипович працює на цій відповідальній посаді з листопада 2008 року. Днями йому виповнилося тридцять. Тож сам із цієї молодої когорти карного розшуку. Уродженець села Гузіїва Долинського району, він спочатку здобув спеціальність автомеханіка у Стрийському вищому професійному училищі, а потім вступив до Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ. Юнак зі шкільної лави мріяв стати офіцером міліції. А ще свою вагому лепту в професійний вибір хлопця вніс його дядько Іван Гошовський, який тривалий час працював у прикарпатській міліції.

Закінчивши філію з відзнакою, п’ять років працював в оперативній службі. А потім перейшов в управління боротьби з організованою злочинністю. Спеціалізувався на викритті крадіїв автомобілів. Разом із колегами задокументував дві організовані групи. А потім ініціативного, енергійного оперативника помітили в керівництві УМВС й запропонували посаду заступника начальника управління карного розшуку. На початках молодому керівникові було складно. Але він дуже старався, бо не хотів підводити людей, які довірили йому цю важливу ділянку роботи.

«За останній рік ми затримали низку серйозних злодійських груп і збили вал угонів, квартирних крадіжок, – розповів Андрій Гошовський. – Сильно вдарили їм по кишені, бо дуже багато грошей іде на адвокатів. Тож цей злочинний «бізнес» стає невигідним. Переважно, якщо є серія крадіжок, то рано чи пізно розкриємо. Злодій, яким би не був хитрим і винахідливим, мусить помилитися. Скажімо, є такий рецидивіст П. з приміського села Крихівців: які тільки комбінації він не робив, навіть перебрався в іншу область, а все одно попався. Або затримали івано-франківця С., коли він переганяв викрадену машину. У цього чоловіка важка стадія цукрового діабету, пальці на ногах повідрізали, а ніяк не може угомонитися. Неодноразово судимий, у тому числі за розбійний напад. Їхав попереду своїм автомобілем, перевіряв, чи є на трасі працівники міліції й попереджав спільників, які переганяли крадене авто. Але ми так усе грамотно обставили, що він і не зрозумів, на чому проколовся».

Заступник начальника управління карного розшуку додає, що за кожною з цих справ – не один день, а іноді й місяці напруженої роботи. І постійний ризик, бо оперативники мають справу з небезпечним противником. Скажімо, про один із робочих випадків Андрієві Йосиповичу нагадує шрам на руці. Разом із колегами з міськвідділу працівники карного розшуку затримали в Івано-Франківську групу «домушників», які вчинили не один десяток квартирних крадіжок. Оперативники заблокували автомобіль зі злочинцями, які щойно обікрали помешкання. Заскочені зненацька злодії пішли напролом. Спрямували своє авто на працівників міліції, вчинили шалений опір. Після цього кілька офіцерів опинилися на «лікарняному», але зухвальців таки затримали. Зараз у суді розглядається кримінальна справа, в якій зграя проходить як організована спільнота.

Або взяти випадок із лідером калуської групи Ф., який, будучи затриманим, у міському відділі міліції відштовхнув слідчого та оперативного працівника й вискочив з третього поверху. Що дивно, навіть не поламався. Працівники міліції схопили його через кілька годин. «Це дуже хитра і зухвала людина, злодій, який нічим не гребує, – продовжує Андрій Гошовський. – Якщо крадій зловживає наркотичними засобами, то це вже пропаща особа, навіть для своїх спільників. Такі намагаються приховати від них здобич. Знайшов гроші і – в шкарпетку. Скільки раз бувало: затримуємо групу, починаємо «розкручувати», встановлюємо й що звідки вкрадено. І злодії, ознайомлюючись з матеріалами справи, нерідко роблять круглі очі: та там, крім кількох каблучок, грошей не було!

У січні затримали в Тисмениці злодійську групу, яка обкрадала новобудови на території нашої області. Робили обшук в одного зі злодіїв у Закарпатській області. Його батько працює заступником начальника районної Державтоінспекції. Будинок – немов фортеця, все з каменю, ковані решітки. Вдома – молода жінка, маленька дитина – є що втрачати. Не можу збагнути, що його приваблювало в тих крадіжках?»

Андрій Гошовський закінчив міліцейський вуз дев’ять років тому. З його випуску, а це – 180 чоловік, на міліцейській службі сьогодні залишилося небагато. «Між навчанням і оперативною роботою – величезна різниця, – каже співрозмовник. – Це як небо і земля. Навчання потрібно для того, щоб вивчити законодавчу базу, а життя постійно ставить перед нами завдання, котрі потрібно вирішувати. Ми ж повинні бути на крок попереду від злочинців. Я стараюся пояснити молодим колегам, яких помилок слід уникати. З начальником управління Ігорем Васильовичем Баб’юком підібрали молодий колектив майнового відділу. Карний розшук – як одна сім’я: має свої традиції, правила, порядки, напрацьовані впродовж багатьох років».

Для майора міліції Гошовського квітень – місяць особливий, особливо цьогорічний. Крім того, що святкує свій день народження й річницю карного розшуку, в переддень професійного свята в нього народився син. Молода сім’я вже знає, як його назвати – Максимом. Старшому сину Павлику – 2 роки і сім місяців. «У моєї мами було семеро братів і сестер, – каже щасливий молодий батько – Вона мені завжди каже: якщо прогодуєш одного, то прогодуєш і другого, і третього. Буду старатися їх виховати, дати дорогу в життя. Але наразі розумію, що замало приділяю часу сім’ї. Бо така вже в мене робота...»