У 15-му числі «ГК» вміщено дві доволі суперечливі публікації. Перша - давно потрібна й очікувана стаття архітектора Зіновія Соколовського про руйнацію нашого старовинного і прекрасного міста недоречними та обскурними гігантськими спорудами; друга - невідомо чия замітка (припускаю, що п. Криницького) під рубрикою «Проект» «Буде лемківська церква», де безапеляційно стверджується, що у сквері біля Народного дому «Княгинин» (чомусь адреса - вул. Галицька, 38а) «виросте новий храм - дерев'яний, стрункий, елегантний, в традиційному лемківському стилі», який «стане водночас і пам'ятним знаком». Замітка оздоблена малюнком майбутньої церкви і банківськими реквізитами релігійної громади св. апостолів Кирила і Методія УГКЦ м. Івано-Франківська для збору коштів-пожертвувань на будівництво храму.

Загалом все звучить досить солідно й переконливо. Але закрадається сумнів: як узгодити ці дві публікації? Як впишеться у дизайн міста, збудованого за принципом ідеальних міст епохи Відродження з ренесансною геометричною схемою, церква, яка більше пасувала б до пейзажу гірського села. До того ж автор щось дуже суб'єктивно розпоряджається міською територією. Адже майже поряд, десь за 300 м, є чудовий греко-католицький княгининський храм, на такій же відстані праворуч - у сквері Воїнів-інтернаціоналістів - каплиця-церковця святого Юрія Побідоносця (до речі, серед цих воїнів було чимало й лемківських хлопців). То чи є сенс нового будівництва? А якщо і є, то поряд треба будувати василіанську церкву надсянців, відтак - бойківську, можуть вимагати нового храму холмщаки та й багато інших етнічних переселенських громад. Бо чим кращі лемки від усіх 700 тисяч примусово переселених з Польщі? Зрештою, для збереження мистецьких сакральних пам'яток, зокрема церков етнічних груп, у Крилосі є чудовий заповідник.

Але існує ще один вагомий аргумент: документ обласної держадміністрації з 2005 року, прийнятий з нагоди 60-річчя депортації українців з Польщі, про встановлення у княгининському сквері на місці майбутнього пам'ятника пам'ятного каменя. Камінь цей тоді встановлювали й освячували в присутності представників влади, численної громади надсянців, лемків і бойків. А перед цим відповідна служба здійснила розпланування скверу з прив'язкою саме пам'ятника, а не споруди, яка фактично ліквідує невеличкий зелений оазис. Відтоді всі спроби спорудження пам'ятника натикалися на брак коштів, зазначених у кошторисі. Наближається вже 65-та річниця сумної дати - і ось новина: замість пам'ятника-символа буде лемківська церква. Хто це вирішив і на якому рівні? Чому втратив силу підпис губернатора М. Вишиванюка з 2005 року? Хто у нас взагалі дбає про забудову обласного центру - архітектори чи дилетант, якого може переконати будь-який неук?

Галицький кореспондент