Однак, вже саме її скликання на суботу викликає чимало запитань. Як правило, наша обласна рада (ОР) в питаннях національної ваги діє скоординовано разом із радами інших західних областей, в першу чергу Львівською та Тернопільською ОР. Але, якщо в Тернополі сесія відбулася у четвер, у Львові – в п'ятницю, а Рівненська ОР дане питання розглядатиме в понеділок, то в нас із дивних причин сесію вирішили скликати на суботу. Відповідно, існувала значна можливість того, що у вихідний день депутати можуть просто не зібрати кворум, необхідний для відкриття сесії. Втім, якщо призначення сесії на суботній ранок ще можна було пояснити певними технічними нюансами та елементарним браком часу, то подальшу відсутність у залі більше половини депутатів обласної ради випадковим збігом обставин назвати доволі важко. Ну не можуть, на моє глибоке переконання, в один день раптово захворіти чи роз'їхатись по відрядженнях 65 із 120 народних обранців!!!

    Ще  зранку у напівпорожньому холі перед  сесійною залою депутати, які з'явилися, розгублено поглядали один на одного, обговорюючи перспективи відкриття сесії та дещо несміливо розповідаючи про тиск, який напередодні чинився на народних обранців.

    Найбільш  невигідним проведення сесії було для  влади. Відповідно, коли оголосили про відсутність кворуму, стало зрозуміло, що у сутичці між адмінресурсом та депутатами, перемогу впевнено здобув адмінресурс.

    Ті, хто без наявності об'єктивних причин зігнуровали сесію, показали своє справжнє обличчя. Депутатське крісло для них не засіб для відстоювання інтересів та позиції народу, а в першу чершу – можливість лобіювання своїх інтересів. Вони не є послідовними у переконаннях, не мають свого власного «я», а керуються виключно власним «его», тримаючись з усієї сили за посади та оберігаючи свій бізнес. Назвемо їх фарбованими лисами, заручниками політичної кон'юктури.

    Таких фарбованих лисів виявилося достатньо  в кожній, за винятком «Національного вибору», фракції. Так, на засіданні  були відсутні 30 членів фракції «Наша  Україна», 27 представників БЮТ, 7 – УНП. У повному складі (5) була відсутня фракція Михайла Вишиванюка «Національний вибір». Щоправда, сам Михайло Васильович на відкриття засідання з'явився, але після оголошення про відсутність кворуму швидко залишив сесійну залу. Закономірною на цьому фоні виглядала й відсутність депутатів-заступників – Бруса та Струтинського (суботник організовували).

    Неспроможність  депутатів забезпечити кворум свідчить про те, що все ще чинна коаліція більше не контролює ситуацію у обласній раді. Натомість формується технічна більшість на індивідуальній основі, управляти якою буде особисто Михайло Вишиванюк. До такої більшості увійдуть як переважна кількість депутатів, що не з'явилася сьогодні на засідання, так і окремі з тих, хто в силу різних добровільних чи примусових обставин таки прийшов. Перші результати багатопартійної команди Вишиванюка вже дають свої результати. Необхідно лише все завершити. Переможців ж, як відомо, не судять…

    Мабуть  розуміючи ситуацію в якій опинилися, депутати Консолідовано критикували та вимагали опублікувати прізвища тих, хто зрадив і не прийшов на засідання. Після двох невдалих спроб зібрати кворум у суботу, народні обранці відхилили пропозицію спробувати зібратися в неділю. Основним противником недільного засідання був Остап Дзеса. Договорилися до того, що Олександр Сич запропонував навіть саморозпустити обласну раду, оскільки вона недієздатна. Добре було б якби він вніс в понеділок від фракції «Національний вибір» проект рішення про розпуск. Таке рішення все одно б не знайшло підтримки, але додало б «Свободі» додаткових балів. Врешті-решт вирішили зробити ще один підхід в понеділок, напередодні запланованого від'їзду в Київ під стіни Верховної Ради. Щоправда, якщо звернення не буде прийняте, то в столицю їхати буде мабуть встидно.

    Можливість  кворуму в понеділок також  є не надто великою. Можуть з'явитися  непередбачувані обставини у  вигляді термінових нарад, відряджень, раптових перевірок, хвороб… 

    У перерві між зборами депутатів  відбулося віче «Державній зраді  – НІ». Депутати хотіли знову «повести народ». От тільки народ не пішов… чи то ба, депутати не зійшлися… Примітно, що на віче за наявності величезної кількості партійних прапорів практично не було національних стягів. Виникає запитання: кого рятуємо, чиї інтереси захищаємо – Української держави чи ім'я та репутацію власної політичної партії???  

    Спостерігаючи за перебігом цього «фарсу», можна зробити ще кілька цікавих висновків. Найперше слова Юрія Романюка «А що я можу зробити… В нас як у всіх…». Присутність менше третини депутатів означає остаточну втрату контролю над фракцією. Не справила враження на депутатів й присутність в залі екс-губернатора Миколи Палійчука та зятя Зіновія Шкутяка Олега Коржака. Слід відзначити й відсутність начальника управління культури Володимира Федорака, який організовував фестиваль в Космачі, та керівника Державної екологічної інспекції в області Ігоря Яківчука, який подейкують готується перескочити в крісло керівника Державного управління екології та природних ресурсів в області. Не слід також забувати про призначення головами РДА Петра Шкутяка та Юрія Бодоряка, які через потенційну ескалацію конфлікту з Вишиванюком можуть і не відбутися. Отож, хоч «Наша Україна» і була модератором акції, але особливої настирливості не проявляла, залишаючи поле для маневру в майбутньому.

    Загалом спектакль вдався. Розподілені ролі зіграли вдало. Влада виросла  в очах Президента. Михайло Вишиванюк, на відміну від губернаторів-регіоналів зі Львова та Тернополя керує ситуацією в області.

    Політичне життя цього тижня за характером свого протікання взагалі видалось схожим на яскраве театралізоване дійство. Причому бажаючих зіграти свою роль у п’єсі було багато, а кожен актор претендував на роль головного героя… Благо, політична ситуація як в області, так і у державі в цілому цьому лише сприяє. Справжні похорони українофобії влаштувала «Свобода». Якщо б за організацію масових заходів давали «Оскара», то головний режисер цієї акції Руслан Марцінків міг б з впевненістю розраховувати на головну нагороду. Тут було все: і домовина, і оркестр, який грав похоронний марш, і монументи вождів комунізму… Наступного дня дійство «Я проти пам’ятника Сталіну» глядачам презентувала ГО «Нова Країна». І хоча тема правильна й важлива, однак організаторам разом із трупою більш доцільно було б поїхати на гастролі. В першу чергу у Запоріжжя й інші населені пункти південно-східної України, адже місцевим глядачам встановлення пам'яток комунізму та його вождів принаймні найближчим часом не загрожує. Однак, в будь-якому випадку реакція на відверто антиукраїнські дії нової владної команди, що прийшла до управління державою, є необхідною та надзвичайно важливою. Більше того, судячи з тенденцій, можна прогнозувати, що акції такого або подібного характеру будуть відбуватися й надалі і у більших масштабах. Головне, щоб це були не поодинокі заходи, а послідовна, систематична й скоординована спільна діяльність свідомих сил у відстоюванні національних інтересів Української держави.

    Однак, як і у «медалі є дві сторони», так і дії державної влади  певною мірою є вигідними для  політичних сил, що не входять в коаліцію…  Можна не лише висловити свою позицію, але й систематично піаритися  та добавляти додаткові електоральні симпатії перед майбутніми виборами. Окрім того, політичні сили, які не матимуть особливо чим похвалитися на місцевому рівні, намагатимуться будувати свої електоральні кампанії на максимальному протиставленні себе новій владі.

    Не  оминув можливості завдати ще одного удару по міській владі Руслан Коцаба. Наклейки на зупинках та фарба на дорозі – все, що потрібно для того, щоб нагадати меру про європейські дороги. «Який мер, такі й дороги» – лейтмотив очільника «Пори».

    Порадував красномовністю й заступник голови обласної організації Партії Регіонів Богдан Федьків. Він не лише присягався в підтримці В. Януковича, але й не упустив можливості розкритикувати міську владу та деякі кадрові призначені в апараті ОДА. Позицію пана Федьківа можна зрозуміти. Місцевих регіоналів мучить жага довгоочікуваної влади. Представники цієї політичної сили, незважаючи на прихід Партії Регіонів до влади в країні, не отримали переважну більшість керівних посад в області. Саме цим можна пояснити невдоволення регіоналів. Критика кадрових призначень схоже таки дає своє, адже ходять чутки, що Богдан Фетьків незабаром має очолити Головне управління правової роботи та внутрішньої політики ОДА. Можна припустити, що оскільки пан Богдан в юриспруденції «ні бум-бум», то тепер управління, завданням якого є правове обслуговування ОДА, а внутрішня політика добавлена туди лише задля забезпечення необхідної (для управління) кількості штату, буде займатися правовим забезпеченням «регіональної» політики.

      Схоже, що в найближчому майбутньому головним для обласної організації Партії Регіонів стане боротьба не за посади, а за збережння власного рейтингу. Після продовження терміну перебування Чорноморського флоту на території України кількість прихильників цієї політичної сили може суттєво зменшитися й звітувати прийдеться не про суттєве збільшення членів партії, а про масовість їх виходу. Не варто із зрозумілих причин найближчим часом очікувати й на візит Президента в область. Необхідно дочекатися, щоб вляглися емоції та й їхати прийдеться не із пустими руками, а з конкретним, корисним для розвитку області напрацюванням. А зараз його тут «ДУЖЕ чекають»!!! 

 

Ігор  ДЕБЕНКО, політолог