Івано-Франківська обласна адміністрація заходилася рятувати збанкрутілий цукровий завод у Городенці від порізки на металобрухт й відроджувати цукрову галузь на Прикарпатті. Місія можлива?

Городенківський цукровий завод створений ще у 30-х роках XX століття, коли на Покутті селяни засіювали до п'яти тисяч гектарів цукровим буряком. Завод забезпечував цукром не тільки нинішню Івано-Франківську, а й сусідні Чернівецьку та Тернопільську області.

Коли два роки тому завод зупинився, дві тисячі працівників втратили роботу, а посіви цукрового буряка скоротилися в сотні разів. Ті ж нечисленні господарі, які продовжували вирощувати буряк, змушені возити урожай на переробку до Чорткова на Тернопільщині.

Настане солодке життя?

За роки незалежності застарілий завод неодноразово переходив з рук в руки. Виробництво скорочувалося, борги наростали, невідворотно наближалося банкрутство. Інвесторів напівмертве підприємство не приваблювало. Щоб підняти завод, знадобилося б кілька мільйонів гривень. Тому останніми роками власники підприємства не були зацікавлені у відновленні цукрового виробництва. Навпаки, події на заводі свідчили хіба про наміри заробити на його порізці. Обласні чиновники тільки розводили руками: для підтримки сільського господарства потрібна держана дотація, а її - катма. А для Городенківського заводу зокрема потрібно знайти інвестора, який би викупив завод в незацікавлених у виробництві цукру власників. Але ціна, яку встановили на актив, відлякувала потенційних покупців. На початку 2010 року називали цифру 27 мільйонів гривень.

Попри всі невтішні прогнози щодо долі цукроварні, інвестор таки знайшовся. 21 квітня у Городенці під час семінару-наради «Вирощування цукрових буряків у Городенківському районі" заступник голови обласної адміністрації представив присутнім голову наглядової ради агрохолдингу «Мрія» Івана Гуту, який пообіцяв відновити цукрову галузь на Прикарпатті. Серед основних завдань, які погодився виконати інвестор, - викупити цукровий завод і запустити його через декілька місяців.

«Перша мета, яку я перед собою ставлю, - показати світло в кінці тунелю. Криза кризою, але сільське господарство - серйозна галузь», - сказав Іван Гута. Серйозність своїх намірів підтвердив фактами зі своєї біографії. Починав сільськогосподарську діяльність з голови сільради, потім був заступником голови колгоспу, відтак і головою. У 1992 році разом із дружиною розпочав фермерську діяльність на 50 га землі. Через декілька років сімейний бізнес переріс у найбільший на Західній Україні агрохолдинг "Мрія", який обробляє понад 150 тис. га землі. До речі, за рейтингом журналу "Кореспондент", у 2009 році Іван Гута зайняв 28 місце серед найбагатших людей України, розташувавшись відразу за братами Григорієм та Ігорем Суркісами. За рейтингом журналу «Фокус», у 2010 році Іван Гута піднявся до 21 сходинки. Його статки експерти видання оцінили в 482 млн. дол. До речі, у листопаді 2009 року Президент Віктор Ющенко нагородив мультимільйонера званням Герой України.

За словами Івана Гути, агрофірма "Мрія" планує викупити Городенківський цукровий завод і запустити його до 1 вересня 2010 року. Вже почалася підготовка сировинної бази. Цього року на Городенківщині аграрії планують засіяти 3 тис. га цукрового буряка. А для заохочення ґаздів створена громадська організація "Івано-Франківська обласна асоціація цукровиробників", яку й очолив виходець з Тернопільщини Іван Гута.

Члени Асоціації, переважно керівники агропромислових підприємств, отримали право на щорічну квоту з постачання цукрового буряка на завод. "Максимальна переробна потужність заводу 250 тисяч тонн цукрового буряка. 50 тисяч буде прийнято від населення, 100 тисяч тонн виростить сама фірма, а 100 тисяч повинні здати члени Асоціації", - сказав Гута. У свою чергу, для власника цукроварні створення Асоціації є гарантією постійної поставки на завод сировини. У населення завод прийматиме буряк за договірною ціною: "Домовимося, скільки кілограмів цукру люди будуть отримувати. Є два моменти, які впливають на вартість цукрового буряка. Перше - це ціна на газ (головна складова собівартості цукру - 70-80%). Друге - ми не знаємо, які будуть ціни на цукор восени", - пояснює аграрій.

«Підготовка до посіву цукрового буряка на наступний рік почнеться одразу, як ми закінчимо посів буряка цього року», - наголосив Гута. Щодо реконструкції заводу, то за найближчих три роки інвестор планує серйозний ремонт та модернізацію виробництва. Єдине, про що відмовився розповісти Гута, - якими ж методами він збирається домовлятися з нинішніми власниками заводу.

Хроніка банкрутства

Фінансово-господарська історія городенківської цукроварні заплутана й драматична. Вперше завод приватизували 1996 року шляхом акціонування. Контрольний пакет акцій у ВАТ «Городенківський цукровий завод» отримала виробничо-комерційна фірма "Кварта", яка за кілька років встигла «наґаздувати» багатомільйонні борги і перед постачальниками сировини, і перед покупцями цукру. У 2000 році, за зверненням одного з найбільших кредиторів фірми "Аверс-93", ухвалою обласного арбітражного суду порушено справу про банкрутство ВАТ за неспроможність погасити заборгованість у сумі більше 4,6 млн. грн. На той час управління державними корпоративними правами товариства (держава контролювала 25% статутного фонду) здійснювала обласна державна адміністрація. У 2003 році затверджено план санації, за яким того ж року фірма "Аверс-93" купила цілісний майновий комплекс за 1,2 млн. грн. За ці кошти передбачалося розрахуватися з кредиторами.

Проте цієї суми аж ніяк не вистачило на погашення боргів. На той час завод заборгував населенню, комерційним структурам і державним установам понад 18,5 мільйонів грн. Тому 23 вересня 2003 року завод визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Згодом банкрутом визнали і "Аверс-93". А власником цілісного майнового комплексу вже колишнього цукрового заводу стала американська компанія "ABP Trading LLC Ltd" та підприємство з іноземними інвестиціями "АТП ТА ТО". У липні 2009 року цілісний майновий комплекс опинився у власності банку «Форум» як заставне майно.

У свою чергу, наприкінці 2009 року 12% заводу банк продав приватному підприємству "Троянські гіпси" та у січні 2010 року уклав договір купівлі-продажу на 88% майнового комплексу із київським підприємством "Алметал".

Доки завод переходив з рук у руки, його колишні працівники не втрачали надії, що підприємство найближчим часом таки оживе. Проте коли громада довідалася про нового власника - ТзОВ "Алметал", люди вийшли на пікети. Вони впевнені, що компанія викупила завод тільки для того, щоб порізати його на металобрухт. Від початку року кілька разів сотні людей збиралися біля цукроварні, щоб захистити майно від порізки на брухт.

Селяни також звернулися до влади - від районної до Президента, Кабміну й парламенту із закликом знайти інвестора, який має досвід у цукропереробній галузі і зацікавлений у відновлені роботи заводу. Колишні працівники поскаржилися й до прокуратури з вимогою розслідувати причини банкрутства заводу.

Застереження городенківців до намірів «Алметалу» щодо управління заводом виявилися небезпідставними. Підприємство раніше не було помічене у сільськогосподарському бізнесі. І хоча сьогодні «Алметал» заявляє про намір збудувати велике тепличне господарство на місці застарілого цукрового заводу, схоже, ні влада, ні громада цим обіцянкам не повірили. Для будівництва теплиць, у яких «Алметал» обіцяє вирощувати овочі і ягоди, треба начебто звільнити майданчик площею 50 га, тобто знести завод. Чи виросли б там ягоди, невідомо, зате достовірно, що 2 березня 2010 року компанія «Алметал» отримала ліцензію на заготівлю та переробку металобрухту кольорових металів.

Не все так просто

Цікаво, що на нараді у Городенці обласні чиновники говорили про... чотирьох власників, жоден з яких на захід не з'явився. Виходить, Іван Гута пообіцяв з 1 вересня запустити завод, який наразі ще йому не належить. Розповісти про переговори із загадковими «чотирма власниками» інвестор відмовився. «Про цифри не хотілося б говорити. Повірте, це круглі цифри, це дуже дороге задоволення», - відбивався від запитань Іван Гута. Заступник губернатора Василь Брус теж утримався від коментарів з цього приводу: «Ми не маємо права казати. Це питання між власником і покупцем».

Якщо ж покупця обласна влада представила на цілу область, то питання власників залишається «темною конячкою». Як свідчить перевірка обласної прокуратури, станом на 14 квітня, банк «Форум» так і не отримав коштів від ТзоВ «Алметал», передбачених договором купівлі-продажу, а право власності за підприємством «Алметал» в Коломийському міжрайонному БТІ не зафіксовано. Отже, на завод і надалі може претендувати банк.

Крім того, за інформацією городенківського районного управління Держкомзему від 24 березня, державні акти на право користування чи власності на землю жодним із власників майнового комплексу не виготовлялися. На думку прокуратури, питання власності на завод між АКБ «Форум», ПП «Троянські гіпси» та ТзОВ «Алметал» може бути вирішене або за згодою сторін, або у суді.

Без відповідей також залишається ще багато запитань, навіть якщо агрохолдинг "Мрія" викупить завод. Скажімо, хто поверне заборгованість із заробітної плати колишнім працівникам заводу за попередні роки?

Наразі до аргументів нової обласної влади й інвестора селяни поставилися з оптимізмом, правда, обережним. Досвід «співпраці» з попередніми власниками, які так і не розрахувалися з ґаздами за буряк, і досі надто гірчить, щоб одразу повірити в солодке життя вже завтра. Але, кажуть селяни, милуючись виведеними в поле сучасними тракторами Івана Гути, сіяти буряк таки почнуть, і вже цього року.

Галицький кореспондент