В івано-франківському театрі кіно «Люм’єр» відбувся перший фестиваль сучасного мистецтва «Старе кіно по-новому» завдяки організації «Витоки», медіа-клубу «КУБ» та благодійній громадській фундації ім. Короля Юрія. Цікавим нюансом фестивалю став безкоштовний вхід для глядачів у піжамах.

На три дні театр кіно «Люм’єр» перетворився на імпровізований фестивальний майданчик. Тут любителі сучасного мистецтва, кіно, фестивалю, музики, театру та й авангарду збирались, починаючи з десятої вечора в піжамах та нічних сорочках, з подушками та улюбленими м’якими іграшками, термосами з кавою, щоб поринути у світ старого кіно.Одразу хочеться зазначити, що старе кіно постало перед глядачем по-новому. Воно було лише основою для творчості сучасних митців. На фестивалі творили, імпровізували, «грали кіна» івано-франківські ві-джеї Glow та DaPix, музиканти України та Польщі, актори  Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. І. Франка і режисер Василь Юрців. Відбулась також  виставка ретро-фотографій Юрія Бакая.

Кожен день був умовно поділений на дві частини: музично-театральну — у холі театру кіно «Люм’єр» та відео-музичну — в його кінозалі. Під супровід струнного квартету і квартету фаготистів актори Надія Левченко, Ольга Качмарик-Комановська, Олексій Гнатковський, Роман Луцький та Андрій Кирильчук показали свою майстерність у перформансі «Жива фотографія», а Василь Юрців — у моновиставі «Контрабас».

Ві-джеї створювали й проектували на широкий екран цілісний відеоряд, зводячи зображення, отримувані зі сцени, та фрагменти німого кіно. На екрані з’являлись кадри з фільмів Дзири Вертова — одного із засновників і теоретиків документального кіно, братів Люм’єрів, Макса Ліндера — французького актора, режисера і сценариста, інших режисерів початків кіно. На сцені перед екраном творили авангардний музичний супровід Зоряна Рось (вокал) та Юрій Рось (скрипка, сопілка, перкусія), Юрій Яремчук (бас-кларнет, саксофони, перкусія), Сергій Охрімчук (електроскрипка), Юрій Зморович (бас-кларнет, перкусія, вокал), Павел Постаремчак (бас-кларнет) та Марк Токар (контрабас). Таким чином, мети фестивалю — несподіване поєднання різновидів мистецтва — було досягнуто. Неочікуваним виявилось практично все, що відбувалось на фестивалі. інакше й не скажеш...

Впродовж трьох днів глядачів вражали цікавими та оригінальними дійствами. Проте саме третій день видався аншлаговим — чи то визначальним став день тижня — неділя, чи «народне радіо», але в залі вільних місць не залишилось, декому довелось навіть стояти або ж сидіти на сходах. Роман Рось, музикант та координатор проекту, прокоментував це так: «Вся імпровізація йшла по наростаючій і доросла до сьогоднішнього дня».