З нагоди дня матері «Фронт змін» ініціював  похід місцевої малечі разом із батьками до цирку… Втім, як часто в нас  буває, цирк їде, клоуни залишаються. От тільки сцена змінюється. З цієї точки зору остання сесія обласної ради могла б задовільнити смаки найвибагливіших гурманів. І дарма, що теперішня обласна рада – це вистава одного актора, хоча й під акомпонемент цілого оркестру з окремими сольними виступами другорядних інструментів.

    Розпочалась сесія краще не придумаєш – окремих депутатів було нагороджено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям ІІІ ступеня». Цікаво, що відзнаки отримали переважно ті народні обранці, які взяли «активну» участь у минулих сесіях й забезпечили «прийняття» звернення стосовно Чорноморського Флоту. Судячи з реакції окремих «депутатів-лауреатів», для них це було відвертою несподіванкою, причому такою приємною, що нагороди одразу ж знайшли своє місце на піджаках. Як показали подальші події, дана акція лише продемонструвала увесь конфуз, стала актом своєрідного насміхання та знущання над усією обласною радою…

    Не  можливо було не помітити й синьо-жовту  стрічку на серцях окремих депутатів. Як виявилося згодом, «Наша Україна» у такий спосіб планувала виразити протест проти антиукраїнських дій нової влади й символічним чином продемонструвати на яких позиціях стоїть фракція й те, що є єдиною у відстоюванні проукраїнських інтересів. Однак, така ініціатива не знайшла підтримки вочевидь ще на фракції, адже коли в сесійній залі стрічки таки почали роздавати, значна частина депутатів не розуміли, що це взагалі таке й чи можна їх чіпляти. Та й якби виглядало, якщо б у президії всі, за винятком губернатора, сиділи із синьо-жовтими стрічками…

    Не  спромігшись об'єднатися й консолідовано  виступити єдиним фронтом, депутати від «Нашої України» ще раз продемонстрували в якому стані знаходиться на даний момент опозиція. Заради справедливості варто зауважити, що схожа ситуація характерна й для інших фракцій, депутати-члени яких сьогодні знаходяться під каблуком, даруйте кулаком, й загрозою втратити посаду чи завдати шкоди процвітанню свого бізнесу.

    Прелюдія  завершилась…

    Основні події обіцяли розгортатися навколо  прийняття бюджету під гнітом неприйнятого звернення стосовно флоту, тому в порядок денний включили «не  надто важливе» питання Івано-Франківського аеропорту.

    З того, що проект бюджету депутати отримали із значним порушенням Регламенту безпосередньо  напередодні сесії, можна було зробити  висновок, що приймати будуть «кота  в мішку». Вочевидь, голосування  за головний фінансовий документ мало відбутися в обмін на прийняття згадуваного звернення. На початку тижня Михайло Вишиванюк разом із новопризначеними головами РДА їздили в гості до Віктора Януковича. Мабуть, розповідаючи Президенту про перебіг та тенденції політичної ситуації в регіоні, Михайло Васильович навів вагомі аргументи на користь того, щоб відповідне звернення таки було ухвалене радою. Мовляв, «все одно пізно, а патріотизм на місцевих виборах електорат оцінить». Керівництвом обласної ради ж у свою чергу було напрацьоване  максимально нейтральне та прийнятне звернення. Від влади вимагалось дотримання Конституції та законів України, денонсації «харківських» угод, захист прав і свобод громадян, унеможливлення контролю з боку інших держав над стратегічними галузями економіки… З чорнового варіанту тексту навіть зникла вимога про недопущення авторитаризму. Мабуть, в словнику не знайшлося такого визначення, яке б дало змогу нашим досвідченим депутатам зрозуміти, що відбувається сьогодні в державі. А питання поіменного голосування відкинули ще на фракції.

    У відповідь на пропоноване звернення Олександр Сич зауважив, що такого характеру запізнілі звернення потрібні як «мертвому припарка» й звернення набуде актуальності лише в тому випадку, якщо в нього включити вимогу, щодо початку процедури імпічменту Президента та розпуску Верховної Ради. Юрій Романюк виступив ж із пропозицією прийняти ще й те звернення, яке не вдалося прийняти протягом трьох попередніх спроб, вимагаючи денонсації угод.

    Після цього депутатів понесло…

    На  передній план вийшли «особливо обдаровані керівники обласної ради». Голова фракції «Наша Україна» Остап Дзеса, який претендує на лідера обласної опозиції, в умовах, коли для прийняття звернення дорогим є кожен голос, в усіх гріхах починає звинувачувати бютівців та особисто лідера цієї сили Юлію Тимошенко. Саме вона, цитуюючи пана Дзесу, «хіхікала в Кремлі» минулого року.

    Депутати  чи то свідомо, чи то з необережності  й нерозуміння що відбувається, проголосували  за те, щоб обидва звернення приймати у пакеті. Незважаючи на те, що дане питання є процедурним, голова обласної ради у свою чергу вдав, що воно таким не є, й наполіг на тому, щоб обидва звернення голосували окремо. На закиди про порушення регламенту Ігор Олійник взагалі втратив контроль і сам визнав, що: «Добре, я порушив регламент». У відповідь бютівці ледь не ініціювали голосування щодо зміни головуючого, але оскільки обидва заступники були запрограмовані так само як і голова, то сенсу щось змінювати не було. Обмежилися закидами Ігорю Мирославовичу, що той зараз «не керює приватню фірмою». В свою чергу, Ігор Олійник охарактеризував Юрія Романюка «коментатором».

    Найбільш  комічним в даній ситуації є те, що цього всього могло б і не бути, якщо б голова обласної ради, маючи повне право, взагалі не прийняв до розгляду звернення, що не було належним чином подане й оформлене, а оголошувалося Юрієм Романюком з голосу. Абсурдним виглядає те, що головуючий дозволив керувати процесом та навіть ображати себе двом депутатам, що де факто створили і очолили «крикливу» опозицію, але втратили контроль навіть над своєю фракцією.

    У підсумку, звернення Юрія Романюка, як і поправка Олександра Сича, набравши 46 голосів «за», не були ухвалені обласною радою. Натомість, заготовлений варіант таки набрав більшість серед депутатів. Цікаво, що при підрахунку голосів систематично виникали неточності в лічильній комісії. Зокрема, оприлюднюючи результати голосування, лічильна комісія стверджувала, що «проти» не проголосував жоден депутат, в той час як Михайло Вишиванюк систематично й з легкою іронією голосував саме «проти» даних звернень.

    Після перерви депутати менш аніж за півгодини  ухвалили бюджет. Варто зауважити, що гострих суперечок навколо цього питання не виникло. Скоріш за все, у зв'язку з тим, що у депутатів просто не було достатньо часу на ознайомлення. Ухвалили й Програму соціально-економічного та культурного розвитку області на рік. Дана програма представляє собою фундаментальний документ й розміщена аж на семи (7) сторінках! Мабуть, в прийдешньому році на область чекає просто феноменальний розвиток. Що говорити, якщо інвестиційну привабливість регіону планується підвищувати за рахунок навчання державних службовців та видання різноманітних буклетів. Рада із питань… вочевидь взялася за роботу…

    Розглядаючи ці надважливі питання, депутати непомітили не менш цікавої ситуації і з передачею  Івано-Франківського аеропорту у  концесію ТзОВ «Скорзонера». Обласна рада прийняла відповідне рішення, посилаючись на експертну майнову оцінку аеропорту комісією у розмірі 41 млн. гривень. Водночас, той факт, що в оцінці комісії присутні дві оцінки вартості майна – 41 млн. гривень та близько 20 млн. грн.(за різним методиками) – створює значні підстави для того, що «Скорзонера» у судовому порядку може наполягати на сплаті вартості саме меншої майнової оцінки. Сумніватися в тому, хто виграє суд в такому випадку, вочевидь, немає потреби. Хто або що заважало депутатам прописати в самому рішенні кінцеву вартість концесії залишається невідомо. В місяць концесійна плата має становити 73 (або 37) тис. грн. Якщо порахувати, що вартість квитка, наприклад до Києва, становить близько 800 грн., то не важко підрахувати скільки потрібно рейсів, щоб сплатити дану суму. Максимум, один-два повних в один бік… А з огляду на заплановану реконструкцію львівського аеропорту та переніс більшої частини рейсів в Івано-Франківськ, є над чим задуматися… Що ж, як відомо, скупий платить двічі, а «л..х» платить завжди…

    Найгірше, що за «ло..ів» тримають в першу чергу нас всіх з вами – громаду Прикарпаття. Щоправда, остання сесія обласної ради зробила ними ще й переважну більшість депутатів. Остап Дзеса справедливо зауважив: «Плюното в обличчя всій галицькій спільноті». Однак, він говорив не про аеропорт і навіть не про звернення. Найприкріше в даній ситуації те, що плювок цей дійсно є і є подвійним, адже зроблений він як і чужими, так і своїми рідними політиками. І якщо Роман Ткач, згадуючи події п'ятирічної давності, зауважує, що «народ добрий – пробачить», то громаді варто задуматись що, кому і скільки можна пробачати й терпіти наругу над собою. Дивлячись на «незаангажоване» керівництво ради, яке всіма шістьма руками тримається за свої крісла, та спостерігаючи за черговим реверансом в бік «не авторитарної» адміністрації деяких представників Нашої  України, згадується їхня «відданісь» президенту Ющенку на першій сесії цього скликання та їх комсомольське минуле, яке знову проявилося. На місці обласної влади (не рада), варто було б задуматися, чи не зрадять їх, якщо щось піде не так. Хоча, що може піти не так. Всі ж за…  

    Прийняте  обласною радою з четвертого разу звернення є нічим іншим як прагненням місцевих політичних сил очистити своє ім'я й обілити себе перед виборцями перед місцевими виборами, які вже не за горами. Дай Бог вони будуть не за партійними списками. А то знову побачимо ті самі обличчя псевдодемократів.

    Остання сесія обласної ради остаточно продемонструвала, хто є справжнім господарем в головному колегіальному органі краю. Михайло Вишиванюк домігся свого – бюджет прийняли, звернення ухвалили в такому варіанті, як це дозволив зробити губернатор. Інше звернення взагалі б не пройшло. Саме Михайло Васильович є сьогодні головним диригентом й саме під його музику витанцьовує наразі обласна рада. Це яскраво видно на прикладі його руки. Якщо губернатор голосує за, більшість є й рішення прийнято. Якщо він проти – значить й більшість проти. Третього не дано.

    І хочеться висловити щиру повагу Михайлу  Василовичу. Народ втомився від цієї збоченої демократії. Візьміть нагайку, батьку, і найперше почніть з керівництва та абсолютної більшості депутатів…  Жаліти точно ніхто не буде!!!