Головною подією звітного тижня безсумнівно була чергова, п'ятдесят четверта, сесія міської ради.

«Сподіваюсь на консолідацію зусиль, на об'єднання, трохи більше любові один до одного», – саме такими словами закінчив свій виступ перед депутатами Віктор Анушкевичус, звітуючи на сесії міської ради про підсумки своєї роботи. І депутати таки продемонстрували меру всю «свою любов» й влаштували йому дійсно «теплий прийом». Черговий раз…

Складається враження, що головною метою нинішньої міської ради є виключно критика міського голови, а не прийняття рішень на користь громади. Хоча й Віктор Андрюсович не сильно за громаду переживає. Міська рада перетворилася на арену критиканства, популізму, демагогії та особистих образ. Жодного конструктиву – самі протистояння, які вже поволі починають набридати усім його учасникам. Традиційно сесії розпочинаються із значним запізненням. Цього разу навіть після сорокахвилинного відтермінування початку роботи у залі заледве назбиралось 35 із 60 депутатів. Та й ті, що прийшли не надто переймалися роботою, віддаючи перевагу читанню газет та журналів, теплим розмовам та дешевій каві в кулуарах.

Сюжет розгортався в кращих традиціях фільму «Чужий проти хижака». Головними дієвими особами окрім міського голови, та секретаря міськради Василя Бойчука, виступили не менш критично налаштовані до Віктора Андрюсовича члени фракції «Наша Україна» Михайло Івасютин та Сергій Борзов. І якщо Василь Бойчук або глумливо посміхався, прикриваючись рукою, або витав десь, вдаючи, що уважно слухає мера, якраз інші два солісти наводили конкретні аргументи, які для сьогоднішньої влади набули здається невиліковного характеру. Заради справедливості варто зауважити, що переважна більшість з них є характерними не лише для чинної влади, однак саме за останньої набули найбільшої гостроти.

Меру закидали у неефективності роботи житлово-комунального господарства, звинувачували в жахливому стані доріг, несанкціонованій забудові міста та поганій роботі відділу архітектури, неефективності закордонних відряджень, невиконанні передвиборчих обіцянок, відсутності команди та взагалі будь-якої управлінської стратегії.

На деяких з них хотілося б зупинитися докладніше. Мешканці «міста між двох Бистриць», напевно, пам'ятають одне з головних гасел передвиборчої кампанії кандидата Анушкевичуса – «Європейському місту – європейські дороги». Якби такі дороги, як в обласному центрі, були у Європі, то скоріш за все ця, у першу чергу економічна структура (Євросоюз) давно б оголосила дефолт. І не потрібно чинному меру все скидати на погодні умови, люті морози та інші потусторонні чинники. В мера було досить часу для планового та капітального вирішення даного питання. Натомість, сьогодні мер виправдовується, що порівняно з тим бездоріжжям по якому йому довелося нещодавно їздити, наші дороги ще умовно нормальні.

Стосовно поганої роботи ЖКГ, то тут взагалі окрема історія. Однак, сьогодні ЖКГ – це проблема мерів усіх українських міст. Біда Анушкевичуса в тому, що в нас ситуація таки просто кричуща – навіть важко знайти людину, яка б прагнула, і знала, як покращити ситуацію в даній сфері. Стан житлово-комунального господарства катастрофічний, коштів немає, вигоди немає, фахівців теж немає, а відповідно й можливості щось суттєво покращити чи виправити ситуацію. Натомість є ціла «купа» проблем. І коли мера звинувачують у відсутності команди, то мають на увазі в першу чергу ЖКГ.

БЮТ, який за квотним  принципом міг би розраховувати па посаду заступника, з легкої руки Стасюка самоусунувся і зняв з себе відповідальність. Вибори ж на носі. Здається, що мер вже навіть не знає на кого може розраховувати.  

Якщо ж вести мову про архітектуру і забудову міста, то тут взагалі немає змісту суттєво зосереджувати увагу, адже гроші, як відомо, роблять гроші, тобто рішення. Рішенння ж відповідного характеру вперше набули системного поширення явно не за часів Віктора Андрюсовича… І коли Михайло Івасютин веде мову про відкати та вакханалію у будівельній сфері, то скоріш за все - таки не лукавить... Внаслідок бажання окремих бізнесменів «за безцінь все скупити і забудувати» /Івасютин/, місто вже втратило можливість бути внесеним до списку міст-обєктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Має рацію пан Івасютин в тому, за яким принципом рішення такого та іншого характеру приймаються – «ти проголосую за це, а я за це». І всі задоволені… Але це звинувачення не тільки на адресу мера, хоча Він (мер) таки мав би в першу чергу зі своїми депутатами та членами виконкому контролювати ситуацію. Але в мера схоже немає вже не лише «кадрів», але й депутатів і членів виконкому.

Апогеєм звинувачень на адресу мера стали депутатські запити бютівця Володимира Стасюка. Минулого тижня він вже звинувачував мера у корупційних схемах в прийнятому на поточний рік бюджеті. На сесії пан Стасюк спочатку повідомив про направлений до міського прокурора запит, щодо порушення кримінальної справи проти міського голови у зв'язку з незаконністю укладання контрактів між мером та головними лікарями усіх міських лікарень. Потім звинуватив очільника міста у бездіяльності за ремонт міських вулиць та доріг. Закінчив виступ пан депутат формально – «з повагою, депутат Стасюк». Однак, на цей раз Віктор Андрюсович, який, до честі, поводив себе протягом усієї сесії доволі стримано, не витримав й іронічно відповів депутату – «А що ви не бачите, що дороги ремонтуються, з повагою депутат Стасюк».

На такій мажорній ноті Віктор Анушкевичус розпочав звітувати перед радою. Мер зазначив, що за рік «зроблено дуже багато, незважаючи на кризу, але бюджет виконати не вдалося». Після цього мер зосередив свою увагу виключно на позитивному та так званих здобутках. Мабуть, таки жевріла в серці мера надія на позитивне рішення сесії. Втім, депутати, деякі з яких взагалі під час виступу мера покинули сесійну залу, налаштовані були категорично й вирішили для себе все ще напередодні. В цілому ж варто зауважити, що мер зосередив увагу на доволі загальних, ефемерних фактах, які необхідно трактувати не як досягнення міського голови, а скоріше як його безпосередні обов'язки. Якщо б і переважна більшість з них не реалізовувалась, то навіщо місту взагалі потрібен міський голова і вся муніципальна влада як така. Окрім того, деякі, приписані мером собі, здобутки взагалі мають побічне відношення до нього. Це, зокрема, стосується місцевих спортсменів. В умовах такого фінансування розповідати про досягнення спортсменів взагалі неетично, адже сьогодні переважна більшість з них змушені просто виживати, а всі перемоги є результатом виключно їх титанічних зусиль.

У підсумку все той же Івасютин запропонував визнати незадовільною роботу Віктора Анушкевичуса на посаді міського голови. Однак, така пропозиція набрала аж вісім голосів. Не затвердили депутати й звіт Віктора Андрюсовича. Це відповідне рішення проголосувало лише 24 депутати. Очевидно, в раді недостатньо не лише прихильників мера, але й супротивників також. Одні бізнесмени, яким проблеми чи досягнення міста десь…

Мавр зробив свою справу, мавр може йти.

У підсумку, покинув сесійну залу і мер, і депутати. Віктор Андрюсович, чи то образившись, чи то дійсно відправився на зустріч, а можливо й ланч з головою одного з банків міста, одразу ж після оприлюднення результатів голосування швидко покинув залу.

В результаті, питання, яке не мало жодної значної значущості для громади, перетворилося на головне й чи не єдине питання усієї сесії. Аніж розглядати інші важливі питання, набагато важливіше влаштувати чергову політичну розправу, щоправда у пом'якшеному її вигляді.

Меру вказали на його місце – більше робити нічого. Про налаштованість депутатів на роботу й дійсні мотиви їх приходу на чергову сесію свідчить й те, як Василь Бойчук, почиваючи на лаврах, напівстоячи проводив подальше засідання, а депутати «жваво обговорювали» й голосували за наступні два рішення порядку денного.

Перерва на годину…  

Втім, навіть через майже дві години сесійна зала була порожньою

Далі змісту чекати не було. Всім і так було все зрозуміло…

Остання сесія міської ради пройшла в дусі всіх попередніх. Головним для депутатів є не спільна праця на благо міської громади, а вирішення власних питань та з'ясування стосунків. Міська рада перетворилася на такий собі закритий клуб чи гурток без чіткої мети діяльності. Про організованість, планомірність та системність роботи міської влади вести мову сьогодні не доводиться. Можливо, за таких умов усім необхідно перестати мучити один одного і нас з вами. Можливо, і меру, і депутатам необхідно нарешті проявити політичну волю й набратися мужності визнати свою роботу НЕефективною. І якщо сьогодні ми чуємо слова про те, що несоромно глянути людям у вічі, то соромно мало бути якщо не всім, то принаймні переважній більшості.

За таких обставин виправданим і найбільш доцільним мало б стати прийняття рішення про саморозпуск міської ради та відставку міського голови. Саме це б стало свідченням політичної волі. Але з огляду на можливі місцеві вибори в жовтні цього року, таке рішення є нелогічним. А, отже, дивитися нам з вами ці концерти ще мінімум п’ять місяців.

Це стосується не тільки мера, а й депутатів також. Щоправда діючі депутати мають деяку перевагу в вигляді депутатського фонду, який, як правило, безсовісно використовують задля підкупу виборців.

Головне, щоб наступного разу громада зробила правильний вибір. Хоча будь-який вибір є правильним, адже громада обирає ту владу, на яку найбільше заслуговує.

Ігор  ДЕБЕНКО, політолог