Перспектива проведення виборів до місцевих рад вже в жовтні цього року, на чому наполягає Адміністрація Президента разом із Партією Регіонів, змушує потенційних суб’єктів виборчого процесу волею-неволею поволі розпочинати передвиборчу боротьбу. Наразі відбувається своєрідне приглядання, розпочинається доволі тривалий процес формування основи для майбутніх перегонів, «складання» програм, визначення  шляхом переговорів та елементарних торгів основних спонсорів, потенційних кандидатів, членів списку. У зв’язку з цим доволі прогнозованим є збільшення інтенсивності так званих офіційних та робочих візитів очільників чергових проектів під різноманітними приводами, кількість яких з наближенням осені обіцяє зростати в геометричній прогресії.

Цього тижня свою громадську ініціативу на Івано-Франківщині презентував Валентин Наливайченко, колишній голова СБУ. Незважаючи на тривалий дипломатичний досвід, кар’єра Валентина Олександровича різко пішла по висхідній саме за президентства Віктора Ющенка. Тривалий час очільник Служби Безпеки був втягнений у затяжний конфлікт між Президентом та Прем’єром. Разом з тим, саме за Президента Ющенка й Наливайченка на посаді голови СБУ відомство здійснювало чи не найбільш активну роботу в напрямку розкриття національних архівів, що дало змогу по новому трактувати значну частину суперечливих та невідомих моментів української історії. Після приходу Віктора Януковича Наливайченко очікувано пішов у відставку.

Презентоване Наливайченком «Оновлення Країни» можна розглядати як спробу Наливайченка стати в першу чергу активним суб’єктом на політичному полі, набрати самостійної політичної ваги та залікових балів для ведення майбутніх переговорів.

«Зміни» в країні вже були. Зараз настає час «оновлення». Цікаво було б дізнатися, в чому полягає різниця і якщо оновлення, то наскільки кардинальне??

 Справа в тому, що «Оновлення країни» на даний момент і по риториці, і суто в технологічному та структурному плані вельми нагадує «Фронт змін» річної давнини. Тоді Арсеній Яценюк також з величезним натхненням роз'їжджав по країні, презентуючи свою ініціативу, розповідаючи про написання програми, відкрите фінансування, нову команду та обіцяючи  зміни в країні.

Дежавю?! Час покаже, однак дуже на це схоже.

Валентин Наливайченко не приховує, що ініціатива вже в вересні скоріш за все переросте в політичну силу, а зараз складається програма, формується команда. Головне – «патріотизм та фаховість».

Кілька слів щодо команди. Головою громадської ініціативи в нашій області став Володимир Олійник. Йому допомагатиме Юрій Міндюк. Обидва не нові представники молодого покоління, які б по ідеї мали уособлювати оновлення. Окрім того, і Олійник, і Міндюк депутати міської та обласної ради відповідно від фракції «Наша Україна» і попали вони в списки цієї політичної сили за особистою рекомендацією Зіновія Шкутяка. Схоже, що в майбутнє «Нашої України» не надто вірять навіть колишні її найбільш палкі активісти.

Володимир Олійник очолює молодіжну адміністрацію, яку до приходу Олега Коржака в апарат ОДА, довший час очолював Андрій Лис. Ще одним проектом п.Олійника є ГО «Школа лідерів». Знову ж таки, після приходу Олега Коржака, декілька представників цієї організації отримали посади в апараті ОДА. А сам лідер «Школи лідерів» Володимир Олійник, отримав посаду начальника управління внутрішньої політики. Правда напрацював він там недовго, говорили навіть про конфлікт з куратором області від Секретаріату Президента.

Для Володимира Олійника, незважаючи на відносно молодий вік, це вже не перший проект в якому він бере участь. Раніше були добре відомі НДП, Молода Просвіта, Наша Україна. Настав час «оновлення»... Можливо мова іде про реінкарнацію в місцевій політиці Зіновія Шкутяка, оскільки попередні спроби (через сина та зятя) виявилися не вельми вдалими. Саме Володимира Олійника можна назвати людиною тижня – за оновлюваність позиції.

Чи буде «Оновлення країни» самостійним суб’єктом на місцевих виборах говорити рано. Наразі більш прогнозованим є входження їх до якогось блоку разом з «Нашою Україною». Думаю що до них ще приєднається «Спільна праця» та «Рух ім.Чорновола». Часу на розкручення бренду практично немає.

Приблизно з аналогічною метою приїжджав минулого тижня й Кость Бондаренко, презентуючи Сильну Україну. Новоутворена партія є спадкоємницею Трудової України, яка з'явилася внаслідок розколу Трудової партії України. І це за якихось 11 років. До речі, в 2002 році партія Тігіпка в складі прокучмівського блоку «За ЄДУ» брала участь в парламентських виборах, а 2004 році партія підтримувала на президентських виборах Віктора Януковича, штаб якого очолював особисто Сергій Тігіпко. Після скандального залишення  штабу Тігіпко пішов з політики. Пішов, щоб повернутися…

На президентських виборах призабутий громадськістю Тігіпко, завдяки вдалій передвиборчій компанії, її ключовим месседжам, зумів сформувати собі якісно новий імідж, ставши в підсумку третім. Чимало посприяла цьому й так звана альтернативність політика, за якого голосували в основному ті, хто не підтримував ані Тимошенко, ані Януковича. Результат Тігіпка на Івано-Франківщині – 4,36% і шоста проміжна позиція, що в традиційно помаранчевій області є дуже непоганим здобутком.

Однак, розкручування партійного бренду, на відміну від особистісного, кардинально відрізняються. Тим більше, якщо заборонять іменні блоки. Саме тому Тігіпку й був необхідний фахівець, який б взявся за таку справу. Ним і став Кость Бондаренко, який тепер займатиметься партійним будівництвом. Позитивом є й те, що, будучи добре обізнаним з тонкощами різноманітних виборчих систем, політолог допоможе обрати найбільш оптимальну стратегію та тактику ведення кампанії.

Мета візиту Бондаренка полягала в першу чергу в тому, щоб з'ясувати ситуацію на місцях і внести хоча б якусь визначеність в діяльність обласного осередку, який все ще перебуває на стадії формування. В цілому, партія переживає проблеми, які характерні практично всім новоствореним політичним силам – відсутність ідентифікації, команди, яскравої, відмінної від інших програми.

Бондаренку ще необхідно попрацювати, щоб прив'язати ім'я Тігіпка до партії, про існування якої суспільство взагалі наразі мало поінформоване. Щодо програми, то цілком логічно, що основний акцент в ній робитиметься на необхідності проведення системних реформ та акцентуванні уваги на вже здійснених напрацюваннях. Однак, якщо ще під час виборчої кампанії політик сприймався як чи не найбільш затятий реформатор, то, увійшовши в уряд Януковича-Азарова, ініціатива й першість в даній сфері перейшла до Президента. Тігіпко ж відійшов дещо у тінь. Саме тому Тігіпку та Ко необхідно окрім теми реформ терміново шукати щось нове, що змогло б привернути увагу виборців.

Не найкраща ситуація і з командою. Про що говорити, якщо обласну організацію очолив львів'янин Володимир Клюс, який є відповідальним за дані регіони ще від часу президентських виборів. Увійшов до команди й відомий франківський бізнесмен Віктор Козачок. Самофінансування партії, про яке вів мову Кость Бондаренко, змушує прогнозувати входження до лав політичної сили й інших підприємців в якості гаманців у першу чергу.  

Перебування на посаді віце-прем'єра дає Тігіпку можливість доступу до ресурсів, щоправда доступ цей є прямо пропорційним перебуванню Тігіпка на посаді. Зараз Тігіпко готується до місцевих виборів, однак в якій якості його партія вступить у компанію досі невідомо. Багато що залежатиме від позиції Януковича. Скоріш за все партія піде самостійно, хоча можливими є й союзи як з регіоналами в першу чергу, так і з певними локальними об'єднаннями, що користуються підтримкою в регіоні. Якщо ж вести мову про нашу область, то найбільш вірогідним є самостійна участь проекту Тігіпка або локальне блокування, про можливість якого свідчить переговори Бондаренка з одним із добре відомих кандидатів на посаду міського голови.

До речі, подейкують, що рекламною кампанією президентських виборів Тигіпка в нашій області опікувався  свободівський політтехнолог Руслан Марцинків під керівництвом того ж таки львів'янина Володимира Клюса.  Думаю, ідеї тут ні до чого… Ніщо людське «Свободі» не чуже...

В рамках все тієї ж підготовки до виборів у міській раді Калуша з’явилася нова депутатська група «Українська партія-Голос нації». Ігор Насалик підвів політичну складову під свою ГО «Поклик нації», тим самим повністю дистанціонувавшись від УНП Юрія Костенка. Не дуже відома досі політична партія отримала серйозного гравця. Цікаво, хто кому більше допоможе Українська партія Насалику, чи навпаки, Насалик Українській партії.

Нагадаю, 9 квітня в Народному Домі у м.Калуш відбулась зустріч-презентація Української партії для громади міста, яку організував міський голова Ігор Насалик.

Цікаво, що обласний офіс Української партії знаходиться в м.Івано-Франківську за адресою вул.Тичини 8а. Нагадаю, що за цією ж адресою знаходиться громадська приймальня партії Батьківщина, хоча можливо це просто збіг.

Варто зауважити, що таки сформувався Комітет Захисту України. Окрім «Батьківщини», до нього увійшли ще й НРУ, ХДС, партія «Реформи і порядок», «Свобода» та ціла низка інших об'єднань. Невходження «Нашої України» є цілком закономірною. Через нерішучість та неузгодженість дій втратили ініціативу Зіновій Шкутяк та Роман Ткач. Втім, Комітет створений із значним запізненням, коли основний пік невдоволення вже пройшов й тепер залишається очікувати нових «нападів» владної команди.

Інформація про пограбування партійного офісу «Фронту Змін», надійшла з Коломиї. Володимир Шкварилюк одразу ж пов'язав напад із активною політичною діяльністю партії в районі та її значним рівнем підтримки. В інформаційних повідомленнях зазначалося, що викрали тільки ноутбук з базою даних прихильників, решту цінних речей, та навіть гроші залишилися на місці. До слова хочеться трішки прояснити ситуацію. Справді Коломийська організація «Фронту змін» є  досить потужною та впливовою. Впливають родинні стосунки по материнській лінії самого Арсенія Петровича, та й допомогла дискредитована районною владою «Наша Україна», та й БЮТ в особі Юрія Романюка. Виникає запитання чому те, що найцінніше для організації, а саме списки прихильників, і думаю не тільки прихильників, а й партійців і агітаторів, і тих хто за гроші працювали на виборчих дільницях знаходилися в одному комп’ютері, в Коломиї, та ще й у переносному ноутбуці? Щось не надто організованою виглядає виборча структура.

До речі, про структуру. Кажуть, що потужна коломийська організація «Фронту змін» для роботи в своїх виборчих дільницях залучала активістів не тільки з Коломийського району, а й з сусідніх Косівського, Тлумацького, Снятинського. Воно виглядає похвально, от якби тільки цих активістів не треба було в своїх районах. На лице повна відсутність координації між районними організаціями. Хай ми (в Коломиї) спрацюємо добре покажемо результат, а інші Нас не цікавлять. Вибирали ж не президента Коломиї. Це ясна річ «проїзд» обласного штабу, але виглядає так, ніби керівництво коломийського «Фронту змін» виборами займається перший раз, одним словом дилетантство.

Але повернемося до викраденого ноутбука. На мою думку, почався конфлікт, чи поділ впливів в середині організації. І хтось з керівників структури вирішив привласнити зібрані дані для торгів в майбутньому. Важко повірити, що списки прихильників Яценюка могла б використати для своїх потреб якась інша політична сила.

Якщо обласна влада намагається, за словами Струтинського, працювати за принципом «менше політики, більше економіки», то в міської влади все навпаки – «в першу чергу політика, ще раз політика, а потім…». «Не помиляється той, хто нічого не робить». От і вирішив міський голова Віктор Анушкевичус в черговий раз звинуватити у всіх гріхах депутатів міської ради й опублікувати напередодні місцевих виборів прізвища тих, хто не ходить на сесії. Для них двері кабінету міського голови надалі будуть закритими. Хоча ефекту й від відчинених дверей не надто було помітно... Заяви подібного характеру можна розцінювати не лише як ще одну спробу вигородити себе й повісити усіх собак на нелояльний до мера депутатський корпус, але й як спробу певного шантажу, яка, втім, навряд чи принесе бажаного ефекту.

Головний опонент Анушкевичуса Юрій Соловей знайшов собі ще одну «вічну проблему» для критики – незадовільний стан медичної галузі обласного центру. Видимість ремонту доріг, хоча й неякісного, змушує змінювати акценти задля підтримки необхідного образу борця. Однак, ініційований «Громадським форумом» круглий стіл  виглядав не скільки як реальний пошук шляхів подолання проблем у медицині, стільки як спроба залучення нового електорату на боротьбу з діючим мером.

Вибори ж відбудуться вже у найближчу неділю – 20 червня. Щоправда, вони будуть тільки до 7 місцевих рад. Перемога на них дозволить сільським головам управляти до наступних виборів… скоріш за все аж до жовтневих… Цікаво, скільки лідерів політичних сил області хоча б знали про ці вибори…

Ігор  ДЕБЕНКО, політолог