Верховна Рада призначила чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 31 жовтня ц. р. За відповідне рішення проголосували 247 депутатів. Відтак ЦВК має в установленому законодавством порядку вжити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення підготовки і проведення цих виборів за рахунок коштів Держбюджету, в якому закладено на це 40,5 млн. гривень.

У послідовності нинішній правлячій коаліції таки не відмовиш. Справді, спочатку перенесли місцеві вибори з травня, аби пригасити виборчий шлейф ще з президентських виборів, потім заспокоїли конкурентів 2011 роком, а тепер спокійно обрали зручну для себе дату. Суспільство нині дезорієнтоване та значною мірою втомлене політикою й політиками. На такому тлі вибори восени, після збору врожаю і перед зимовими традиційними проблемами з опаленням і гарячим водопостачанням, — час для чинної влади ідеальний. Що ж стосується опозиції, то з кожним днем вона втрачає свій ресурс. Менше згадують окремі прізвища в новинах та й не у потрібному контексті. Одночасно з цим на місцях влада зуміла дати чіткий сигнал про перевагу «здорового прагматизму» над усіма іншими ідеологічними засадами. Втім, виглядає, що впевненості у перемозі на місцевих виборах у правлячої коаліції немає. Інакше для чого вводити у виборчий закон норми, які прямо обмежують можливості тих, хто реально може стати конкурентом.

Проект виборчого закону, який запропонували «регіонали» і який у першому читанні підтримано 246 голосами, передбачає, що вибори депутатів Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною системою.  Половину депутатів відповідної ради обирають за виборчими списками від місцевих організацій політичних партій, а другу половину — за мажоритарною системою. Вибори ж депутатів сільських, селищних рад пропонують проводити лише за мажоритарною системою. На саму процедуру виборів відводиться 60 днів, а виборчий процес триватиме 50 днів.

Але, наприклад, право на висунення кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду міського голови закріплюється за місцевими організаціями політичних партій. І то лише за тими, які зареєстровані не пізніше, ніж за 365 днів до дня виборів. Таким чином, «елегантним рухом стегна» з дороги прибирають того ж таки Яценюка, чиї партійні осередки створювались переважно після жовтня минулого року. Так само не згадано в тексті про можливість висунення кандидатів до місцевих рад чи на міських голів від блоків політичних партій. Відтак, за логікою авторів, БЮТ кусає собі лікті і нагадує виборцям про партію «Батьківщина» (як лише на це пристали «литвинівці», які потрапили до парламенту, а потім до коаліції, самі від блоку імені спікера?).

Щоправда, якщо хтось захоче потрапити до сільської, селищної ради, а також на посаду сільського чи селищного голови, то для них збережено можливість самовисування. Дивно, бо на всіх рівнях нинішня влада не втомлюється повторювати, що вони професіонали і що вони сильні. Однак сильні конкуренції не бояться...

У пориві трудового ентузіазму того ж таки 1 липня парламентарі також серед іншого прийняли в цілому запропонований В. Януковичем проект закону «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики». «За» проголосували 259 коаліційних
депутатів. І це при тому, що, як зауважив депутат від  «НУ—НС» В’ячеслав Кириленко під час розгляду поправок до законопроекту, «у залі порядку 50 депутатів коаліції. А коли будуть голосувати в цілому, то на табло висвітиться 250. і останнім часом все так приймається. із 420 поправок опозиції не враховано 420. У залі відбувається чистої води профанація демократичного процесу».

В такому режимі коаліціанти виключили прагнення України до членства в НАТО з переліку основних напрямів державної політики у сфері національної безпеки, залишивши при цьому прагнення до отримання членства в ЄС, збереження добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Росією, іншими країнами СНД й світу. Відтак Україна, відповідно до нового закону, дотримується політики позаблокового статусу, що означає заборону участі України у військово-політичних союзах. А ще в законі зазначено про «забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України». Тоді як опозиція пропонувала записати про статус української як «єдиної державної» мови. Але це вже деталі...