Затягуймо паски, заощаджуймо на харчуванні та відпочинку в ці літні місяці, аби ми могли взимку розрахуватися за газ і послуги теплопостачання — подорожчання їх автоматично потягне за собою підвищення з 1 серпня на 50% ціни на блакитне паливо для населення та підприємств теплокомуненерго. Міністр з питань житлово-комунального господарства Юрій Хіврич на прес-конференції повідомив, що середні тарифи збільшаться на 26,6 коп. за кубометр газу, який використовується на комунально-побутові потреби населення, на 73 коп. — за централізоване опалення одного квадратного метра опалюваної площі, на 3,82 грн. — за гаряче водопостачання. Зате тарифи на холодну воду, водовідведення та утримання житла не зростуть, утішив міністр.

Але і без цього дуже відчутно полегшить гаманці багатьох українських сімей подорожчання тих трьох із послуг «комуналки». Міністр праці та соціальної політики Василь Надрага вважає, що тепер близько 34% населення країни підпадатиме під критерії для призначення житлових субсидій та пільгових знижок в оплаті за газ, опалення помешкань і гаряче водопостачання. Втім, у регіонах вважають, що частка потенційних субсидентів разом із тими, хто отримує пільги в оплаті послуг, буде значно більшою і може наближатись навіть до 60%. Таку цифру навели, зокрема, голови Донецької ОДА Анатолій Близнюк та Івано-Франківської — Михайло Вишиванюк, який говорив про це днями на засіданні ради з питань соціально-економічного розвитку та боротьби з корупцією і злочинністю.

Україна все більше стає країною субсидентів і пільговиків. Це воістину феномен у соціальній сфері держави, який годі шукати ще десь у Європі. Феномен цей означає, що відповідно до європейських соціальних стандартів за межею бідності опиниться внаслідок півтораразового підвищення відпускних цін на газ для населення принаймні близько половини українців.

Хоча уряд начебто зовсім і не лякає перспектива різкого збільшення бюджетних асигнувань на компенсацію громадянам оплати комунальних послуг. Раніше, за словами  Ю. Хіврича, фактично отримували від держави непрямі субсидії всі фізичні особи — споживачі тих же послуг теплопостачання, адже ДК «Газ України» відпускала блакитне паливо підприємствам ТКЕ за заниженими цінами, а різницю компенсовував цій компанії уряд грошима із Держбюджету. Тепер держава підтримає наданням житлових субсидій набагато більше, ніж досі, громадян — очікується, що їх число зросте як мінімум удвоє.

Хто ж виграє від усієї цієї арифметики зі збільшенням обсягу бюджетних асигнувань на житлові субсидії громадянам, котре, як пояснюють високопосадовці, водночас дасть можливість урядові зняти із себе тягар бюджетних доплат ДК «Газ України» за блакитне паливо для населення та підприємств ТКЕ? Підприємства ці від тієї арифметики, ясна річ, не виграють, а програють, бо вони й так досі були хронічними боржниками газопостачальника-монополіста, а тепер, схоже, сядуть у ще глибшу боргову яму. Адже з 1 серпня їм доведеться платити за тисячу кубометрів газу вже не 872,78, а 1309,2 грн.
(з урахуванням ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування й розподіл газу).

Ю. Хіврич та В. Надрага подають мало не як якесь благо для народу те, що набагато зросте кількість отримувачів субсидій, що право на державну підтримку в оплаті житлово-комунальних послуг тепер матимуть навіть люди із середнім розміром зарплати чи пенсії. Але ж субсидії для населення в будь-якій цивілізованій країні вважаються свого роду індульгенціями на бідність, свідченням того, що людина через фізичну неспроможність чи якусь іншу причину сама нездатна заробити на нормальне життя для себе і своєї сім’ї. То, виходить, нинішні українські можновладці не толерують ідеї про необхідність формування  в нашій державі середнього класу як станового хребта громадянського суспільства? Бо язик не повернеться зараховувати до цього середнього класу людей із середньою зарплатою, за котрих держава оплачуватиме частину спожитих ними природного газу й послуг теплопостачання.

Від розширення кількості субсидентів  виграють громадяни, котрі досі «балансували» на грані для отримання субсидій, а тепер матимуть право на них. Виграють ті сім’ї, які отримували субсидії раніше й далі отримуватимуть, — зниження згадуваної «планки» дозволить їм витрачати на оплату житлово-комунальних послуг не 20%, а лише 15%  свого середньомісячного сукупного доходу, а решту за них доплачуватиме держава. В той же час від підвищення на 50% цін на газ, на 20-25% — на опалення помешкань та подачу гарячої води відчутно схуднуть гаманці у громадян із розміром зарплати чи пенсії, який не набагато перевищує середній. Вдамося до порівняння, спочатку заглянувши в старе повідомлення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» власникові двокімнатної квартири з опалюваною площею 48,30 кв. м — про оплату послуг за березень ц. р. За опалення двокімнатної квартири він мав заплатити 249,23 грн. То тепер платитиме 310 грн. Тариф на підігрів кубометра води з 20,43 грн. зросте до 25 грн. А за місяць сім’я використовує чотири-п’ять кубометрів. Додайте до цього тариф на газ, який живить плиту, — він із 15,63 грн. збільшиться до 23 грн. Отже, плата лише за ці три послуги зросте, за приблизними підрахунками, із 370 до 450 грн.

Хто однозначно виграв від цієї всієї арифметики, — то це уряд. Адже завдяки збільшенню ціни на газ, як стверджують аналітики, він здійснив для зменшення бюджетного дефіциту секвестр (себто урізання) видаткової частини Держбюджету на 16 млрд. грн., як того вимагав МВФ, і тепер може сподіватися на отримання кредиту від нього.

В експертів виникає чимало запитань як щодо підвищення НКРЕ ціни газу для населення та підприємств комунальної теплоенергетики, так і щодо намагання уряду підсолодити гірку пілюлю значним розширенням кількості отримувачів житлових субсидій. Чи той шлях подальшого соціального розвитку країни обрав уряд М. Азарова? Чи не лукавили, пише газета «Дзеркало тижня», Президент і прем’єр, коли заявляли людям, що «харківські домовленості» щодо Чорноморського флоту Росії — гарантія стабілізації ціни на газ в Україні?  І справді, де ж та обіцяна стабілізація? Ю. Хіврич, котрого запитували про це представники ЗМІ на прес-конференції, не дуже мав охоту відповідати на, як він висловився, «політичні запитання».