Місто Станиславів в першій половині ХХ - століття жило проблемами і пристрастями пересічного європейського міста. Спорт в цьому контексті відігравав не останню роль. Але якщо про футбол, волейбол легку атлетику чи бокс нам дещо відомо, то про хокей з шайбою, або гаківку, як тоді говорили, відомостей збереглося небагато. Однак деякі архівні матеріли дають нам можливість хоча би частково заповнити цю інформаційну прогалину і пролити світло ще на одну цікаву сторону життя станиславівців.

Так ось, достеменно відомо, що хокейні секції були в Станиславові при спортивних клубах і жили вони досить інтенсивним спортивним життям. Польська «Ревера», «Раз, два, три», та жидівський «Гаогах», відомі в місті в першу чергу своїми футбольними дружинами, утримували і аматорські хокейні команди. Відомий у місті і далеко за його околицями спортовий клуб «Ревера», створений ще в 1908 році, популяризував хокей у своїй секції, десь із 20-тих років ХХ століття.

У другій половині 30-тих років секцію очолював Едвард Кропивницький. Під його керівництвом хокеїсти «Ревери» винаймали льодовий майданчик у пані Лосіцької, власниці Звіринця, за половину тієї суми, яку вони збирали від імпрез і матчів із своєю участю.

Всього у секції було 18 аматорів. На загальних зборах хокеїстів 6 грудня 1937 року в присутності 15 - ти членів секції було обрано керівництво до якого ввійшли крім Кропивницького ще Тарас Бринзей (секретар), Володимир Роговський (господар), Францішек Площак (заступник господаря), Тадеуш Йончий (капітан команди) і Станіслав Йончий (як член керівного заряду). Тадеуш Йончий був і прекрасним футболістом основи «Ревери». Матеріальний стан секції як на наші часи був невисокий, проте вона володіла всім потрібним для хокейної команди спортивним інвентарем. Зокрема за секцією числилося 10 пар черевиків, 9 - ковзанів, 9 пар хокейних светрів і штанів, 6 пар рукавиць, 10 хокейних клюшок, 1 шайба і двоє хокейних воріт. Хокеїсти «Ревери», якщо погода була сприятлива, проводили тренування три рази в тиждень - у вівторок, четвер і суботу. Найбільшою проблемою команди, на кінець 1937 року, була відсутність кваліфікованого тренера. В місті де хокей тільки починав розвиватися, це було реальною проблемою і одною з причин невисоких успіхів місцевих команд на загально крайовому рівні.

Разом з хокейними дружинами «Раз, два, три», «Покуттям» і «Гакоахом», «Ревера» виступала у класі-«Б» львівської окружної ліги. Як і львівські хокейні клуби «Погонь», «Чарні», «Лехія», тернопільськa «Креси», «Ревера» входила до еліти галицького хокею до Другої світової війни.

Серед станиславіських команд виділялася і хокейна дружина «Cтшелєц - Раз, два, три», створена в 1932 році. Вона представляла місто у міжнародних хокейних змаганнях у Коломиї в 1933 році. До речі, коломияни на 1934 рік мали вже дев'ять хокейних команд, в той час, як у Станиславові їх було тільки дві - вищезгаданий «Стшелєц - Раз, два , три» та «Гакоах». Кращим гравцем клубу був Нітка. В 1934 році «Стшелец...» зайняв перше місце у львівській окружній лізі Б-класу. У фінальній грі станиславівці перемогли «К.С. Ходорів» з рахунком 5:1. У переможців три шайби закинув Нітка і по одній Семенів і Беньтковський. До речі в 1935 році лігу виграли коломияни - найвідоміший тамтешній клуб «49 піхотний полк». Клуб «Стшелєц - Раз, два, три» мав сталий контакт з львівською «Лехією» і вважався одним з найкращих у краї.

Збірна команда Польщі у міжвоєнний період досить успішно виступала на міжнародній арені, складаючи конкуренцію кращим на той час колективам європейського рівня. Поляки були учасниками двох олімпійських турнірів до війни, а також чемпіонатів Європи і світу. В ті роки за збірну виступав і уродженець Станиславова Адам Ковальський, який на клубному рівні представляв переважно краківську «Краковію».

Про український хокей у Станиславові згадок у спогадах і документах залишилося обмаль, але відомо, що хокей культивувався перш за все у станиславівському «Проломі».

Галицький кореспондент