Роботи на Домбровському кар’єрі розпочалися 14 липня, а вже з 21 липня у річці Сівці рівень хлоридів сягнув критичного рівня і збільшився у 136 разів. На кар’єр у суботу, 24 липня, приїхала комісія  у складі представників уряду, екологів області, очолювана головою Івано-Франківської ОДА Михайлом Вишиванюком. Керівник області емоційно висловився на рахунок проведення робіт у кар’єрі, зазначивши, що в екологічних проблемах Калуша панує безлад, а виконавці робіт — дилетанти. “Розбір польотів” Михайло Вишиванюк пообіцяв влаштувати у вівторок, 27 липня.

Отже, у вівторок у залі засідань виконавчого комітету Калуської міської ради зібралися представники влади, головного проектувальника робіт — львівського науково-дослідного інституту “Гірхімпром”, представники фірми-генпідрядника — “Фінансово-енергетичної корпорації України”.

Підрядник не хотів простоювати
Але “розбір польотів” так і не відбувся, і про те, що Сівка — засолена, не прозвучало жодного слова. Замість Михайла Вишиванюка, який тоді перебував у Києві, до Калуша приїхав його перший заступник Василь Плавюк.
— У зв’язку з тим, що є наукове підтвердження того, що ліквідація екологічних наслідків має відбуватися паралельно із відновленням виробництва, ми маємо налагодити роботу калійного заводу. Із цією позицією погоджується і голова ОДА, і саме з цього приводу він наразі перебуває у Києві на урядовій нараді. Щодо калійного заводу зараз триває процедура санації, і надалі ми маємо варіанти відновлення виробництва, — повідомив посадовець. — Проект подолання екологічно небезпечної ситуації, який розглядає Міністерство регіонального розвитку України, передбачає заходи на суму 89 млн. гривень. У червні Калуш отримав 12 млн. гривень. Вони виділені для реалізації заходів, передбачених у так званому переліку №1. Зараз на розгляді міністерства — перелік №2, що включає заходи з утилізації полігону захоронення гексахлорбензолу; перелік №3, що передбачає будівництво чи закупівлю житла для сімей, які підлягають відселенню з небезпечної території, а також — №4, що пов’язаний із медичним забезпеченням населення.
Візит урядової комісії Василь Плавюк  пов’язує зі зверненнями представників Калуша щодо ситуації на екологічно небезпечних об’єктах. Так, до обласної державної адміністрації надійшов лист від директора ДП “Калійний завод” Ігоря Корчинського. Заступник голови ОДА прочитав присутнім лист, щоб спростувати чутки про нібито кляузи, що надходять до чиновників. У листі йшлося про те, що рівень розсолів у хвостосховищі №2 може дійти до критичної межі, і тоді розсоли можуть перелитися через дамбу і навіть зруйнувати її. Тому доцільно було б побудувати розсолопровід.
Генеральний проектувальник підтвердив, що розсолопровід включений у перелік першочергових заходів із консервації і рекультивації Домбровського кар’єру. Його проект проходить останні перевірки.
— На сьогодні ми  завершуємо розробку проекту розсолопроводу довжиною 6 км, через який розсоли із хвостосховища №2 надходили б до Домбровського кар’єру.  Робочу документацію з проекту у вівторок ми передамо підряднику. Далі займатимемося розробкою проекту рекультивації відвалів. Проте, якщо проект розсолопроводу ми робили за 200 тис. гривень, виділених із обласного екологічного фонду, то наразі невідомо, за які кошти далі працюватимемо над проектом, — доповів на нараді директор інституту “Гірхімпром” Михайло Юнко.
У відповідь Василь Плавюк запевнив, що роботи стовідсотково будуть профінансовані.
У свою чергу, директор ТзОВ “Фінансово-енергетична корпорація України” Віталій Карпенко повідомив, що договір між виконавчим комітетом Калуської міської ради та фірмою був підписаний 24 червня, а вже 9 липня приступили до виконання робіт. За два тижні роботи облаштована під’їзна дорога до кар’єру, а також — майданчик для дислокації техніки.
Дивує, щоправда, поспішність, із якою влада підписала угоду із підрядником. Адже, за логікою, на право освоїти кошти мали б проводити тендер, а це — тривалий процес. Крім того, за відсутності проектної документації, а, отже, — чітких вимог щодо технічних можливостей підрядника, важко вибрати і фірму-підрядника, яка може належним чином виконати роботи. Поспішно підписавши угоду, фірма-підрядник почала підготовчі роботи.
Як зазначив міський голова Калуша Ігор Насалик, на відміну від проектних робіт, роботи із консервації та рекультивації кар’єру будуть профінансовані без проблем, оскільки бюджетні кошти чітко розписані по пунктах виконання робіт. Мер також пригадав, що попросив уряд про виділення додаткових шести мільйонів для проектних робіт. Прохання надійшло до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова ще перед тим, як Калуш отримав перших 12 мільйонів від уряду. Нібито, Прем’єр висловився щодо виділення додаткових коштів позитивно. 
Того ж дня Ігор Насалик дав прес-конференцію в обласному центрі, де сміливо заявив: чекає на 386 млн. гривень екологічних грошей.
— Калуш отримає на вирішення екологічних проблем 386 мільйонів гривень. Частина цих коштів у перших етапах буде надходити наступним чином: червень — 12 мільйонів, липень — 40 мільйонів, вересень — 40 мільйонів. Перші кошти місто вже отримало і розпочало підготовку доріг, адже існуючі шляхи не пристосовані для важкої техніки, яка буде вирішувати проблематику Домбровського кар’єру. Важливо зазначити і той факт, що обласна адміністрація постійно контролює витрачання коштів, — зазначив міський голова, однозначно натякаючи на комісії, які часто відвідують екологічні об’єкти Калуша.

Усе склалося не так
Урешті, головне питання, через яке у суботу численні делегації з’їхалися на кар’єр, помалу відійшло на задній план. Про підвищений рівень хлоридів у Сівці на нараді навіть не згадали. Тим часом, версій щодо причин засолення висували кілька, і всі вони пов’язані із початком робіт  у кар’єрі. Була поширена інформація, що при облаштуванні дислокаційного майданчика для техніки у Сівку спустили солоні озера, що були на поверхні. Проте, якщо рівень хлоридів був би вищим хоча б на десять одиниць, то у річці загинула б уся риба.
Більшість фахівців сходиться на думці, що засолення — тимчасове, а проведення підготовчих робіт не несло у собі загрози, нехай навіть — без проектної документації.
— На місці, де зараз звели дорогу, вже була дорога. Біля основи солевідвалів були розташовані невеликі солені озерці, які при роботах були спущені у Сівку. Звичайно, це викликало засолення. Але — тимчасове. Поступово вода розпрісниться, а озера на попередніх місцях більше не утворюватимуться, — зазначив у коментарі “Вікнам” директор державного науково-дослідного інституту галургії Іван Костів.
Як повідомив “Вікнам” начальник державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ігор Яківчук, засолення Сівки мало спонтанний прояв. Перевищення норми було зафіксоване з 21 по 24 липня.
— Поки що тільки встановлюють причину різкого засолення. Проте, сумнівно, щоб до цього була причетна фірма-підрядник, яка нібито спускала озера у річку. Крім того, на місці проведення робіт ніяких слідів від озер не виявлено. Можливо, засолення спричинило те, що при проведенні робі із рекультивації був знятий верхній шар грунту із рослинним покривом, який утримував від розмивання засолений грунт. Сіль вимивалася із грунту разом із дощовими водами і, таким чином, затопила Сівку, — припустив Ігор Яківчук. — Разом із тим, у суботу були відібрані проби води із річки для аналізу, які показали вміст солей, нижчий у вісім разів. Надалі проби відбиратимуться раз на три дні, і про результати аналізу повідомлятимуть міського голову.
На тому, що будівництво дороги — не на часі, і призведе до погіршення ситуації, наголошує відомий еколог, депутат Калуської міської ради Михайло Довбенчук (БЮТ, група “За Калуш”):
— Дорога, яку зараз роблять до кар’єру, — не потрібна. Адже, крім користі, вона приноситиме ще і шкоду. Канави, прокопані вздовж дороги, виводитимуть дощову воду разом із солями з відвалів. Засолення річки стане постійним. Тому збільшення засолення — не уникнути. Першочергово підрядник мав би виконувати роботи із бортування кар’єру, покликані не допустити наближення річки Сівки до кар’єру. Адже головний біль кар’єру — його північний бік, там, де Сівка протікає буквально за 30 метрів від кар’єру, а вода скоро добереться до людських дач. Натомість роботи розпочали зовсім із іншого боку — від районної лікарні. Мене дивує, що досі піднімають питання відсутності проекту рекультивації кар’єру. Адже, науково-дослідний інститут “Гірхімпром” робив проект для кар’єру ще кілька років тому, до того, як відбувся референдум і Калуш отримав статує зони підвищеної екологічної небезпеки.

Калуські розсоли необхідно переробляти
Наразі глибина розсолів у Домбровському кар’єрі становить 90 метрів. Концентрація розсолів збільшується разом із глибиною. Так, уже на позначці 40 метрів і глибше розсоли мають концентрацію  від 350 до 400 г/л. Це — запаси сировини, які необхідно переробляти.
— Науково-дослідний інститут галургії має власну, економічно вигідну технологію. За розрахунками Харківського науково-дослідного інституту хімічного машинобудування, ці розсоли можна переробляти і в результаті отримувати технічну сіль. Із мільйона тонн руди можна отримати 210 тис. тонн технічної солі, 130 тис. тонн калімагнезію і більше 50 тис. тонн кристалічного хлориду магнію, який надалі можна використовувати для приготування бурових розчинів та у протиожеледних цілях, — зазначив у коментарі “Вікнам” директор науково-дослідного інституту галургії Іван Костів. — З іншого боку, та технологія, для вивчення якої наші посадовці нещодавно їздили в Італію, — не зовсім підходить для складних розсолів. По-перше, технологія полягає у висушуванні розсолів, у результаті чого отримуємо суміш солей, де частка хлориду натрію становить 55-82%. Це — ні сіль, ні калійні добрива. По-друге, при висушуванні на повітрі виділяється соляна кислота, яка забруднює повітря. І, по-третє, технологія використовує теплову енергію від спалювання газу, тому не є енергоощадною.
Науково-дослідний інститут галургії готував матеріали вихідних даних для консервації Домбровського кар’єру. Основне завдання, наголошують фахівці, — потрібно припинити прибуття води до хвостосховища №2. За словами Івана Костіва, 2008 року, коли проектний рівень заповнення хвостосховища був перевищений, надлишок розсолів відкачали у шахтні пустоти, які наразі є майже заповненими. Тому немає іншого виходу, як спускати їх у Домбровський кар’єр, і для цього потрібно будувати розсолопровід. У перспективі хвостосховише можна осушити, ізолювати і наповнити його за рахунок опадів прісною водою.
— Паралельно з тим, необхідно ізолювати кар’єр від Сівки, адже саме з річки до кар’єру надходить до третини кількості води. Тому необхідно знайти ефективну і недорогу технологію,  а це може бути ізоляція за допомогою тампонажних матеріалів. Цей метод передбачає буріння свердловин і закачування туди спеціальних матеріалів, які перекривають надходження води із річки до кар’єру і навпаки. Третій етап — рекультивація солевідвалів, загальна площа яких становить 80 га. Відвали покривають спеціальною речовиною, яка не дозволить солям надходити у кар’єр і насичувати ними води, — окреслив плани робіт на кар’єрі Іван Костів.
Фахівці оцінюють проект робіт як нескладний, але масштабний. Інша справа — провалля, які утворюються у зоні просідання поверхні. За європейськими нормами, люди, які проживають на територіях, які просідають зі швидкістю більше як на 20 мм/рік, підлягають відселенню. Проте, поки що зарано говорити про відселення цілих сіл. Зокрема, наголосив Іван Костів, науковці не знають, як надалі поводитимуть себе зони просідання.
І остання екологічна проблема Калуша, яку вирішити, мабуть, найскладніше — полігон захоронення гексахлорбензолу. На думку директора інституту галургії, наразі доцільно створити водонепроникну стіну навколо території захоронення. Пізніше гексахлорбензол можна спалювати: при температурі 1200 градусів за Цельсієм діоксини при згоранні гексахлорбензолу не утворюються.