За час керівництва Калушем Ігор Насалик завоював авторитет доброго господарника, успішного управлінця. Як не парадоксально, проте навіть наприкінці каденції мера він не втратив довіри на посаді. Його належну роботу як чільника Калуша визнають усі — і громада, і команда, і навіть опоненти. А мільйонні потоки, які почали литися зі столичної cкарбниці в Калуш завдяки надання йому статусу зони екологічного лиха, — найбільший здобуток Ігоря Насалика. Недавно пан Насалик очолив Українську партію, яка, за його словами, займає україноцентричну позицію і позитивно відрізнятиметься від інших конкретними справами. 

Як завойовуватиме Ігор Насалик Івано-Франківськ, чи зуміє стати його відповідальним ґаздою, залежатиме передусім від того, що він сам запропонує іванофранківцям і якою буде його виборна кампанія. Про це та інше і йдеться в розмові нашого кореспондента з Ігорем Насаликом.

Подейкують, що будете кандидувати на посаду міського голови Івано-Франківська?

— Рішення щодо кандидатів на мерів міст, у тому числі й Івано-Франківська, прийматиме Українська пар­тія. Я впевнений, що буде запропоновано гідні кандидатури.

У разі якщо Українська партія зупиниться на кандидатурі Ігоря Насалика, то чи вистачить ваших калуських досягнень, аби здобути довіру іванофранківців?

— Загальні принципи управління однакові як для Калуша, так і, скажімо, для Івано-Франківська чи Львова. Важливо, які цілі людина ставить і як вона до них іде. Наприклад, проблему доріг в Івано-Франківську можна вирішувати шляхом пошуку грошей, а можна робити по-іншому, так як ми це робили в Калуші. Ми створили комунальне підприємство «Калушавтодор», взяли необхідну техніку. Тут було задіяно суто комунальні механізми, які дали можливість здешевити вартість будівництва доріг на 30-40 відсотківѕ

Недавно ситуацію в нашому місті ви означили як процес довгострокової стагнації. Схоже, Ігор Насалик бачить себе в ролі кризового менеджера Івано-Франківська?

— Міський голова — це не політична фігура, це передусім менеджер з управління. А ефективно здійснювати управління означає мінімальними коштами розв’язувати актуальні проблеми. Інколи ми переоцінюємо статус міського голови. Народні обранці, в тому числі й міські голови — це наймити, люди, які найняті на роботу, і вони це повинні усвідомлювати.

Назвіть хоча б одну галузь в Івано-Франківську, яка б перевищувала відповідну галузь у Калуші. На спорт у нас пішло 50 млн. грн., на медицину ми витратили понад 65 млн., на кожну школу у нас спрямовано значні кошти — від двох до трьох з половиною млн. Ми культивуємо здорову і розумну націю. До речі, за зовнішнє незалежне оцінювання Калуська гімназія отримала перше місце в Україні. Калуш уже два роки поспіль вважається найкращим в області щодо розвитку освіти, за благоустрій маємо пальму першості в Україні уже впродовж трьох років. Ми перші почали сортувати сміття, монтувати пластикові вікна. У нас є значний поступ у медицині. Для порівняння: Дніпропетровська область виділила цього року на апаратуру лише вісім млн. грн., а ми профінансували медичну галузь уже на 40 млн. Днями запрацює у нас магнітнорезонансний томограф, якому немає аналогів на Західній Україні. У нас такі модерні, технічно оснащені операційні, що, гадаю, подібних до них немає в усій Україні. Для калушан у лікарні скасовані благодійні внески, операції проводять за кошти місцевого бюджету.

Відомо, що Калуш допомагає Івано-Франківську медичним обладнаннямѕ

— Якраз готуємо відповідне медичне обладнання, щоб передати дитячій та онкологічній лікарням Івано-Франківська, вартість якого 800 та 700 тис. грн., у безкоштовну оренду.

Для Івано-Франківська ви, так би мовити, «чужий». Чи не буде це, на ваш погляд, перешкодою для перемоги на виборах?

— Це радше буде позитивом, а не навпаки. Коли я був обраний міським головою Калуша, одразу заявив, що не зобов’язаний жодній політичній силі, а лише — громаді. Аналогічно вихідці з Івано-Франківська, навіть мимоволі, матимуть певні зобов’язання перед фінансовими групами, родичами і т. д. Тобто їхній підхід до формування команди внаслідок таких обставин буде необ’єктивним. А для мене важливим буде лише один критерій — фаховість людини і можливість реалізації її відповідних прав.

Вас нерідко називають ексцентричним, непередбачуваним і навіть скандальним. Свого часу у вас був конфлікт і з Михайлом Вишиванюком. Як нині складаються ваші стосунки? Чи підтримає він вашу кандидатуру на посаду міського голови Івано-Франківська?

— У нас нормальні робочі стосунки. і якщо говорять, що ми посварилися, то це неправда. Якраз будемо разом з Михайлом Васильовичем розглядати проблему щодо Домбровського кар’єру, на реалізацію якої буквально сьогодні надійшло 20 млн. грн. Чи підтримає мою кандидатуру Михайло Васильович, залежатиме лише від нього.

Наші непорозуміння з Романом Ткачем як міського голови і голови ОДА полягали в тому, що він так і не зміг пояснити, чому при розподілі обласних коштів не було виділено жодної копійки Калушу, а наше місто в обласний бюджет перераховує щороку близько 20 млн. грн. Погодьтеся, що це несправедливо.

Недавно очоливши Українську партію, ви заявили, що маєте всі можливості для того, аби показати на виборах високі результати, і вже зібрали команду людей, здатних ефективно спільно з громадою вирішувати нагальні проблеми. Цікаво, які відомі особистості, крім вас, належать до УП на Прикарпатті?

— Я запрошую жителів Івано-Франківська взяти участь в урочистих заходах з нагоди відзначення 19-ї річниці незалежності України, які відбудуться в неділю, 22 серпня. Там іванофранківці самі зможуть побачити багато відомих, знайомих, публічних облич, які готові працювати на Україну разом з Українською пар­тією.

Що нового запропонує людям Українська партія і чим вона відрізнятиметься від інших?

— Наша позиція — україноцентрична, а відрізнятися ми будемо діями. Діяльність Української партії розглядаємо як політичний інструмент, а не бізнес-інструмент. У партіях є дуже багато моментів, які не відповідають політичній діяльності, натомість — комерційним інтересам. Українська партія буде не комерційною, а політичною структурою, бо робити з політики бізнес неможливо. До речі, коли УНП почала набувати ознак бізнесової структури, я звідти пішов.  

Від Української партії, кажуть, ітиме на вибори і чинний міський голова Львова Андрій Садовий. Чи так воно насправді?

— Ми мали з ним розмову з цього приводу. Андрій Садовий розглядав таку можливість, остаточне рішення за ним. Проте це не заважає нам пікетувати Львівську міську раду в зв’язку з тим, що зносять парк у Львові.

Якось ви сказали, що Українська партія узгодить програму дій на місцевих виборах з партіями національного спрямування. Чи щось уже зроблено в цьому напрямі?

— Ми зробили заяву, яку розміщено на нашому партійному сайті, про те, що готові працювати з усіма, хто прагне зростання матеріального добробуту і духовного збагачення українців, хто бажає, аби Україна розвивалася.

Чи правда, що як голова Української партії ведете переговори з Віктором Ющенком?

— Розмови були, ми спілкуємося, але наразі про працю Ющенка в структурі Української партії не йдеться.

Незабаром на Івано-Франківщині з вашої ініціативи стартуватиме мистецький проект…

— Це мистецький проект «Великі прикарпатці», мета якого — підняти дух Прикарпаття, показати, скільки талановитих, обдарованих людей дала Україні і світові наша земля.

Кажуть, що ви професійно займаєтеся пауерліфтингом. Це завдяки йому ви у такій  чудовій фізичній формі?

— Займаюся спортом — плаваю по шість км і пробігаю по чотири км щодня. Торік я став чемпіоном України з пауерліфтингу в жимі лежачи. До змагань я готувався впродовж півтора року, і нині можу потиснути 160 кг зі своєю вагою в 92 кг.

Недавно ми провели в Калуші чемпіонат України з пауерліфтингу в жимі лежачи пам’яті Віталія Пономаренка, який був чемпіоном світу в цьому виді спорту 

Розкажіть про свою родину. За умови перемоги на виборах міського голови Івано-Франківська ваша сім’я переїде жити з Кончі-Заспи до Івано-Франківська чи й надалі будете відвідувати своїх рідних по вихідних?

— Дружина моя має свій бізнес — опікується фірмою «Клав Крістіан», яка займається різними видами діяльності. Крім цього, дружина належить до координаційної ради жіночого клубу міста Києва. До речі, коли у нас була повінь, то вони відправляли Калушу і продукти харчування, й одяг. Ми ніде цього не афішували, бо меценатство треба робити тихо, без усілякої реклами.

Наш старший син навчається у Київському інституті міжнародних відносин. Він один із класу закінчив школу із золотою медаллю, хоча разом з ним навчалися і дочка Жванії, і син Ґордона… Молодший син — учень Олександрійської гімназії.

А чи переїдуть мої рідні до Івано-Франківська, чи ні, то це їм вирішувати.