Наукова діяльність Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ) спрямована на вирішення актуальних проблем нафтогазової та інших суміжних із нафтогазовою галузей народного господарства України шляхом розробки й впровадження нових технологій, технічних засобів і обладнання для потреб різних технологічних процесів.

В університеті створено 17 наукових шкіл, 12 наукових відділів, до яких входять 28 науково-дослідних лабораторій, студентські конструкторсько-технологічні бюро. Колективи наукових шкіл виконують фундаментальні та прикладні дослідження, зокрема процесів в осадовій оболонці земної кори (професори Б. Маєвський і О. Орлов), технічні та технологічні розробки і дослідження, які пов’язані з бурінням нафтових і газових свердловин (професори Я. Коцкулич, М. Мислюк, Р. Яремійчук) та інтенсифікацією нафтогазодобування (професори Р. Кондрат, В. Бойко, І. Кісіль), з оптимізацією і підвищенням надійності та довговічності нафтогазопромислового обладнання (професори Є. Крижанівський, Ю. Петрина), з контролем, діагностикою обладнання й автоматизацією технологічних процесів (професори О. Карпаш, Л. Заміховський, Г. Семенцов), з охороною навколишнього середовища та раціональним використанням природних ресурсів (професори О. Адаменко, Я. Семчук).

В університеті ефективно функціонують шість спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій за такими дев’ятьма спеціальностями: геологія нафти і газу, геофізика, розробка нафтових та газових родовищ, прилади і методи контролю та визначення складу речовин, автоматизація процесів керування, трубопровідний транспорт і нафтогазосховища, машини нафтової та газової промисловості, екологічна безпека, економіка та управління підприємствами (нафтова і газова промисловість).

За останні сім років учені університету захистили 114 кандидатських та 21 докторську дисертацію. Університет видає чотири фахові журнали: «Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ», «Науковий вісник», «Методи та прилади контролю якості» і «Нафтогазова енергетика».

Головні завдання університету в науковій діяльності на найближчу перспективу — це виконання фундаментальних досліджень і науково-дослідних розробок загальнодержавного значення як самостійно, так і спільно з науковими установами та організаціями, зокрема з інститутами НАН України згідно з пріоритетними напрямами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, здійснення координації відповідних наукових робіт, технічних і технологічних розробок, що проводяться в організаціях і на підприємствах нафтогазового комплексу, та здобуття статусу «дослідницький університет».

Важливим свідченням наукового потенціалу університету є здобуття вченими ІФНТУНГ Державних премій України в галузі науки і техніки протягом останніх років. Зокрема, в 2006 р. за представленням ІФНТУНГ отримано Державну премію за роботу «Розробка і впровадження високоефективних технологій добування та постачання газу для підвищення енергетичної безпеки держави». Серед авторів — четверо співробітників ІФНТУНГ: професори Є. Крижанівський, В. Грудз, Р. Кондрат, М. Мислюк.

У тому ж 2006 році отримали Державну премію професор О. Карпаш та доцент Я. Зінчак за роботу «Розробка і впровадження засобів неруйнівного контролю і технологій технічної діагностики машинобудівного і нафтогазового обладнання тривалої експлуатації», яку представляв інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України.

2007 р. за роботу «Створення і впровадження комплексу вітчизняних технологій, технічних засобів, бурових інструментів та новітніх матеріалів для підвищення ефективності бурових робіт, спрямованих на збільшення видобутку нафти і газу в Україні», яку представив інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України, Державною премією були нагороджені професори В. Векерик та Р. Яремійчук. У 2008 р. Державну премію отримала проф. Л. Шкіца за участь у роботі «Розробка та впровадження технологій відродження порушених гірничими роботами земель як елементів екологічної мережі», яку подав інститут проблем природокористування та екології НАН України (м. Дніпропетровськ). У 2009 р. співробітники ІФНТУНГ були задіяні в двох роботах, які здобули Державну премію України. Першу роботу представив інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України «Розробка та впровадження технології ремонту магістральних трубо­проводів під тиском» (серед співавторів — професори ІФНТУНГ В. Івасів і Л. Шлапак). Другу — «Наукове обррунтування ресурсів і запасів нафтогазоперспективних об’єктів України», подав НАК «Нафтогаз України». ІФНТУНГ у цій роботі представляв професор Б. Маєвський.

Необхідно відзначити, що вчені університету в цей час також виконують відповідні дослідження разом із науковцями деяких інститутів НАН України і результати таких досліджень висунуто на здобуття Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року (газета «Урядовий кур’єр» №112 за 22.06.2010 р.).

При цьому вчені університету задіяні в двох роботах. Перша робота — «Оцінка інженерно-геологічних умов території України (наукові основи сталого господарського використання територій)». Роботу представив інститут геологічних наук НАН України. У роботі брали участь, крім згаданого інституту, фахівці ДНВП «Геоінформ України», Українського державного геологорозвідувального інституту, Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, ДП «УкрНДІНТІЗ» (м. Харків). ІФНТУНГ у цій роботі представляє завідувач кафедри геотехногенної безпеки та геоінформатики доктор геолого-мінералогічних наук, професор Е. Кузьменко.

Аналізуючи загалом вказану роботу, слід за­значити, що вона є комплексним фундаментальним дослідженням, яке охоплює основні науково-практичні проблеми, пов’язані з оцінкою інженерно-геологічних умов та їх змін унаслідок активізації небезпечних геологічних процесів, вивченням особливостей їх  розвитку та змін у просторі й часі під впливом природно-техногенних факторів, розробкою методології оцінки та впровадженням у практику сучасних методів інформаційного забезпечення державного контролю за станом екзогенних геологічних процесів для про­гнозування їх активізації й розробкою ефективних заходів щодо захисту від прояву небезпечних процесів населення та інженерно-будівельних об’єктів на території України.

Серед основних наукових досягнень, які отримано в результаті виконання цієї роботи, можна виділити такі:

— вперше для умов, в яких переважає техногенний вплив на геологічне середовище, розроблено фундаментальні теоретичні основи і науково-методичні принципи досліджень розвитку екзогенних геологічних процесів (зсувів, карсту, підтоплення й абразії тощо) та їх наслідків на зміни інженерно-геологічних умов;

— виявлено та всебічно досліджено регіональні, місцеві та локальні закономірності розвитку й активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів (ЕГП) на території України, їх вплив на зміни інженерно-геологічних умов, визначено природно-техногенні й техногенні фактори активізації ЕГП;

— обррунтовано, виявлено й досліджено регіональні інженерно-сейсмогеологічні умови та виконано оцінку можливості посилення сейсмічної небезпеки в районах інтенсивного впливу господарської діяльності на геологічне середовище й обррунтовано кількісні показники цього явища;

— розроблено нові та доповнено й удосконалено методи і методики інженерно-геологічних досліджень, у тому числі розвитку та активізації екзогенних геологічних процесів у просторі й часі, в умовах переважаючого техногенного впливу на їх формування;

— виявлено й досліджено шляхи запобігання негативним наслідкам впливу екзогенних геологічних процесів на інженерно-геологічні умови, за­пропоновано рекомендації та застережні заходи щодо зменшення негативного впливу ЕГП;

— вперше для умов переважного впливу техногенних факторів на формування ЕГП науково обррунтовано і розроблено методики середньомасштабного картування умов розвитку ЕГП, ураження ними територій та впливу на господарські об’єкти з подальшим узагальненням і складанням та виданням відповідного комплекту загальнодержавних регіональних карт;

— уперше розроблено методичні основи для інформаційного забезпечення геологічної частини Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій та розроблено нові принципи і методи оцінки інженерно-геологічних досліджень зі створенням інформаційно-аналітичної системи ЕГП як частини геологічної галузевої системи та геологічного забезпечення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань над­звичайних ситуацій;

— вперше для всієї території України на основі єдиної геоінформаційної методології оцінено сучасні рівні активності та небезпеки від розвитку ЕГП (підтоплення, зсувів, карсту, ерозії тощо), впроваджено нові геоінформаційні науково-методичні принципи подальшого моніторингу інженерно-геологічних складових безпеки життєдіяльності на території України;

— вперше на основі використання результатів теоретичних, методичних інженерно-геологічних досліджень науково обгрунтовано, доповнено та розроблено нові загальнодержавні нормативи інженерно-геологічних вишукувань в умовах техногенного порушення стану геологічного середовища та оцінки впливу окремих об’єктів на довкілля.

Результати досліджень упроваджували протягом усього періоду виконання роботи у вигляді методичних розробок, картографічних матеріалів, інформаційно-аналітичних систем прогнозування  небезпеки геологічного характеру, прогнозних картографічних моделей, методів нових видів досліджень, нормативних розробок. 78 розробок впроваджено — акти впровадження склали окрему книжку. Без сумнівів, робота є визначальною для інженерно-геологічної галузі України.

Завідувач кафедри методів та приладів конт­ролю якості і сертифікації продукції іФНТУНГу доктор технічних наук, професор І. Кісіль разом з іншими вченими України брав активну участь у виконанні роботи «Створення енергоефективного комплексу добування та використання шахтного газу метану», яку інститут геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова НАНУ (м. Дніпропетровськ) також висунув на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2010 року.

У роботі брали участь також учені і співробітники інституту геологічних наук НАН України, Українського науково-дослідного інституту газу ДП «Укргаздобування», національного агентства з екологічних інвестицій, акціонерного підприємства  «Шахта ім. О. Ф. Засядька».

Слід відзначити, що Україна володіє значними ресурсами метану на вугільних родовищах. Згідно з висновками геологів, ресурси метану оцінюються в 12 трильйонів метрів кубічних, що в три—три з половиною рази перевищує ресурси природного газу. Значна частина метану вугільних родовищ перебуває в сорбованому стані і лише незначна його кількість є у вільному та розчиненому вигляді.

У зв’язку з цим успішна реалізація робіт зі створення та впровадження промислових комплексів з добування, використання та скорочення викидів шахтного газу метану в атмосферу вкрай необхідна і важлива для вирішення цієї складної й актуальної для країни проблеми.

Важливим є той факт, що підвищення якості робіт з дегазації дозволяє вилучати метан за якістю і в кількостях, придатних для його переробки в електроенергію, тепло, й одночасно сприяє підвищенню безпеки ведення гірничих робіт.

Автори вказаної роботи встановили невідому раніше закономірність зміни газової проникності гірських порід під час переходу їх з об’ємного рівнокомпонентного напруженого стану в різнокомпонентний, яка полягає в тому, що при трансформації домежевого рівнокомпонентного напруженого стану гірських порід у різнокомпонентне газова проникність зростає в напрямі градієнта газового тиску по гіперболічній залежності у функції зміни ступеня різнокомпонентності головних напружень, ортогональних руху газового потоку, що фільтрується, й зумовлена активізацією деформаційних процесів, які структурують фільтраційну систему різнокомпонентного напруженого газонасиченого середовища. Встановлену закономірність зареєстровано як наукове відкриття.

Розроблено методику прогнозування зон, перспективних для формування скупчень метану у вуглепородному масиві та визначення їх параметрів за комплексом геологічних і гірничо–технічних показників, розроблено і затверджено на рівні Мінвуглепрому України два нормативні документи.

Для збільшення інтенсивності добування метану автори розробили, апробували та впровадили у виробництво спосіб створення мережі тріщин у свердловинах, пробурених у газовмісному вуглепородному масиві за рахунок поінтервального гідророзриву і подальшого розгону тріщин сипким газопровідним матеріалом. Такий підхід дозволить запобігти «зхлопуванню» тріщин після зняття розривних напружень і підвищити ступінь вилучення метану.

Автори розробили принципово нову технологію комплексної дегазації вуглепородного масиву — так звану технологію «газового горизонту», яка вперше в світі розподіляє в часі та підземному просторі процеси добування двох енергоносіїв — вугілля і газу. При цьому запропоновані способи і технології дегазації, що обррунтовані технічними й економічними розрахунками, застосовуються з урахуванням природних умов, а процеси добування метану як енергоносія забезпечують безпечніші умови роботи шахти.

Збір і транспортування вилученого метану як вуглеводневої енергетичної сировини здійснюється за допомогою розробленої з участю авторів та змонтованої в умовах шахти ім. О. Ф. Засядька розгалуженої системи газотранспортного трубопроводу, який виведено до вакуум-насосної станції, збудованої на промисловому майданчику тієї ж шахти. Потім шахтний метан проходить через пункти очищення і газопідготовки. Для його переробки на промисловому майданчику шахти збудовано теплоенергетичний комплекс, у приміщенні якого розміщено газо-поршневі установки типу JMS 620-GS-S.LS австрійської фірми «Jenbacher».

Вибір цього обладнання базується на результатах техніко-економічного обгрунтування, в якому визначено переваги когенераційного принципу вироблення електроенергії, можливість використання шахтного газу з низькою концентрацією метану (25-30 %) і незначним його тиском на вході в установку JMS 620-GS-S.LS (порядка 100 мілібар), що виключає необхідність дообладнання системи додатковим компресором.

Перша черга енергокомплексу з 12 когенераційних газогенераторних установок збудована на Східному промисловому майданчику шахти і має встановлену потужність 36 МВт. Таким чином реалізовано першу чергу найпотужнішого на сьогодні в Європі проекту комплексної дегазації і промислової утилізації метану.

Протягом 2004—2009 років у процесі дегазації вугільних пластів із вуглевмісної товщі шахти ім. О. Ф. Засядька вилучено близько 152 млн. кубометрів шахтного газу метану, які використано для вироблення майже 500 тис. МВт/годин електроенергії та близько 132 тис. Гкал тепла, скорочено викиди метану в атмосферу в еквіваленті 2,4 млн. т СО2.

У майбутньому планується будівництво другої черги теплоенергетичних комплексів, що має бути реалізовано шляхом встановлення на Яківлівському промисловому майданчику ще восьми газогенераторних установок і на Григоріївському — двох установок. Електрична потужність однієї установки становитиме 3,035 МВт, а теплова — 2,63 Гкал/годину.

Реалізація проекту загалом дозволить досягти встановленої виробничої потужності комплексу 66 МВт електроенергії і 57,8 Гкал/год. тепла. При цьому газогенераторні когенераційні установки вироблятимуть 500 млн. кВт/год. електроенергії на рік, споживаючи при цьому 133,6 млн. м3 метану.